Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №761/42500/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/42500/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6655/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Анохіна А.М.,-

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.

Позивач просив: визнати протиправним та скасувати наказ Нафтогазвидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 383-к від 16 вересня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 »; поновити позивача на посаді оператора з добування нафти й газу Талалаївського ЦВНГ НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» із 17 вересня 2024 року; стягнути із відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу із 17 вересня 2024 року по день ухвалення судового рішення із відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Нафтогазвидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 383-к від 16 вересня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади 17 вересня 2024 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважає вказаний наказ незаконним, оскільки він був відсутній на робочому місці у зв`язку із зупинкою транспортного засобу та оформленням протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції, що є поважною причиною.

Керівником підприємства не видано наказу про проведення службового розслідування за фактом відсутності працівника на робочому місці.

У ОСОБА_1 не відібранописьмові пояснення щодо причин йоговідсутності на роботі, що є грубим порушенням трудових прав позивача.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року названий позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Нафтогазвидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 383-к від 16 вересня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 », яким звільнено 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 , оператора з видобування нафти й газу Талалаївського ЦВНГ НГВУ «Чернігівнафтогаз», за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

ПоновленоОСОБА_1 на посаді оператора з видобування нафти й газу Талалаївського ЦВНГ НГВУ «Чернігівнафтогаз» АТ «Укрнафта» із 17 вересня 2024 року.

Стягнутоіз акціонерного товариства «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 17 вересня 2024 року по 05 грудня 2025 року, включно, в розмірі 350 274 грн 50 коп., із утриманням та перерахуванням до бюджету та державних цільових фондів податки та обов`язкові платежі у розмірах визначених Податковим кодексом України та відповідними Законами.

Стягнутоз акціонерного товариства «Укрнафта» на користь держави судовий збір в загальному розмірі 5 925 грн 15 коп.

В апеляційній скарзі представник АТ «Укрнафта» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник АТ «Укрнафта» вимоги поданої апеляційної скарги підтримав.

Представники ОСОБА_1 заперечили щодо доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності посилання позивача щодо порушення вимог трудового законодавства при винесенні наказу № 383-к від 16 вересня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 ». Позивачем надано до суду належні та допустимі докази поважності його відсутності на робочому місці 13 липня 2024 року, а саме: зупинка працівниками поліції транспортного засобу та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та доведеність незаконності звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу із 17 вересня 2024 року по 05 грудня 2025 року, включно, в розмірі 350 274 грн 50 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді оператора з добування нафти й газу Талалаївського цеху видобутку нафти і газуНГВУ «Чернігівнафтогаз».

14 липня 2024 року працівниками Талалаївського цеху видобутку нафти і газуНГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» було складено акт про те, що із 20 год 00 хв 13 липня 2024 року по 01 год 30 хв 14 липня 2024 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці.

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_2 , 13 липня 2024 року під час перездачі зміни ввечері о 20 год 00 хв ОСОБА_1 не прибув на своє робоче місце. Зв'язатись із ним за допомогою телефонного зв'язку не вдалось.

Відповідно до службової записки т.в.о. начальника Талалаївського ЦВНГ Дениса Федина, позивач був відсутній на робочому місці в ніч із 13 липня 2024 року на 14 липня 2024 року. ОСОБА_1 прибув на роботу о 01 год 30 хв 14 липня 2024 року з ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив правила внутрішнього трудового розпорядку (відсутність на робочому місці більше трьох годин) та порушив правила трудової дисципліни.

Згідно письмових пояснень позивача, існують поважні причини запізнення на роботу, оскільки 13 липня 2024 року транспортний засіб ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції. Після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП позивач поїхав на роботу.

Після прибуття ОСОБА_1 на роботу складено акт про відсторонення позивача 14 липня 2024 року о 01 год 30 хв від роботи з причин наявності запаху алкоголю, порушення координації руху та нечіткої мови.

Наказом надана відпустка на два календарних дні із 05 серпня 2024 року по 06 серпня 2024 року.

Позивач був відсутній на робочому місці із 08 серпня 2024 року по 13 вересня 2024 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю внаслідок захворювання/травмою загального характеру, що підтверджується листками непрацездатності, оформленими КНП «Талалаївська центральна лікарня Талалаївської селищної ради».

