Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №169/327/26 — Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/327/26

Провадження № 3/169/427/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року селище Турійськ

Суддя Турійського районного суду Волинської області Тітівалов Р. К.,

з участю

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли від Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонером,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Турійського районного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 16 березня 2026 року о 21 годині 00 хвилин за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав психологічну шкоду здоров`ю потерпілої.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнав та пояснив, що в нього із дружиною загинув син під час безпосередньої участі у бойових діях щодо відсічі збройної агресії російської федерації проти України, після чого їхні сімейні стосунки погіршились і між ними часто виникають побутові конфлікти. 16 березня 2026 року ввечері він у кімнаті ввімкнув телевізор, а його дружина дивилася щось у телефоні у тій же ж кімнаті. Дружина збільшила звук на телефоні, після чого він добавив гучності в телевізорі. Дружина почала робити йому зауваження за те, що він занадто голосно увімкнув звук на телевізорі, у зв`язку з чим між ними виник конфлікт, який тривав декілька хвилин, оскільки зник Інтернет. Після цього близько 21 години пішов з будинку, а повернувшись ліг спати. Стверджував, що домашнього насильства не вчиняв, дружину не ображав та не погрожував їй фізичною розправою.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, 07 квітня 2026 року подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та просила застосувати до ОСОБА_1 максимально можливе покарання в межах санкції частини першої статті 173-2 КУпАП.

Заслухавши особу, яка притягується до відповідальності, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суддя дійшов до такого висновку.

За змістом положень статей 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності і з`ясувати, чи було вчинено правопорушення та чи винна в цьому особа, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Аналіз положень зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що за частиною першою вказаної статті може бути притягнута до відповідальності особа за умисні дії чи бездіяльність фізичного, психологічного чи економічного характеру виключно у випадку, якщо її діями чи бездіяльністю була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Встановлення факту заподіяння шкоди в контексті диспозиції частини першої статті 173-2 КУпАП є обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за зазначеною статтею.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №736815 від 17 березня 2026 року ОСОБА_1 16 березня 2026 року о 21 годині 00 хвилин за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав психологічну шкоду здоров`ю потерпілої.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Конфлікт – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 17 березня 2026 року, які вона надала поліцейському, 17 березня 2026 року о 21 годині 00 хвилин за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , її чоловік ОСОБА_1 прийшов додому в п`яному вигляді і спеціально гучно увімкнув телевізор, на її неодноразові прохання зробити тихіше не реагував та згадував про те, що вона раніше викликала поліцію.

ОСОБА_1 у письмових поясненнях від 17 березня 2026 року та в судовому засіданні заперечив вчинення щодо своєї дружини домашнього насильства психологічного характеру, вказуючи, що мала місце лише тимчасова суперечка щодо гучності звуку в телевізорі та телефоні.

Такі пояснення є власною позицією як особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, так і потерпілої щодо конфлікту, який виник, та дій кожного із них під час цього конфлікту, а тому не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства

Аналіз наведених вище обставин та доказів в їх сукупності дає підстави для висновку, що в розглядуваному випадку доведеним є лише факт того, що між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце побутовий конфлікт, що ґрунтується на непогодженні з діями один одного, носить обопільний характер, однак, такий конфлікт не є домашнім насильством у розумінні норм Закону.

Будь-які належні та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому органом поліції правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП).

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вказане, враховуючи, що у ході розгляду справи не встановлено достатніх і об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив у розумінні Закону домашнє насильство, яке завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілої, то суддя дійшов висновку, що пред`явлене органом поліції обвинувачення ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП не знайшло свого підтвердження і провадження у цій справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення закрити.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя