Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №460/13278/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/13278/24 пров. № А/857/18520/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року (суддя – Гресько О.Р., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного рішення – 02.04.2025),

в адміністративній справі №460/13278/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області (далі – відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення за період служби з 26.11.2019 по 31.12.2022 (з урахуванням раніше виплачених сум), шляхом визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік” та Законом України №1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони, затверджених постановою №289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони”; 2) зобов`язати відповідача здійснити розрахунок належного грошового забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, шляхом визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 рік №294-ІХ “ Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Законом від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ “ Про Державний бюджет України на 2021 рік” та Законом №1928-ІХ “ Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони, затверджених постановою №289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони”; 3) зобов`язати відповідача виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення за період служби з 26.11.2019 по 31.12.2022, шляхом визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік” та Законом України від 02 грудня 2021року №1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони, затверджених постановою №289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони”.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року в задоволені позову ОСОБА_1 – відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не були взяті до уваги та не спростовані наведені позивачем доводи позовної заяви. Зокрема, Закони України Про державний бюджет України на 2020-2022 роки не містять застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Також вважає апелянт, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.2 Постанови №289 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме Закону України про Державний бюджет України, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Крім цього, вважає апелянт, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 щодо підстав для оформлення та подання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022 для перерахунку пенсії. Крім цього, зазначає апелянт, що підставою для перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», є зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України. У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму відповідач мав провести перерахунок грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, однак саме з вини відповідача зміна розміру грошового забезпечення не відбулась і перерахунок не був проведений. Також наголошує апелянт на тому, що надати докази того, що станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 відбулись зміни грошового забезпечення позивач не міг, оскільки такі зміни не були проведені саме з вини відповідача.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 по справі №460/13278/24 та прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечує проти доводів апелянта. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 02.04.2025 по справі №460/13278/24 – без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 з 26.11.2019 по 31.12.2022 проходив службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області, де отримував грошове забезпечення.

09.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати розмір його грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами працівників Служби судової охорони, затверджених постановою №289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони”. Також позивач просив виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 для перерахунку пенсії.

За результатами розгляду цієї заяви від 09.08.2024, відповідач листом від 19.08.2024 №48.07-366 відмовив позивачу у здійсненні вказаного перерахунку грошового забезпечення у зв`язку з тим, що грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони нараховується та виплачується відповідно до постанови №289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони”. Виконуючи вимоги постанови №289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони” проводилося нарахування грошового забезпечення за періоди служби в територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області. Довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, які враховуються під час обчислення пенсії видані згідно чинного законодавства, є вірними і не підлягають скасуванню (а.с.17).

Вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до частин 1 та 2 статті 161 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Згідно з частиною першою статті 165 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга статті 165 вказаного Закону).

Враховуючи вищенаведене помилковими є доводи апелянта про те, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, оскільки законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників служби судової охорони (ССО).

Так, на виконання вимог Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони”, якою затвердив Схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників ССО, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників ССО; Схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників ССО; Схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників ССО; розміри надбавки за стаж служби співробітників ССО.

Пунктом 2 Постанови № 289 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Тобто Постановою № 289 визначено, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників ССО використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Щодо доводів апеляційної скарги про право позивача на перерахунок та виплату грошового забезпечення за період служби з 26.11.2019 по 31.12.2022 та оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії, то колегія суддів враховує те, що протягом служби позивача в територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області у Постанову №289 зміни не вносились, вона є чинною та не оскаржена в судовому порядку.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач діяв правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

Крім цього, посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 02.08.2021 у справі №440/6017/21, є безпідставним, оскільки правовідносини розглядуваної справи не тотожні правовідносинам у справі №440/6017/21, які стосуються грошового забезпечення військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, розмір якого визначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони”.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року в адміністративній справі №460/13278/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

С. М. Шевчук