Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №460/7715/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/7715/25 пров. № А/857/34469/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Іщук Л.П.,

секретаря судового засідання Михайлівської Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року (головуючий суддя Недашківська К.Н., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення-рішення від 19.12.2024 №193931700240523, №193941700240523, №193971700240523, №193951700240523, №193961700240523, №193891700240523, №193911700240523;

Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №193991700240523 від 19.12.2024;

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193981700240523 від 19.12.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано: податкові повідомлення-рішення від 19.12.2024 №193931700240523, №193941700240523, №193971700240523, №193951700240523, №193961700240523, №193891700240523, №193911700240523; Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №193991700240523 від 19.12.2024; Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193981700240523 від 19.12.2024.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 12112 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Рівненській області.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 проводилась на підставі пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1, п. 78.2 ст.78, п. 79.2. ст.79 глави 8 розділу ІІ, пп. 69.22, 69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Рівненській області № 2184-п від 11.09.2024р.

За результатами перевірки складено акт від 04.11.2024 №17578/Ж5/17-00-24-05- 18/3224415399 в якому висвітлені встановлені порушення.

Контролюючі органи на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України у порядку, визначеному законодавством, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, в надісланому поштовим зв`язком повідомленні від 11.09.2024р. №321/ Ж4/17-00-24-05-17 про місце та час проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 зазначено, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Повідомлення надіслано на податкову адресу платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 12.09.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були повернуті 01.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 для проведення перевірки не надані жодні первинні документи, дохід та витрати проведеною перевіркою визначені відповідно до бази даних ІС «Податковий блок», в тому числі інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» даних згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, поданої податкової звітності.

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.39 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За період з 01.01.2018р. по 05.08.2021р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідно до глави 1 розділу XIV Податкового кодексу обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку ІІІ групи (5%) згідно самостійно вибраних видів діяльності (всього 16 видів діяльності).

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи- підприємці можуть перебувати на 3 групі платників єдиного податку при умові, що не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень (у періоді з 01.01.2018р. по 01.04.2020р.) та 7 000 000 гривень (у періоді з 02.04.2020р.)

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. (пп.3 п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755^1 (зі змінами та доповненнями).

Для проведення перевірки платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів, що стосуються господарської діяльності, про що складено акт ненадання документів №1009/Ж6/17-00-24-05-19 від 28.10.2024.

Отриманий дохід (обсяг виручки) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2018р. по 05.08.2021р. проведеною перевіркою визначений на підставі податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, бази даних ІКС „Податковий блок”, в тому числі інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО».

Згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» платник податків - фізична особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2018р. по 10.07.2021р. здійснював роздрібну торгівлю комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах з використанням реєстраторів розрахункових операцій в кількості 8 одиниць в 8 торгових точках та отримав виторг від здійснення господарської діяльності всього в сумі 92464934 грн, в т.ч. за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. в сумі 21045913,93грн, за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. в сумі 32404148,14 грн., за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. в сумі 37215177,44 грн, за період з 01.01.2021р. по 10.07.2021р. в сумі 1799694,49 грн.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в листопаді, грудні 2020р., липні 2021р. скасована реєстрація всіх РРО в податковому органі.

В 1 кварталі 2018р. від здійснення господарської діяльності відповідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» бази даних ІКС «Податковий блок» фізичною особою - підприємцем отримано виторг в сумі 5482142грн.

Отже, проведеною перевіркою встановлено порушення пп.2 п.293.3, пп.1 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України в результаті чого за 1 квартал 2018р. занижено суму єдиного податку всього на суму 310560,10грн, в т.ч за ставкою 5% - на 238238,80 грн. (250000грн-11761,20грн), за ставкою 15% - на 72321,30грн.

Крім того, відповідно до вимог пп.3 пп. 298.2.3 п.298.2 ст298 Податкового кодексу України підприємець ОСОБА_1 з 01.04.2018р. зобов`язаний був перейти на сплату інших податків і зборів, тобто на загальну систему оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

Загальний оподатковуваний дохід при перевірці ФОП ОСОБА_1 визначено на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, бази даних ІКС «Податковий блок», в тому числі інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО».

Згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» платник податків - фізична особа ОСОБА_1 за період з 01.04.2018р. (дати, коли зобов`язаний перейти на загальну систему оподаткування) по 15.07.2019р. (дата скасування реєстрації РРО в податковому органі) здійснював роздрібну торгівлю комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах з використанням реєстраторів розрахункових операцій та отримав виторг від здійснення господарської діяльності всього в сумі 86982792 грн, в т.ч. за період з 01.04.2018р. по 31.12.2018р в сумі 15563771,93грн, за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. в сумі 32404148,14 грн., за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. в сумі 37215177,44грн, за період з 01.01.2021р. по 05.08.2021р. в сумі 1799694,49грн.

На підставі вищевикладеного проведеною перевіркою встановлено заниження загального оподаткованого доходу на 86982792 грн, в т.ч. за період з 01.04.2018р. по 31.12.2018р в сумі 15563771,93грн, за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. в сумі 32404148,14 грн., за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. в сумі 37215177,44грн, за період з 01.01.2021р. по 05.08.2021р. в сумі 1799694,49грн., чим порушено пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано документи та пояснення, що стосуються господарської діяльності.

Витрати господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за 2-4 кв.2018р, за 2019р., за 2020р., за 2021р. проведеною перевіркою визначені відповідно до бази даних ІС „Податковий блок та відповідно до вимог п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.2 статті177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу встановлено його заниження на 85165096,28грн., в т.ч. за 2-4кв.2018р. на 15464044,64грн., за 2019 рік на 31779149,65 грн., за 2020р. на 36292066,54грн, за 2020р. на 1629835,45грн що є порушенням пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Заниження чистого оподатковуваного доходу призвело до заниження:

податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 15329717,33грн., в тому числі: за 2-4кв.2018р. - на 2783528,04грн; за 2019 р. - на 5720246,94грн; за 2020 р. - 6532571,98грн.; за 2021 р. - 293370,38грн.;

військового збору за результатами річного декларування всього на 1277476,44грн., в тому числі за 2-4кв. 2018р. - 231960,67грн., за 2019р. - 476687,24грн., за 2020р. -544381,00грн., за 2021р.- 24447,53грн;

заниження суми єдиного внеску на загальну суму 521126,8 грн., в т.ч. за 2-4 кв.2018р. - на 103201,56грн., за 2019р. - на 154234,08грн., за 2020р.- на 134334,2грн., за 2021р на 129360грн.

Відповідно до пп. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

У періоді з 01.01.2018р. по 31.03.2018р. ФОП ОСОБА_1 перебував на 3 групі платника єдиного податку, і в 1 кварталі 2018р., згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІКС «Податковий блок», отримав виторг від здійснення господарської діяльності в сумі 5482142грн., що перевищив граничний термін отриманого протягом календарного року доходу (5000000грн) і права бути платником єдиного податку 3групи. З 01.04.2018р. підприємець зобов`язаний був перейти на загальну систему оподаткування та відповідно до п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України зареєструватися плаником податку на додану вартість.

ФОП ОСОБА_1 підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ з 11.04.2018р. (пп. 181.1. ст.181 Кодексу).

Керуючись пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Розділу II Податкового кодексу України проведеною перевіркою встановлено порушення п.181.1 статті 181, п.183.4 статті 183, п. 185.1 статті 185, п.187.1 статті 187, п.194.1.1. п.194.1 статті 194 п. 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет на 17317803грн., в тому числі за травень 2018р. -436601грн., за червень 2018р. -320244грн, за липень 2018р.- 345950грн, за серпень 2018р.- 437931грн, за вересень 2018р-339879грн, за жовтень 2018р. - 315048грн, за листопад 2018р. - 348546грн, за грудень 2018р. - 489800грн, за січень 2019р. - 319498 грн, за лютий 2019р. - 317002грн, за березень 2019р.- 297990грн, за квітень 2019р.- 386624грн, за травень 2019р.- 397134 грн, за червень 2019р.- 436132грн, за липень 2019р- 497016грн, за серпень 2019р- 678031грн, за вересень 2019р.- 573769грн., за жовтень 2019р. -470722грн, за листопад 2019р. - 838456грн, за грудень 2019р. - 1268456грн, за січень 2020р. - 740277грн, за лютий 2020р. - 660800грн, за березень 2020р.- 500146грн, за квітень 2020р.- 393053грн, за травень 2020р.- 639395грн, за червень 2020р.- 715651грн, за липень 2020р- 903560грн, за серпень 2020р- 784305грн, за вересень 2020р.- 726881грн., за жовтень 2020р. -663856грн, за листопад 2020р. - 628672грн, за грудень 2020р. - 86441грн, за січень 2021р. - 57441грн, за лютий 2021р. - 63311грн, за березень 2022р.- 62835грн, за квітень 2021р.- 64577грн, за травень 2021р.- 58848грн, за червень 2021р.- 48013грн, за липень 2021р- 4913грн, за серпень 2021р- 0грн..

Крім того, перевіркою встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкових декларації з ПДВ за травень -грудень 2018р., січень - грудень 2019р, січень - грудень 2020р., січень-липень 2021р.

Враховуючи вищенаведене, Головним управлінням ДПС у Рівненській області правомірно проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Акт перевірки від 04.11.2024р. № 17578/Ж5/17-00-24-05-18/3224415399 надіслано на податкову адресу платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було повернуто 21.11.2024р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Рівненській області правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.12.2024 №19393170240523, №193941700240523, №193971700240523, №93951700240523, № 193961700240523, № 193891700240523, № 193911700240523, рішення № 19399170240523 від 19.12.2024 і вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-193981700240523 від 19.12.2024 та надіслано на податкову адресу платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було повернуто 05.01.2025р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Правова позиці Верховного Суду

Так, згідно останньої позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 21 січня 2025 року по справі № 140/6001/24, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.

Крім того, не заслуговують на увагу покликання Позивача на лист від 02.01.2020 на адресу ГУ ДФС у Рівненській області, оскільки пояснення в ньому стосувались іншого податкового періоду 2017-2018 років та до нього не було долучено жодного документу, що стосувався предмету перевірки, проведеною у зв`язку з припинення підприємницької діяльності у 2021 році.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1, п. 78.2 ст.78, п. 79.2. ст.79 глави 8 розділу ІІ, пп. 69.22, 69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПК України) та Наказу Головного управління ДПС у Рівненській області №2184-п від 11.09.2024, посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведена перевірка фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складений Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2018 по 05.08.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 28.08.2013 по 05.08.2021» від 04.11.2024 №17578/Ж5/17-00-24-05-18/3224415399 (далі – Акт перевірки) (а.с. 64 том 1).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені (прийняті) рішення від 19.12.2024:

податкове повідомлення-рішення №193891700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб: за основним податковим зобов`язанням – 310560,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 77640,03 грн (далі – ППР №193891700240523) (а.с. 37 том 1);

розрахунок штрафних санкцій за ППР №193891700240523 (а.с. 39 том 1);

податкове повідомлення-рішення №193911700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 17455661,08 грн (з яких 15329717,33 грн – за основним платежем, 2125943,75 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями (далі – ППР №193911700240523) (а.с. 40 том 1);

розрахунок штрафних санкцій за ППР №193911700240523 (а.с. 42 том 1);

податкове повідомлення-рішення №193931700240523, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 340,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (далі – ППР №193931700240523) (а.с. 45 том 1);

розрахунок штрафних санкцій за ППР №193931700240523 (а.с. 47 том 1);

податкове повідомлення-рішення №193941700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1454908,64 грн (з яких 1277746,44 грн – за основним платежем, 177162,20 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (далі – ППР №193941700240523) (а.с. 48 том 1);

розрахунок штрафних санкцій за ППР №193941700240523 (а.с. 50 том 1);

податкове повідомлення-рішення №193971700240523, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 1020,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (далі – ППР №193971700240523) (а.с. 51 том 1);

розрахунок штрафних санкцій за ППР №193971700240523 (а.с. 53 том 1);

податкове повідомлення-рішення №193951700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 21647254,00 грн (з яких 17317803,00 грн – за основним платежем, 4329451,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (далі – ППР №193951700240523) (а.с. 54 том 1);

розрахунок штрафних санкцій за ППР №193951700240523 (а.с. 56 том 1);

податкове повідомлення-рішення №193961700240523, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 13260,00 грн за платежем податок на додану вартість (далі – ППР №193961700240523) (а.с. 57 том 1);

Рішення №193991700240523 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 128718,00 грн (далі – Рішення №193991700240523) (а.с. 60 том 1);

розрахунок штрафних санкцій за Рішенням №193991700240523 (а.с. 61 том 1);

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193981700240523, відповідно до якої стягненню підлягає сума у розмірі 521126,80 грн єдиного внеску (далі – Вимога №Ф-193981700240523) (а.с. 62 том 2).

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Актом перевірки установлено порушення:

абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003, із змінами і доповненнями, пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.44.3 ст.44, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі – ПК України) та п. 1, 2, 8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218 (що діяв на момент вчинення порушення), а саме: неведення книги обліку доходів і витрат);

пп.2 п.293.3, пп.1 п.293.4 ст.293 ПК України, в результаті чого за 1 квартал 2018 року занижено суму єдиного податку всього на суму 310560,10 грн, в т.ч за ставкою 5% - на 238238,80 грн, за ставкою 15% - на 72321,30 грн;

пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, п. 164.3 ст.164, п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 15329717,33 грн, в т.ч. за 2-4 кв. 2018 р. - на 2783528,04 грн, за 2019 р. - на 5720246,94 грн, за 2020 р.- на 6532571,98 грн, за 2021 р. - на 293370,38 грн;

п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України, п.2.1, п.2.2 розділу II Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку , і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015р. за № 111/26556 (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником подано до податкового органу розрахунки за формою № 1ДФ з недостовірними відомостями за 2 кв. 2020 р.;

п. 4 ч. 2 ст. 6, абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VІ) із змінами і доповненнями та п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015р. (що діяв до 01.01.2022), а саме: несвоєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень 2020 року;

п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону №2464-VІ, встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 521126,8 грн, в т.ч. за 2-4 кв. 2018 р. - на 103201,56 грн, за 2019 р. - на 154234,08 грн, за 2020 р. - на 134334,20 грн, за 2021 р. на 129360,00 грн;

підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що призвело до заниження військового збору в сумі 1277476,44 грн, в тому числі за 2-4 кв. 2018 р. - 231960,67 грн, за 2019 р. - 476687,24 грн, за 2020 р. - 544381,00 грн, за 2021 р. - 24447,53 грн;

п. 181.1 ст. 181, п.183.4 ст.183, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.194.1.1 п.194.1 ст.194 п. 195.1 ст.195 ПК України, а саме: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 17317803 грн, в тому числі за травень 2018 р. – 436601,00 грн, за червень 2018 р. -320244 грн, за липень 2018 р. – 345950,00 грн, за серпень 2018 р. – 437931,00 грн, за вересень 2018 р. – 339879,00 грн, за жовтень 2018 р. – 315048,00 грн, за листопад 2018 р. – 348546,00 грн, за грудень 2018 р. – 489800 грн, за січень 2019 р. - 319498 грн, за лютий 2019 р. – 317002 грн, за березень 2019 р.- 297990 грн, за квітень 2019 р. – 386624 грн, за травень 2019 р.- 397134 грн, за червень 2019 р.- 436132 грн, за липень 2019 р. – 497016 грн, за серпень 2019 р. – 678031 грн, за вересень 2019 р.- 573769 грн, за жовтень 2019 р. – 470722 грн, за листопад 2019 р. – 838456 грн, за грудень 2019 р. – 1268456 грн, за січень 2020 р. – 740277 грн, за лютий 2020 р. – 660800 грн, за березень 2020 р. – 500146 грн, за квітень 2020 р. – 393053 грн, за травень 2020 р.- 639395 грн, за червень 2020 р.- 715651 грн, за липень 2020 р. – 903560 грн, за серпень 2020 р. – 784305 грн, за вересень 2020 р. – 726881 грн, за жовтень 2020 р. -663856 грн, за листопад 2020 р. – 628672 грн, за грудень 2020 р. – 86441 грн, за січень 2021 р. – 57441 грн, за лютий 2021 р. – 63311 грн, за березень 2022 р. - 62835 грн, за квітень 2021 р. – 64577 грн, за травень 2021 р. – 58848 грн, за червень 2021 р. – 48013 грн, за липень 2021 р- 4913 грн, за серпень 2021 р. – 0 грн.;

пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, а саме неподання податкових декларації з ПДВ за травень -грудень 2018 р., за січень - грудень 2019 р, за січень - грудень 2020 р., за січень-липень 2021р.;

п.6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі – Закон №265/95-ВР), в результаті чого не забезпечене зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій;

незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст.44 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2018 р. по 05.08.2021 р., чим порушено п.44.3 ст.44 ПК України;

пп.49.18.1, пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49 (чинної на момент виникнення обов`язку подання податкової декларації декларації), п. 177.5 ст.177 ПК України, а саме; податкова декларація про майновий стан і доходи за 2019 р, 2020 р., за 2021 р. (ліквідаційна) до контролюючого органу не подані по терміну подачі 10.02.2020 р. 10.02.2021 р. та 20.09.2021 р. відповідно.

При цьому суд першої інстанції зґясував, що суть виявлених порушень та висновків контролюючого органу полягає в тому, що Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (5%) і за відомостями податкового органу перевищив граничну суму доходу (5млн. грн. у періоді з 01.01.2018 по 01.04.2020 та 7 млн грн. у періоді з 02.04.2020), що дає підстави податковому органу для висновку про необхідність переходу особи на загальну систему оподаткування з реєстрацією платником ПДВ та донарахування у зв`язку із цим відповідних податкових зобов`язань за оскаржуваними ППР.

Судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, установлено, що Позивач в період з 01.01.2018 по 05.08.2021 був зареєстрований як фізична особа – підприємець і здійснював посередницьку діяльність у торгівлі товарами широкого асортименту (відповідно до відомостей ЄДРЮОФОПГФ основний вид діяльності КВЕД 46.19.).

Основним видом діяльності Позивача була діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19), відповідно до якого здійснюється комісійна торгівля товарами (комп`ютерна техніка, засоби зв`язку, комплектуючі, тощо, яка проводиться в магазинах, в кожному з яких встановлено РРО, які в автоматичному режимі передають відповідні відомості в ДФС.

Згідно Договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015, який укладений між Позивачем з Приватним підприємством «Комтехсервіс» (код ЄДРПОУ 32881326), Позивач (як Комісіонер) взяв на себе зобов`язання за винагороду здійснити за рахунок Комітента (ПП «Комтехсервіс») від свого імені продаж продукції, переданої на комісію.

Окремі умови Договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015:

1.2. – конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наводяться у видаткових накладних, які є додатком до цього Договору;

2.2. – витрати на транспортування товару несе Комітент;

3.1. – за виконання доручення Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в розмірі 0,3%;

3.2. – винагорода Комісіонеру нараховується на підставі затвердженого Звіту;

3.3. – грошові кошти сплачуються Комітенту Комісіонером в 90-денний строк, з дня надходження коштів на його розрахунковий рахунок;

4.2. обов`язки Комітента: сплатити Комісіонеру винагороду за умов цього Договору.

Відповідно до Додаткового договору №1 від 01.01.2016 комісійна винагорода становить – 0,50% (а.с. 142 том 1).

Вирішуючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що пунктом 292.1 ст.292 ПК України встановлено, що доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Положеннями пункту 292.4 ст.292 ПК України передбачено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії , транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частини третьої статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

За приписами частини першої статті 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1018 ЦК України встановлено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Відповідно до вказаного за договором комісії право власності на майно чи послугу не переходить до комісіонера. За посередницькі послуги комісіонер отримує винагороду від комітента, яка і є його доходом.

Договір комісії – один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Натомість особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/7149/21 та від 25.04.2023 у справі №910/6474/20).

Отже, в даному випадку Позивач здійснював торгівлю товарами, які передавалися за Договором комісії №01/10-7 від 01.10.2015 на продаж, за що Позивач отримував винагороду, яка і складала дохід від підприємницької діяльності Позивача.

При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що доходом Комісіонера (Позивача) є не вся виручка, яка надходить фізичній особі-підприємцю від продажу товару, а лише сума комісійної винагороди, яка належить йому за умовами договору комісії, у даному випадку - Договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015.

З матеріалів справи вбачається, що сума доходу Позивача за надані ним послуги комісійної торгівлі є суттєво нижчими, аніж зазначено контролюючим органом в Акті перевірки:

2018 рік:

Акти надання послуг: №1 від 31.01.2018 №2 від 28.02.2018 №3 від 31.03.2018 №4 від 30.04.2018 №5 від 31.05.2018 №6 від 30.06.2018 №7 від 31.07.2018 №8 від 31.08.2018 №9 від 30.09.2018 №10 від 31.10.2018 №11 від 30.11.2018 №12 від 31.12.2018;

сума комісійної винагороди (грн): 13869,28, 18391,50, 16264,68, 22687,51, 19988,29, 18283,17, 27991,02, 23287,17, 20753,09, 28596,87, 16954,32, 23053,67 – разом 250120,57;

ціна продажу товару (грн): 2772948,78, 3677394,09, 3252035,88, 2268763,98, 1998825,90, 1828320,59, 2799092,73, 2328725,31, 2075313,42, 2859685,12, 1695422,86, 2305372,61 – разом 29861901,27;

з огляду на це суд вірно вважав, що включення до суми доходу Позивача у 2018 році 29861901,27 грн було здійснено Відповідачем безпідставно, бо це загальна сума виторгу (продажу) за товар, а не сума винагороди Комісіонера – Позивача;

на підтвердження того, що грошові кошти, які були отримані Позивачем від продажу переданого на комісію товару, були перераховані Позивачем для ПП «Комтехсервіс» свідчить відомість по банківському рахунку, з якої вбачається здійснення ФОП ОСОБА_1 платежів з призначенням «Оплата за товар згідно договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015, в т.ч. ПДВ», які були здійснені у 2018 році.