Наказом в.о. начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз» № 383-к від 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 звільнено із посади оператора з добування нафти й газу Талалаївського ЦВНГ НГВУ «Чернігівнафтогаз» 17 вересня 2024 року за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначав, що наказ № 383-к від 16 вересня 2024 року про звільнення за прогул є незаконним та підлягає скасуванню. Позивач був відсутній із 20 год 00 хв 13 липня 2024 року по 01 год 30 хв 14 липня 2024 року на робочому місці з поважних причин.

Враховуючи незаконність звільнення, ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу із 17 вересня 2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, у тому числі, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 727/3114/21, від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц.

Судом встановлено, що 14 липня 2024 року працівниками Талалаївського цеху видобутку нафти і газуНГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» було складено акт про те, що із 20 год 00 хв 13 липня 2024 року по 01 год 30 хв 14 липня 2024 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці.

13 липня 2024 року о 22 год 10 хв інспектором поліції Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області складено протокол про адміністартвине правопорушення серії ААД № 672378 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністартвиного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

13 липня 2024 року о 22 год 37 хв інспектором поліції Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області складено постанову серії ББА № 625678 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністартвиного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

13 липня 2024 року о 22 год 40 хв інспектором поліції Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області складено постанову серії ББА № 625647 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністартвиного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до долученої до матеріалів справи розписки, ОСОБА_3 забрала транспортний засіб «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , 14 липня 2024 року о 00 год 30 хв.

ОСОБА_1 повідомлено роботодавця щодо поважності причин відсутності на робочому місці із 20 год 00 хв 13 липня 2024 року по 01 год 30 хв 14 липня 2024 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією письмових пояснень.

Матеріали справи не місять доказів на підтвердження проведення службового розслідування за фактом відсутності позивача на робочому місці, створення комісії та оформлення відповідного акту.

Так, сам факт неявки працівника на роботу і його відсутність понад три години на робочому місці не є підставою для звільнення працівника за прогул. Насамперед роботодавець має з`ясувати причину відсутності працівника.

Поважними причинами відсутності на роботі вважаються обставини, що перешкоджають явці та не залежать від волі працівника.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу та у подальшому оформлення адміністративних матеріалів стосовно позивача є поважними причинами відсутності особи на робочому місці, оскільки ОСОБА_1 не мав фізичної можливості прибути до свого робочого місця. Вказані обставини не могли бути усунуті безпосередньо позивачем.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження існування поважних причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, а саме копії: протоколу про адміністративне правопорушення від 13 липня 2024 року серії ААД № 672378, постанови ББА № 625678 та серії ББА № 625647.

Колегія суддів бере до уваги, що позивачем вжито необхідні заходи для повідомлення відповідача про поважність причин запізнення на роботу.

Враховуючи вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо незаконності виданого наказу № 383-к від 16 вересня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 із посади оператора з добування нафти й газу Талалаївського ЦВНГ НГВУ «Чернігівнафтогаз» 17 вересня 2024 року за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу із 17 вересня 2024 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.

Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Положенням п. 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Встановлено, що позивача звільнено з роботи з 17 вересня 2024 року.

День звільнення не враховується для розрахунку середнього заробітку, а тому правильним є період з 18 вересня 2024 року по 05 грудня 2025 року.

Згідно копії довідки в.о. начальника управління НГВУ «Чернігівнафтогаз» про доходи ОСОБА_1 , заробітна плата позивача за липень 2024 року становить 22 958 грн 23 коп., за серпень 2024 року - 25 024 грн 62 коп.

Середньомісячна заробітна плата позивача: 25 024 грн 62 коп. + 22 958 грн 23 коп. / 2 = 23 991 грн 43 коп.

За період із 18 вересня 2024 року по 05 грудня 2025 року середній заробіток становить: 14 місяців та 18 днів х 23 991 грн 43 коп. = 350 274 грн 50 коп.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 350 274 грн 50 коп.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та обгрунтовано задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача обгрунтовано застосовано заходи дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці без поважних причин та звільнено із займаної посади, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, зокрема, копіями протоколу про адміністративне правопорушення від 13 липня 2024 року серії ААД № 672378, постанови ББА № 625678 та серії ББА № 625647, які підтверджують поважність причин відсутності на роботі.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 05 грудня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 16 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко