Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №380/14113/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14113/24 пров. № А/857/4068/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №380/14113/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції – Карп`як О. О.,

дата ухвалення рішення – 20 грудня 2024 року,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила визнати протиправним рішення відповідача №134450020415 від 07 червня 2024 року про відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення їй пенсії за віком із зарахування всього періоду трудової діяльності до страхового стажу згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20 червня 1979 року та її нотаріально завіреного перекладу з російської та вірменської мов на українську, зокрема, період роботи з 10 липня 1978 рік по 01 листопада 1979 рік, період роботи з 28 листопада 1980 року по 31 серпня 1981 рік, періоди 18 листопада 1985 року по 21 березня 1986 рік, періоди роботи з 23 червня 1986 року по 02 травня 1989 року, періоди роботи в Республіці Вірменія з 01 січня 1992 року по 01 вересня 2008 рік.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134450020415 від 07 червня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 травня 2024 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду. У задоволенні решти позову відмовити.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що пенсії громадянам, які проживали/працювали на території СНД, призначаються на умовах, визначених Законом №1058. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території Вірменії по 31 грудня 1991 року. Вік. Позивача 63 роки 30 днів. Вказує, що позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи в Республіці Вірменія з 01 січня 1992 до 01 вересня 2008, оскільки з 01 січня 2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (громадянка Вірменії), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживає на території України на законній підставі відповідно до Посвідки на постійне проживання виданої 08 березня 2024 року № НОМЕР_2 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 07 червня 2024 року прийнято рішення №134450020415 про відмову у призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено наступне. Вік позивача 63 роки 30 днів.

Необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058 становить 28 років.

Загальний (страховий) стаж роботи, який враховано для обчислення розміру пенсії позивача становить 07 років 06 місяців 14 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 10 липня 1978 по 01 листопада 1979 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20 липня 1979, оскільки в записі на звільнення з роботи відсутня дата наказу на звільнення з роботи. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів; період слухачем підготовчого відділення з 28 листопада 1980 по 31 серпня 1981 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20 липня 1979, оскільки не передбачено чинним законодавством; період роботи з 18 листопада 1985 по 21 березня 1986 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20 липня 1979, оскільки виправлення в даті прийняття на роботу не завірено належним чином. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів; період роботи з 23 червня 1986 по 02 травня 1989 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20 липня 1979, оскільки в записі на прийняття на роботу відсутній номер наказу на прийняття на роботу. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів; періоди роботи в Республіці Вірменія з 01 січня 1992 по 01 вересня 2008 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20 липня 1979, оскільки за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.

У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2024 року по грудень 2024 року включно від 21 до 31 року, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивачка, покликаючись на обставини того, що факт припинення участі України в Угоді від 13 березня 1992 року не є підставою для відмови в обчисленні її стажу роботи, який набутий до ухвалення відповідних рішень, а також на факт підтвердження періодів роботи записами трудової книжки, звернулася у суд з цим позовом за захистом порушеного права на призначення пенсії за віком.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не стосується періодів трудової діяльності позивача, оскільки остання працювала в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Республіки Вірменії, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду. Крім того, суд не вправі зобов`язувати пенсійний орган зараховувати всього періоду трудової діяльності до страхового стажу згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20 червня 1979 року та її нотаріально завіреного перекладу з російської та вірменської мов на українську, зокрема період роботи з 10 липня 1978 рік по 01 листопада 1979 рік, період роботи з 28 листопада 1980 року по 31 серпня 1981 рік, періоди 18 листопада 1985 року по 21 березня 1986 рік, періоди роботи з 23 червня 1986 року по 02 травня 1989 року, періоди роботи в Республіці Вірменія з 01 січня 1992 року по 01 вересня 2008 рік, оскільки здійснення обрахунку стажу відноситься до виключних повноважень пенсійного органу, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.

Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №1058-IV іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що іноземці мають право на отримання пенсії в Україні в тому випадку, якщо вони проживають або перебувають в Україні на законних підставах. Громадяни України мають право на отримання пенсії в Україні незалежно від того, на території якої держави вони фактично проживають.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином Вірменії та відповідно до посвідки від 08 березня 2024 року № НОМЕР_2 має право на постійне проживання в Україні, а тому має право на пенсійне забезпечення в України відповідно на умовах та порядку, передбачених законодавством і міждержавними угодами.

За змістом ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.24 цього Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом ст.48 КЗпП України положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Цим нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу позивачки не враховано періоди її роботи згідно з записами у трудовій книжці, а саме: з 10 липня 1978 по 01 листопада 1979 року, оскільки в записі на звільнення з роботи відсутня дата наказу на звільнення з роботи; з 18 листопада 1985 року по 21 березня 1986 року виправлення в даті прийняття на роботу не завірено належним чином; з 23 червня 1986 року по 02 травня 1989 року у записі на прийняття на роботу відсутній номер наказу на прийняття на роботу.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у трудовій книжці позивачки НОМЕР_4 від 20 липня 1979 року, а також її нотаріального завіреного перекладу з російської та вірменської мов на українську міститься посилання на відповідні накази з вказаними датами, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками (а.с.21-26), тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Щодо зарахування позивачці періоду слухачем підготовчого відділення з 28 листопада 1980 по 31 серпня 1981 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20 липня 1979 року, то суд першої інстанції правильно зазначив про те, що після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.

Щодо доводів пенсійного органу про не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки у Республіці Вірменія з 01 січня 1992 року по 01 вересня 2008 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20 липня 1979 року, оскільки за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь- якої і з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувається трудова діяльність.

Крім того, частиною другою статті 4 Угоди “Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів” від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою; у разі виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24 червня 2023.

Колегія суддів зазначає, що періоди роботи позивача у Республіці Вірменії з 01 січня 1992 року по 01 вересня 2008 року підтверджуються записами №7-12 її трудової книжки серії НОМЕР_3 від 20 липня 1979 року та її нотаріального завіреного перекладу з російської та вірменської мови на українську стверджується, а саме: запис №7 - 31 травня 1992 року призначена інспектором державної податкової інспекції; запис №8 – 20 липня 1993 року звільнена згідно зі статтею 34 ТК РА. Підстава Наказ №546 ДПС ВР від 23 липня 1993 р. Начальник інспекції/підпис/ Г.Ж. Мкртчян. Кругла печатка; запис №9 – 01 квітня 1994 року з 01 квітня цього року Терезу Араратівну Мелікян прийняти на посаду економіста 2 –го розряду в області планування та аналізу доходів; запис №10 – 30 грудня 1996 року Розпорядженням виконавчого комітету Абовянської міської ради від 30 грудня 1996 року з 30 грудня цього року у зв`язку з розпуском виконавчого комітету міської ради звільнити від роботи згідно ст.36/1 КЗпП РВ. Кругла гербова печатка: РВ Котайкський район Мерія Абовяна *03532073*; запис №11 – 01 березня 2000 року прийнята на посаду головного бухгалтера в ТОВ «Тарон еВ вордінер» («Тарон і сини»). Кругла печатка Вірм. РСР Котайкський район м. Абовян Товариство з Обмеженою відповідальністю ««Тарон ев вордінер» *03513653 Директор/підпис/Т. Геворгян; запис №12 – 01 вересня 2008 року звільнена з роботи відповідно до своєї заяви. Кругла печатка: Вірм. РСР Котайкський район м. Абовян Товариство з Обмеженою відповідальністю ««Тарон ев вордінер» *03513653 Директор/підпис/Т. Геворгян.

Колегія суддів зазначає, що припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не стосується періодів трудової діяльності позивача, оскільки остання працювала у Республіці Вірменії в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, разом з тим, у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності виданої довідки.

При цьому, враховуючи збройну агресію російської федерації проти України та пов`язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні позивачем додаткової інформації про її періоди роботи у Республіці Вірменії, буде непропорційним обмеження права особи на пенсійне забезпечення. Перекладення на фізичну особу доведення правомірності записів у трудовій книжці, та факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони невчинені), при наявності записів у трудовій книжці позивача за спірний період, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не стосується періодів трудової діяльності позивача, оскільки остання працювала в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Республіки Вірменії, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №380/14113/24 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №380/14113/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді А. Р. Курилець

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року.