2019 рік:

Акти надання послуг: №1 від 31.01.2019 №2 від 28.02.2019 №3 від 31.03.2019 №4 від 30.04.2019 №5 від 31.05.2019 №6 від 30.06.2019 №7 від 31.07.2019 №8 від 31.08.2019 №9 від 30.09.2019 №10 від 31.10.2019 №11 від 30.11.2019 №12 від 31.12.2019;

сума комісійної винагороди (грн): 15549,26, 15683,31, 15343,84, 18551,32, 19118,03, 22046,92, 25041,34, 34757,21, 27501,33, 25279,33, 40852,19, 63321,68 – разом 323045,76;

ціна продажу товару (грн): 1554926,06, 1568334,17, 1534386,44, 1855132,33, 1911803,52, 2204694,83, 2504137,76, 3475722,10, 2750134,31, 2527943,08, 4085229,14, 6332188,23 – разом 32304631,97;

Враховуючи вказане, правильним є висновок суду, що включення до суми доходу Позивача у 2019 році 32304631,97 грн було здійснено Відповідачем безпідставно, бо це загальна сума виторгу (продажу) за товар, а не сума винагороди Комісіонера – Позивача;

на підтвердження того, що грошові кошти, які були отримані Позивачем від продажу переданого на комісію товару, були перераховані Позивачем для ПП «Комтехсервіс» свідчить відомість по банківському рахунку, з якої вбачається здійснення ФОП ОСОБА_1 платежів з призначенням «Оплата за товар зг договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015, в т.ч. ПДВ», які були здійснені у 2019 році.

2020 рік:

Акти надання послуг: №1 від 31.01.2020 №2 від 29.02.2020 №3 від 31.03.2020 №4 від 30.04.2020 №5 від 31.05.2020 №6 від 30.06.2020 №7 від 31.07.2020 №8 від 31.08.2020 №9 від 30.09.2020 №10 від 31.10.2020 №11 від 30.11.2020 №12 від 31.12.2020;

сума комісійної винагороди (грн): 38984,98, 32428,56, 26334,50, 20009,27, 31354,71, 36768,60, 44386,48, 39259,06, 37022,24, 32341,66, 31869,70, 5031,18 – разом 375790,94;

ціна продажу товару (грн): 3898507,28, 3242861,36, 2633446,35, 2000931,20, 3135478,84, 3676869,23, 4438656,68, 3925915,62, 3702234,28, 3234177,11, 3186979,70 503118,79 – разом 37579176,44;

відтак суд вірно вважав, що включення до суми доходу Позивача у 2020 році 37579176,44 грн було здійснено Відповідачем безпідставно, бо це загальна сума виторгу (продажу) за товар, а не сума винагороди Комісіонера – Позивача;

на підтвердження того, що грошові кошти, які були отримані Позивачем від продажу переданого на комісію товару, були перераховані Позивачем для ПП «Комтехсервіс» свідчить відомість по банківському рахунку, з якої вбачається здійснення ФОП ОСОБА_1 платежів з призначенням «Оплата за товар зг договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015, в т.ч. ПДВ», які були здійснені у 2020 році.

2021 рік:

Акти надання послуг: №1 від 31.01.2021 №2 від 28.02.2021 №3 від 31.03.2021 №4 від 30.04.2021 №5 від 31.05.2021 №6 від 30.06.2021 №7 від 19.07.2021;

сума комісійної винагороди (грн): 3250,20, 3565,72, 4174,70, 20238,06, 15056,84, 14591,67, 1292,55 – разом 62169,74;

ціна продажу товару (грн): 325023,52, 356574,63, 417471,91, 404760,72, 301135,80, 291832,83, 25851,00 – разом 2122650,41;

отже вірним є висновок суду, що включення до суми доходу Позивача у 2021 році 3122650,41 грн було здійснено Відповідачем безпідставно, адже це загальна сума виторгу (продажу) за товар, а не сума винагороди Комісіонера – Позивача;

на підтвердження того, що грошові кошти, які були отримані Позивачем від продажу переданого на комісію товару, були перераховані Позивачем для ПП «Комтехсервіс» свідчить відомість по банківському рахунку, з якої вбачається здійснення ФОП ОСОБА_1 платежів з призначенням «Оплата за товар зг договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015, в т.ч. ПДВ», які були здійснені у 2021 році.

Яку же зазначалось вище, за період з 01.01.2018 по 05.08.2021 фізична особа – підприємець ОСОБА_1 відповідно до глави 1 розділу XIV ПК України обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку ІІІ групи (5%) згідно самостійно вибраних видів діяльності (всього 16 видів діяльності).

Згідно пункту 291.2. статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3. статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

За приписами підпункту 3 пункту 291.4. статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група:

фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;

не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;

обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

З урахуванням огляду вказаного, правильним є твердження суду першої інстанції, що підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено, що фізичні особи підприємці можуть перебувати на 3 групі платників єдиного податку при умові, що не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (у періоді з 01.01.2018 по 01.04.2020) та 7000000 гривень (у періоді з 02.04.2020).

За правилами пункту 293.5. статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 293.8. статті 293 ПК України, ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей, зокрема: платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Отже, платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 292.1. статті 292 ПК України, доходом платника єдиного податку є:

для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

За приписами пункту 292.4. статті 292 ПК України, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Як уже зазначалось, що підтверджується матеріалами справи сума доходу Позивача (сума комісійної винагороди) становила: 2018 рік – 250120,57 грн, 2019 рік – 323045,76 грн, 2020 рік – 375790,94 грн, 2021 рік – 62169,74 грн.

Вищевказані суми підтверджуються Актами надання послуг комісії, Звітами комітенту за кожен з відповідних періодів, охоплених перевіркою, а також видатковими накладними (на комісію), за якими товар передавався Позивачу для здійснення його комісійного продажу, та накладними повернення постачальнику (повернення непроданого товару або товару, який був повернений покупцями – кінцевими споживачами), які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції підставно вважав, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Позивачем не перевищено граничний дохід, який дозволяє перебувати на єдиному податку 3 групи (з 01.01.2018 по 01.04.2020 така сума становила 5 млн грн., а з 02.04.2020 – 7млн. грн) і такого розміру доходу у жодному з періодів, охоплених перевіркою у Позивача не було.

