Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №369/20377/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/20377/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6480/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Янченка А.В.,-

встановив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названою заявою.

ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким: заборонити перебувати в місці проживання ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою - АДРЕСА_1 ; заборонити вести листування, телефоні переговори з ОСОБА_1 , з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та/або через третіх осіб.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що колишній чоловік ОСОБА_1 нецензурно висловлюється та ображає заявника, чинить психологічний та моральний тиск.

ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння в присутності дітей вчиняє домашнє насильство. Факти неодноразового притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства підтверджують систематичність його протиправної поведінки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 рокувимоги названої заяви задоволено частково.

Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на 3 (три) місяці, встановивши наступні заходи тимчасового обмеження його прав, зокрема: заборонено громадянину ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто та/або через третіх осіб.

У задоволенні інших вимог заяви про видачу обмежувального припису відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 03 листопада 2025 року скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заяви в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник заперечили щодо доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про його час і місце повідомлена належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково вимоги заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог щодо заборони ОСОБА_2 вести листування та телефонні переговори із заявником та дітьми.

Суд першої інстанції зазначив, що у випадку задоволення вимог заяви щодо заборони перебувати в місці проживання заявника з дітьми за адресою - АДРЕСА_1 , буде порушено право ОСОБА_2 на житло.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі із 14 жовтня 2006 року по 12 грудня 2022 року.

ОСОБА_1 зазначала, що її колишній чоловік чинить по відношенню до неї психологічний та моральний тиск. Кожного разу коли ОСОБА_2 приходить до будинку проживання, діти починають лякатись та відчувають страх за своє життя та безпеку. Колишній чоловік нецензурно висловлюється та ображає заявника, вживає у спільному будинку алкогольні напої.

Факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства по відношенню до заявника підтверджується протоколами про вчинення адміністративного правопорушення серії ВАВ № 934526, серії ВАД № 584254, серії ВАВ № 917706, серії ВАД № 853888, та постановами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2024 року у справі № 369/2514/24, від 18 квітня 2025 року у справі № 369/5930/25 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Заявник зазначала, що ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння в присутності дітей вчиняє домашнє насильство. Факти неодноразового притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства підтверджують систематичність його протиправної поведінки.

Обгрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначала, що дії її колишнього чоловіка можуть призвести до тяжких наслідків для неї та спільних дітей.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

За п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У ст. 26 Закону України України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відтак, рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, а тому для обмеження права кривдника необхідним є встановлення ризиків, які несе його поведінка по відношенню до постраждалої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

За ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанови Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20; від 12 січня 2022 року в справі № 752/9731/21, провадження № 61-14045св21).

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зробив висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Саме звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою стосовно неї насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21, провадження № 61-441св22).

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначала, що зі сторони її колишнього чоловіка щодо неї застосовується психологічне та домашнє насильство, образи.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надано копію постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2024 року за № 369/2091/24, згідно якої об`єднано справи про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - № 369/2091/24 (провадження № 3/369/2514/24) за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, № 369/2092/24 (провадження № 3/369/2515/24) за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та № 369/2095/24 (провадження № 3/369/2516/24) в одне провадження та присвоєно єдиний номер № 369/2091/24, провадження № 3/369/2514/24.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ВАВ № 934526 від 29 січня 2024 року про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення від 27 січня 2024 року серії ВАД № 584254, протокол про адміністративне правопорушення від 28 січня 2024 року серії ВАВ № 917706, ) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень в дохід держави.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року за № 369/5930/25 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 грн 00 коп. в дохід держави.

Згідно висновку оцінки потреб сім`ї комунального закладу «Центр надання соціальних послуг», основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, є факт систематичного вчинення домашнього насильства колишнім чоловіком ОСОБА_1 по відношенню до неї та двох спільних доньок. Оскільки діти неодноразово були свідками агресивної поведінки біологічного батька, яка супроводжувалась криками та нецензурною лексикою, можна припустити, що вказане негативно впливає на становлення їхньої поведінки та моделі взаємостосунків із чоловіками.

До матеріалів справи долучено лист Служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області щодо вжиття відділом поліції № 1 Бучанського районного управління заходів та надання інформації про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці та існування ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, чинників і умов, які створюють або можуть створити небезпеку для цієї особи та спільних дітей, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи пояснення ОСОБА_1 та долучені до матеріалів докази, колегія суддів вважає, що видача обмежувального припису про заборону ОСОБА_2 вести листування, телефоні переговори із заявником та дітьми є достатнім та тимчасовим заходом, спрямованим для захисту від домашнього насильства.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису щодо заборони ОСОБА_2 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою - АДРЕСА_1 , з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , інше житло відсутнє.

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 зазначала, що між колишнім подружжям існує спір щодо поділу спільного майна. Усі пропозиції заявника щодо поділу майна (виділення в натурі) в порядку досудового врегулювання ОСОБА_2 відхиляються.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 фізичного насильства щодо заявника та спільних дітей, недоведеності існування загрози їхньому житті та здоров`ю, колегія суддів вважає, необґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису із застосуванням такого радикального заходу щодо заборони перебування колишнього чоловіка у єдиному місці його проживання.

Розв`язуючи спір, судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги усі встановлені фактичні обставини справи та видано обмежувальний припис та заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто та/або через третіх осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 становить загрозу для заявника та дітей, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи таких доказів не містять. Враховуючи копію постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та висновку оцінки потреби сім`ї, судом першої інстанції обгрунтовано видано обмежувальний припис щодо заборони вести листування, телефоні переговори з ОСОБА_1 , з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та/або через третіх осіб. Підстав для задоволення заяви в іншій частині вимог судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 03 листопада 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 16 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко