Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №346/4765/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/4765/25

Провадження № 22-ц/4808/537/26

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду ухвалене суддею Калинюком О.П. 18 грудня 2025 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 22 грудня 2025 року, в справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року представник АТ «А-Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 17 вересня 2021 року між сторонами шляхом підписання анкети-заяви було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за ним. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами договір, про що свідчить його підпис. Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка».

Позивач виконав свої зобов`язання з надання банківських послуг в повному обсязі.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, станом на 16 вересня 2025 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 52 116,71 грн, зокрема: 43 351,60 грн – заборгованість за кредитом, 8 765,11 грн – за відсотками. Зважаючи на вище викладене, представник банку просив позов задовольнити та стягнути визначену заборгованість.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 17.09.2021 року в загальному розмірі 52 116, 71 грн, визначену станом на 16 вересня 2025 року.

Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що суд не звернув увагу, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір, а відповідно у нього не виникло зобов`язань перед банком. Більше того на підтвердження позовних вимог позивачем надана тільки анкета-заява від 20.07.2010 з вказаним кредитним лімітом нуль гривень. Відтак, вважає, що суд повинен був залишити вказану позовну заяву без розгляду, або надати строк для усунення недолків. Крім того, суд розглянув справу по суті, хоча відповідач просив про відкладення розгляду з тих пістав, що ним не було отримано відповідь на відзив.

Посилається на те, що суд необґрунтовано вважав, що анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-банку та правила надання банківських послуг на сайті банку є складовими кредитного договору. Проте, внутрішні правила банку не є частиною кредитного договору і банк не має права списувати кошти чи нараховувати штрафи посилаючись лише на свої умови обслуговування.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні копія або оригінал кредитного договору від 17.09.2021, первинні бухгалтерські документи відкриття рахунків, зразки підпису позичальника. При цьому, будь-які підписи на копіях у позові без висновку почеркознавчої експертизи не є доказами їх належності відповідачу.

За наведених обставин просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «А-банк» покликався на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.

Звертає увагу, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг підтвердив факт ознайомлення з цими умовами та зобов`язався в подальшому регулярно ознайомлюватись зі змінами в них, викладених на сайті банку. Крім того, в паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначено всі умови кредитування, строки, процентна ставка тощо.

З розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом. На підтвердження вірності розрахунку в матеріалах справи наявна також банківська виписка, де в тому числі відображено використання відповідачем кредитного ліміту.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання з виконання умов кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за тілом кредиту та процентами.

З вказаним висновком колегія погоджується не повністю.

Як вбачається з матеріалів справи 20 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Згідно анкети-заяви ОСОБА_1 висловив свою згоду на те, що анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. У заяві міститься відмітка про те, що відповідач виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Кредитка «Універсальна», з бажаним кредитним лімітом «0» грн (а.с. 13 т.1).

В матеріалах справи наявна копія Паспорту споживчого кредиту підписаного ОСОБА_1 17.09.2021 електронним підписом шляхом підтвердження одноразовим паролем з його номера телефону (а.с. 14-15 т.1)

У довідці АТ «А-Банк» зазначено, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано три платіжні картки (а.с. 19 т.1).

У довідці за лімітами, наданого банком, міститься інформація про збільшення 18.11.2024 кредитного ліміту ОСОБА_1 до 43 400,00 грн (а.с. 18. т.1)

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 16 вересня 2025 року становить 52 116,71 грн, з яких: 43 351,60 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 765,11 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 12 т.1).

Із виписки по рахунку відповідача вбачається, що станом на 01 вересня 2026 року у останнього наявна заборгованість в розмірі 51 486,74 грн (а.с. 16 т.1).

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифи по картці «Зелена».

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із положеннями ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наведених обставин вбачається, що анкета-заява від 20 липня 2010 року, яка підписана позичальником ОСОБА_1 , містить анкетні дані останнього, його контактну інформацію. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач погодився з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Із заяви також вбачається, що він виявив бажання оформити на своє ім`я картку «Універсальна» із бажаним кредитним лімітом «0» грн.

На підтвердження того, що відповідач отримував та користувався кредитними коштами, позивачем було надано виписку про рух коштів відповідача за період з 17.09.2021 по 16.09.2021, з якої вбачається, що відповідач користувався коштами наданими позивачем.

Отже, між сторонами укладено договір банківського обслуговування, який містив в собі елементи кредитного договору, який є обов`язковим до виконання.

ОСОБА_1 користувався коштами банку та здійснював погашення заборгованості за договором, чим підтверджував та розумів своє зобов`язання перед банком, що свідчить про виконання угоди сторонами.

З матеріалів справи також вбачається, що заборгованість за тілом кредиту складає 43 351,60 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів на рахунку відповідача.

Надана банком виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірі відповідач суду не надав. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 43351,60 грн.

Щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками колегія суддів виходить з такого.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «А-Банк» просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками.

Банк, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості, у тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил, які розміщені на сайті (https://a-bank.com.ua/terms), як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У зв`язку з неодноразовою зміною Умов та Правил, що розміщені на офіційному сайті банку кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що Витяг з Тарифу по картці «Зелена» та Витяг з Умов та Правил, які містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Таким чином, підписання споживачем паспорту споживчого кредиту не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони погодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «А-Банк» заборгованості за нарахованими та простроченими процентами за користування кредитом у сумі 8765,11 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 43 351,60 грн заборгованості за кредитним договором від 20.07.2010.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З огляду на висновок щодо часткового задоволення апеляційної скарги з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 015,40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 18 грудня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: відсутній, жителя АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження юридичної особи: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 14360080) 43 351,60 грн заборгованості за кредитним договором від 20 липня 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: відсутній, жителя АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження юридичної особи: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 14360080) 2 015,40 судових витрат, понесених в суді першої інстанції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови виготовлено 16 квітня 2026 року.