Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №372/4107/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Київ

Справа №372/4107/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/5471/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Шаламай Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Обухівського районного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Рабчун Р.О. 24 листопада 2025 року в м. Обухів,

у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В

У липні 2025 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної адміністрації звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому просив:

- витребувати на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації в категорію лісогосподарського призначення із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026 площею 0,2308 га;

- вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року позов керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області до ОСОБА_1 , третя особа: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що відповідач вважається добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, а тому суд дійшов висновку, що прокурором не дотримано вимог частини 4 статті 177 ЦПК України та не усунуто недоліки позовної заяви визначені ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року, а саме: долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2308 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026, чинної на дату подання позовної заяви - 18 липня 2025 року; внесення на депозитний рахунок Обухівського районного суду Київської області прокурором або Обухівською районною державною адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки. При цьому факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.

Не погодився із ухвалою суду першої інстанції керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку, про що зазначено в позовній заяві. Підставою для пред`явлення позовної заяви є виявлені прокурором порушення вимог чинного законодавства при набутті у приватну власність земельної ділянки площею 0,2308 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026, яка вкрита лісовою рослинністю за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України». А тому прокурор стверджує, про обізнаність відповідача щодо незаконності набуття у приватну власність земельної ділянки та його недобросовісність у спірних правовідносинах. Також звертає увагу, що факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, в тому числі проектами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» та ДП «Київське лісове господарство», таксаційними описами, планами лісонасаджень, протоколами лісовпорядних нарад. Тому вважає помилковими висновки суду стосовно необхідності подання експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки і внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі її вартості при пред`явленні вимог до недобросовісного відповідача.

Окрім цього у даному випадку відсутній факт відплатності договору, оскільки право власності на спірну земельну ділянку набуто відповідачем у порядку безоплатної приватизації - на підставі рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 10 вересня 2018 року №472/19.

Зазначає, що невнесення прокурором на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості майна виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача.

Вказує, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішити питання судових витрат.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні прокурор Літковець Ю.А. та адвокат Семко В.Ю. в інтересах третьої особи державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливим провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у липні 2025 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року позов керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області залишено без руху, для усунення наступних недоліків:

долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2308 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026, чинної на дату подання позовної заяви, а саме - 18.07.25 року; внесення на депозитний рахунок Обухівського районного суду Київської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача: НОМЕР_1) прокурором або Обухівською районною державною адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки (а.с.89-90).

09 жовтня 2025 року Обухівською окружною прокуратурою Київської області подано пояснення на виконання ухвали суду від 06 жовтня 2025 року про залишення позову без руху, в якій прокурор вказує, що у позові він стверджує про обізнаність відповідача щодо незаконності набуття у приватну власність земельної ділянки та його недобросовісність у спірних правовідносинах.

У зв`язку з цим, на виконання частини 4 ст. 177 ЦПК України прокурором під час подання позовної заяви повідомлено про відсутність підстав для надання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, оскільки вказана позовна заява не стосується витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (відповідно до ст. 388 ЦК України), а даний позов пред`явлено у порядку ст. 387 ЦК України про витребування від недобросовісного відповідача спірної земельної ділянки. Таким чином, вказану позовну заяву з доданими до неї документами подано прокурором до суду з дотриманням вимог ст. 177 ЦПК України та підстав для залишення її без руху судом не вбачалось (а.с.93-98).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року позов керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області до ОСОБА_1 , третя особа: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача земельних ділянок досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення процесуальних питань. При цьому факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові. Оскільки відповідно до вищевказаної презумпції відповідач вважається добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що прокурором не дотримано вимог частини 4 статті 177 ЦПК України та не усунуто недоліки позовної заяви (а.с.99-102).

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Абзацом першим та другим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

Прокурор у цій справі пред`явив позов про витребування земельної ділянки у недобросовісного набувача, отже приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, абзацу третього частини другої статті 185 ЦПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24, від 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25, від 10 грудня 2025 року у справі № 354/417/25, від 10 грудня 2025 року у справі № 354/1754/24.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" № 4292-IX від 12 березня 2025 року, яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.

Законом України № 4292-IX статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 4292-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 4292-IX частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону України № 4292-IX).

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався на наявність підстав для витребування земельної ділянки, обґрунтував свої вимоги недобросовісністю набувача спірної земельних ділянок. Тобто, доводи прокурора та його позиція у спірних правовідносинах зводяться до того, що спірна земельна ділянка вибули з володіння держави внаслідок неправомірних і недобросовісних дій набувача.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства слід зробити висновок, що положення ч. 5 ст. 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача, але у випадку витребування майна у недобросовісного набувача приписи вказаної норми закону не підлягають застосуванню.

Разом з тим питання про добросовісність/недобросовісність набувача може бути вирішене судом лише після дослідження доказів, на стадії ухвалення судового рішення.

У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі ст. 387 ЦК України без застосування приписів ч. 5 ст. 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі не доведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Як вже вказано вище, у цій справі прокурор пред`явив позов про витребування земельної ділянки у відповідача, як недобросовісного набувача, тому приписи ч. 5 ст. 390 ЦК України, ч.4 ст. 177, абз. 3 ч.2 ст.185 ЦПК України у такому випадку не підлягають застосуванню, тобто обов`язок попереднього визначення вартості спірного майна та внесення її на депозитний рахунок суду не підлягав застосуванню на стадії вирішення питання щодо подальшого розгляду справи

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно застосував наведені норми законодавства, не з`ясувавши характеру спірних правовідносин та не надавши оцінки доводам прокурора щодо недобросовісності набувача спірної земельної ділянки, а висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без руху та в подальшому залишення його без розгляду є помилковим.

Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без розгляду слід визнати обґрунтованими.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області - задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 16 квітня 2026 року.