Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №727/15113/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Чернівці справа № 727/15113/25

провадження №22-ц/822 /587/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів : Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Черновська А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 лютого 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Позов обґрунтовано наступним. Посилалася на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Від спільного шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітня ОСОБА_3 навчається у 6 класі, а малолітня ОСОБА_4 у 1 класі Чернівецької гімназії №8 Чернівецької міської ради.

Також, діти навчаються на курсах із англійської мови у приватному закладі «Смарті». Вартість їх навчання становить 5020 грн. на місяць. Окрім того, доньки займаються у гуртку з образотворчого мистецтва «Творимо та витворяємо» КБУ «Чернівецький центр національних культур «Роша».

Діти проживають разом із нею. Вона самостійно утримує дітей та забезпечує їх усім необхідним для життя, проте її власних доходів недостатньо.

Відповідач не бере участі в утриманні спільних дітей та самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Відповідач є здоровою, працездатною особою, інших утриманців не має, отримує постійний дохід. Він має змогу сплачувати аліменти на утримання дітей.

Добровільно між сторонами домовленості щодо сплати аліментів досягнуто не було.

Позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі по частці від всіх видів його заробітку на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку /доходу/ щомісячно, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 27.11.2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вирішено питання судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 лютого 2026 року в частині визначеного розміру аліментів та задовольнити позов в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визначений рішенням суду розмір аліментів не задовольнятиме актуальних життєвих потреб дітей. Аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача не є достатнім для забезпечення розвитку дітей.

Вказує на те, що діти проживають разом з нею, що тягне за собою більше витрат, однак судом першої інстанції не було взято до уваги даний факт.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі.

На даний час у провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівців перебуває справи про розірвання шлюбу між сторонами.

Від шлюбу у сторін є дві малолітні дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відзиві відповідач зазначив, що до осені 2025 року сторони проживали разом із дітьми спільно як родина. ОСОБА_2 офіційно працевлаштований не був, проте постійно мав підробітки та зароблені кошти приносив у сім`ю. Відповідач власними силами завершив будівництво будинку, в якому сього проживають їх спільні діти.

27.11.2025 року ОСОБА_2 був мобілізований і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 – ОДШБ. Не дивлячись на це, він попросив свою сестру перерахувати кошти у сумі 10000 гривень на рахунок дружини.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

За обставин справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого є дві малолітні дитини : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають разом із позивачем.

В провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівців перебуває справи про розірвання шлюбу між сторонами.

Встановлено, що ОСОБА_2 на даний час перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 17.11.2025 року.

Із дослідженої судом довідки Пенсійого Фонду України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування від 19.01.2026 року встановлено, що в 2025 році ОСОБА_2 отримав дохід у сумі 42 700 грн.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі №562/1686/18 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, законодавець чітко визначив, по-перше, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі. По-друге, правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу).

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Суд апеляційної інстанції здійснюючи перегляд оскаржуваного рішення звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містять доводів з приводу невідповідності стягнутих аліментів у розмірі частки усіх видів заробітку відповідача стосовно необхідності чи не співмірності з умовами проживання, навчання, харчування дітей.

При цьому, колегія суддів наголошує, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 16 червня 2021 року, справа №643/11949/19.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, та саме на батьків покладено відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України та забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дітей, надавати їм можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати захист і піклування, які необхідні для їх благополуччя. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліменти в 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) є обґрунтованим та таким, що відповідатиме інтересам дітей, забезпечить виконання обов`язку відповідача щодо дотримання прав дітей на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, покриватиме частину витрат на її утримання і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечить реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дітей.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Що до доводів апелянта стосовно дати, з якої слід стягувати аліменти, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно вказав, що аліменти стягувати починаючи з 27.11.2025 року ( дата звернення з позовом ) і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

І.Н. Лисак