Позивач при здійсненні комісійної торгівлі виступав як суб`єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції з продажу товарів кінцевим споживачам, у відповідності до законодавства України, чинного на час здійснення підприємницької діяльності Позивачем, та був зобов`язаний використовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО) та формувати чеки на відповідні суми з продажу.

Надаючи оцінку твердженням контролюючого органу про те, що згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр – Виторги РРО» платник податків – фізична особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 10.07.2021 здійснював роздрiбну торгiвлю комп`ютерами, периферiйним устаткуванням i програмним забезпеченням у спецiалiзованих магазинах з використанням реєстраторів розрахункових операцій в кількості 8 одиниць в 8 торгових точках та отримав виторг від здійснення господарської діяльності всього в сумі 92464934 грн, в т.ч. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі 21045913,93 грн, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі 32404148,14 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 37215177,44 грн, за період з 01.01.2021 по 10.07.2021 в сумі 1799694,49 грн., суд першої інстанції слушно зауважив, що контролюючий орган не мав підстав включати до загального доходу за спірні періоди усі суми, зазначені у фіскальних чеках, та які зафіксовані в підсистемі РРО, оскільки Позивач, як Комісіонер формував чеки від свого імені (зі своїми реквізитами), хоча юридично діяв за дорученням та за рахунок Комітента, маючи лише право на отримання комісійної винагороди за Договором комісії №01/10-7 від 01.10.2015, укладеного з ПП «Техкомсервіс» (Комітент).

При відсутності переходу права власності на товар при його передачі від Комітента до Комісіонера, враховуючи, що грошові кошти, отримані Комісіонером (Позивачем) від третіх осіб в якості оплати вартості товару були перераховані на користь Комітента – ПП «Комтехсервіс» на виконання вимог Договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015 та норм законодавства, такі кошти не можуть бути віднесені до доходу Позивача.

Факти перерахування Позивачем Комітенту – ПП «Комтехсервіс» грошових коштів підтверджується, яку же вказувалось вище, відомостями про рух коштів по банківському рахунку Позивача.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За приписами пункту 164.1. статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.1.1. пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відтак обґрунтованим є твердження суду, що висновки Акта перевірки про те, що за спірні періоди Позивач отримав виторг від здійснення господарської діяльності всього в сумі 86982792 грн, в т.ч. за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 в сумі 15563771,93 грн, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі 32404148,14 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 37215177,44 грн, за період з 01.01.2021 по 05.08.2021 в сумі 1799694,49 грн, у зв`язку з чим встановлено заниження загального оподаткованого доходу на 86982792 грн, чим порушено пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, п.164.3 ст.164 ПК України, є безпідставними.

Надаючи оцінку покликанням контролюючого органу про те, що в 1 кварталі 2018 р. від здійснення господарської діяльності відповідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр – Виторги РРО» бази даних ІКС «Податковий блок» фізичною особою - підприємцем отримано виторг в сумі 5482142 грн. Отже, проведеною перевіркою встановлено порушення пп. 2 п. 293.3, пп.1 п.293.4 ст.293 ПК України, в результаті чого за 1 квартал 2018 р. занижено суму єдиного податку всього на суму 310560,10 грн, в т.ч за ставкою 5% - на 238238,80 грн. (250000 грн -11761,20 грн), за ставкою 15% - на 72321,30 грн., і саме така сума заниження єдиного податку визначена оскаржуваним ППР №193891700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб: за основним податковим зобов`язанням – 310560,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 77640,03 грн, суд вірно вказав, що зважаючи на попередній висновок про безпідставність включення до загального доходу Позивача за спірні періоди усіх сум, зазначених у фіскальних чеках, та які зафіксовані в підсистемі РРО, а не шляхом визначення суми доходу саме з комісійної винагороди, нарахування суми єдиного податку у розмірі 310560,10 грн є протиправним.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про протиправність ППР №193891700240523, яке підлягає скасуванню не лише в частині визначення суми єдиного внеску у розмірі 310560,10 грн, а й в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 77640,03 грн (пункт 123.2. статті 123 ПК України: діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування).

Крім того відповідач вважав, що заниження чистого оподатковуваного доходу призвело до заниження:

податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 15329717,33 грн., в тому числі: за 2-4 кв. 2018 р. - на 2783528,04 грн; за 2019 р. - на 5720246,94 грн; за 2020 р. – 6532571,98 грн.; за 2021 р. – 293370,38 грн.;

військового збору за результатами річного декларування всього на 1277476,44 грн., в тому числі за 2-4 кв. 2018 р. – 231960,67 грн., за 2019 р. – 476687,24 грн., за 2020 р. - 544381,00 грн., за 2021 р. - 24447,53 грн;

заниження суми єдиного внеску на загальну суму 521126,8 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2018 р. – на 103201,56 грн., за 2019 р. – на 154234,08 грн., за 2020 р. - на 134334,20 грн., за 2021 р. на 129360 грн.

Надаючи оцінку вказаній обставині, суд правильно врахував, що пунктом 177.11. статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Зважаючи на попередні висновки про безпідставність включення до загального доходу Позивача за спірні періоди усіх сум, зазначених у фіскальних чеках, та які зафіксовані в підсистемі РРО, а не шляхом визначення суми доходу саме з комісійної винагороди, нарахування сум за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 17455661,08 грн (з яких 15329717,33 грн – за основним платежем, 2125943,75 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями, за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1454908,64 грн (з яких 1277746,44 грн – за основним платежем, 177162,20 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та винесення Рішення №193991700240523 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 128718,00 грн, суд вірно вважав, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193981700240523, є протиправною, а Позивач не мав обов`язку подавати декларацію за 2019 рік, за що застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 340,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування ППР №193911700240523, №193941700240523, Рішення №193991700240523 та Вимоги №Ф-193981700240523.

Крім того вирішуючи спір, суд вірно врахував, що відповідно до пункту 181.1 ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої третьої групи.

Відповідно до п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом

Зважаючи на попередній висновок суду про безпідставність включення до загального доходу Позивача за спірні періоди усіх сум, зазначених у фіскальних чеках, та які зафіксовані в підсистемі РРО, а не шляхом визначення суми доходу саме з комісійної винагороди, то правильним є твердження про те, що нарахування суми зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 21647254,00 грн (з яких 17317803,00 грн – за основним платежем, 4329451,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями за ППР №193951700240523, є протиправним.

Також, оскаржуваним ППР №193961700240523 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 13260,00 грн за платежем податок на додану вартість – неподання податкових декларацій з ПДВ за періоди травень – грудень 2018 року, січень – грудень 2019 року, січень – грудень 2020 року, січень – липень 2021 року.

Надаючи оцінку вказаному ППР, суд вірно врахував, що відповідно до пункту 120.1. статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскаржуваним ППР №193961700240523 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 13260,00 грн – 340,00 грн х 39 = 13260,00 грн.

З огляду на це суд підставно зауважив, що у спірному випадку Позивач не мав обов`язку переходу на іншу систему оподаткування, реєстрації платником ПДВ та подання податкових декларацій з ПДВ, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Позивачем не перевищено граничний дохід, який дозволяє перебувати на єдиному податку 3 групи (з 01.01.2018 по 01.04.2020 така сума становила 5 млн грн., а з 02.04.2020 – 7 млн. грн) і такого розміру доходу у жодному з періодів, охоплених перевіркою у Позивача не було.

Також, ППР №193971700240523 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 1020,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції – ненадання платником податків оригіналів документів відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України.

Надаючи оцінку вказаному ППР, суд виходив з того, що відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

При цьому судом першої інстанції враховано наступні обставини.

Позивач зазначає, що 11.04.2025 ним отримано засобами «Укрпошти» ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/5376/25, з якої він довідався про те, що податковим органом подано до суду позов про стягнення з нього податкового боргу в сумі 42974 993,81 грн.

З метою з`ясування причин та правових підстав стягнення податкового боргу в інтересах Позивача було подано адвокатський запит вих. №36/25 від 15.04.2025 з вимогою надати:

- копії всіх листів та повідомлень податкового органу на адресу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2024 року по даний час з підтвердженням їх направлення та/або вручення;

- копії всіх податкових повідомлень-рішень, які приймалися податковим органом щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку із якими виник податковий борг в сумі 42 974 993,81грн. (стягнення якого здійснюється у судовій справі №460/5376/25) з наданням підтвердження їх направлення або вручення ОСОБА_1 ;

- копію Акту перевірки (з додатками), на підставі якого в подальшому було прийнято податкові повідомлення-рішення якими було нараховано зобов`язання, податковий борг по яких в сумі 42974993,81грн., стягується у судовій справі №460/5376/25 з наданням підтвердження його направлення або вручення ОСОБА_1 ;

- копії всіх матеріалів, які були використані податковим органом під час перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за результатами якої було здійснено нарахування податкових зобов`язань в сумі 42974993,81грн. (стягнення яких здійснюється у судовій справі № 460/5376/25).

На адвокатський запит отримано лист Головного управління ДПС у Рівненській області вих.№5527/6/17-00-24-05-07 від 17.04.2025, яким повідомлено про те, що у відповідь на адвокатський запит податковим органом підготовлено копії документів загальний обсяг яких становить 67 сторінок, а тому з цим листом надається 10 сторінок, а для отримання решти потрібно здійснити відшкодування витрат на копіювання.

На виконання вказаного листом вих.№37/25 від 17.04.2025р. адвокатом було повідомлено податковий орган про оплату витрат на копіювання та на підтвердження вказаного надано платіжну інструкцію №1180 від 17.04.2025 18.04.2025 з листом вих.№5571/6/17-00-24-05-07 Головним управлінням ДПС у Рівненській області було надано решту копій запитуваних документів.

Від податкового органу отримано копію Акта перевірки від 04.11.2024 №17578/Ж5/17-00-24-05-18/3224415399, копії податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого внеску з розрахунками від 19.12.2024 №193941700240523, №193931700240523, №193971700240523, №193951700240523, №193961700240523, №193891700240523, №193911700240523, №193991700240523 та №Ф-193981700240523 та копії рекомендованих повідомлень про направлення засобами «Укрпошта» кореспонденції на адресу Позивача.

Зі змісту Акта перевірки від 04.11.2024 №17578/ Ж5/17-00-24-05-18/3224415399 вбачається, що його складено (оформлено) за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2018р. по 05.08.2021р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 28.08.2013р. по 05.08.2021р.

Вказані періоди, що ревізувалися, було обрано податковим органом у зв`язку із тим, що Позивач з 28.08.2013 по 05.08.2021 був зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

У зв`язку із поданням заяви реєстратору про припинення підприємницької діяльності, Позивач 29.09.2021 звернувся з письмовою заявою до контролюючого органу з проханням провести невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності у зв`язку із державною реєстрацією припинення підприємницької діяльності. Про факт подання такої заяви свідчить відмітка ГУДПС у Рівненській області.

З наданих на адвокатський запит документів вбачається, що податковий орган здійснив надіслання Наказу про проведення документальної позапланової перевірки №2184-п від 11.09.2024 (а.с. 91 том 26) та Повідомлення про проведення перевірки (а.с. 92 том 26) рекомендованим листом, який повернувся на адресу податкового органу 01.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України, у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи встановлено, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 проходив чергову Медико-соціальну експертну комісію, яка підтвердила його інвалідність (довідка МСЕК №903965 серія 12ААГ) і після цього з 01.09.2024 по 30.09.2024 перебував у м. Мукачево (Закарпатська область), де він проходив оздоровче лікування на базі лікувально-оздоровчого комплексу, що співпрацює з оздоровчим курортом «Східниця», тобто його не було за місцем його проживання у місті Рівне.

На підтвердження факту відсутності ОСОБА_1 за місцем проживання надана довідка від 25.05.2025, видана ФОП ОСОБА_2 , яка здійснює діяльність як Готель «Тотем» (місцезнаходження Львівська обл., Східниця, вул.Золота Баня, 3/1), з якої вбачається, що ОСОБА_1 проживав у готелі «Тотем» та проходив оздоровче лікування на базі лікувально-оздоровчого комплексу, що співпрацює з оздоровчим курортом «Східниця» у період з 01.009.2024 по 30.09.2024 та отримав ряд оздоровчих процедур.

З огляду на вказане суд підставно зауважив, що надходження листа з повідомленням від 11.09.2024 №321/Ж4/17-00-24 05-17 на адресу проживання Позивача в час його відсутності у зв`язку із лікуванням та повернення такого листа назад на адресу Відповідача не може свідчити про те, що Позивач був обізнаний з проведенням перевірки і свідомо не надав до перевірки документи, які стосувалися періоду, охопленого перевіркою.

Відповідно до пункту 79.2. статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, Повідомлення про проведення перевірки надіслано на податкову адресу платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 12.09.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернуте 01.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Тобто, у випадку належного надіслання платнику податків наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки у порядку статті 42 ПК України, у посадових осіб контролюючого органу буде наявне право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Проте, наявність права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки у випадку належного надіслання платнику податків наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», не свідчить про те, що платником податків не надано контролюючому органу документи (оригінали документів) умисно.

Відповідно до пункту 85.2. статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За приписами пункту 85.4. статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до Наказу від 11.09.2024 документальна позапланова невиїзна перевірка призначена з 22.10.2024 тривалістю 5 робочих днів.

Тобто, після початку проведення перевірки контролюючий орган з метою отримання від Позивача пояснень та копій документів мав право на формування відповідного запиту про надання таких документів.

Проте, суд підставно зауважив, що у спірному випадку Відповідач обмежився лише надісланням на адресу Позивача копії наказу та повідомлення про проведення перевірки засобами поштового зв`язку – листом, який повернутий 01.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

При цьому суд слушно вказав, що фактично висновки Акта перевірки базувалися на інформації бази даних ІС «Податковий блок», в тому числі інформації підсистеми «Моніторинговий центр – Виторги РРО», без надання оцінки первинним документам, які контролюючий орган міг отримати від платника податків шляхом формування та вручення запиту про надання копій документів після початку проведення перевірки.

Відомості з інформаційних, телекомунікаційних чи інформаційно-телекомунікаційних систем податкового органу самі по собі мають інформаційний характер і не є належним та самостійним доказом порушення податкового законодавства. Такі дані можуть використовуватися контролюючим органом під час проведення перевірок, але вони мають підтверджуватися іншими належними доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, розрахунковими документами, актами перевірок тощо. Відповідно нарахування податків та зборів, тобто висновки про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не може ґрунтуватися лише на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Здійснюючи перевірку Позивача за період з 01.01.2018 по 05.08.2021, контролюючий орган володів інформацією про те, що Позивач здійснює діяльність з комісійного продажу.

Так, на лист ГУДФС у Рівненській області №5030/ФОП/17-00-50-13 від 23.05.2019 ФОП ОСОБА_1 надав письмові пояснення, у яких зокрема вказував: основним видом моєї діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19), відповідно до якого мною здійснюється комісійна торгівля товарами (комп`ютерна техніка, засоби зв`язку, комплектуючі, тощо , яка проводиться в магазинах, в кожному з яких встановлено РРО, які в автоматичному режимі передають відповідні відомості в ДФС.

Крім того, у вказаних письмових поясненнях Позивач наголошував на тому, що відповідно до п.292.1. та п.292.4 ст.292 ПК України його доходом є лише сума отриманої винагороди повіреного (агента), а не вартість всіх розрахункових операцій (виторгу), проведених за РРО, що і відображено у Книзі доходів. На підтвердження вказаного до пояснень Позивачем було надано податковому органу Книгу обліку доходів (реєстраційний номер 12506/1 від 20.09.2013 з даними за 2017-2018 роки), копію Договору комісії №01/10-7 від 01.10.2015, Книгу обліку розрахункових операцій з вклеєними фіскальними звітними чеками (Z-звітами), реєстр сплат до бюджету єдиного податку за 2017-2018 роки, документи, що підтверджують реалізацію товарів (Акти про надання послуг за 2017-2018 роки та звіти комісіонера).

З огляду на зазначене вище, правильним є твердження суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не вжито усіх належних заходів щодо отримання від платника податків копій первинних документів чи пояснень з метою об`єктивного проведення перевірки, тому порушення платником податків щодо ненадання оригіналів документів не може мати місця.

Також суд першої інстанції з урахуванням положень статті 139 КАС України, вірно вирішив стягнути на користь Позивача суму судового збору у розмірі 12112 грн 00 коп, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 28.04.2025 №С8Х2-ВО2С-ЕА95-МК28 (а.с. 69 том 26).

При цьому колегія судів вважає за необхідне вказати, що апелянт окрім скасування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 року просив відмовити повністю у задоволенні заяви про компенсацію витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи.

Проте питання компенсації витрат на правову допомогу, було вирішено судом шляхом постановлення додаткового рішення по справі від 25 липня 2025 року, однак в апеляційній скарзі апелянт не просив таке скасувати.

Тому з урахуванням вимог ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не надає оцінки вказаному.

З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області – залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі 460/7715/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді І. В. Глушко

Л. П. Іщук

Повний текст складено 16.04.2026