Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №727/1413/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1413/26

Провадження № 2/727/1138/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.

Посилалася на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 02.11.2011 року шлюб між ними розірвано.

Від шлюбу у них є син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту розірвання шлюбу між сторонами син проживає разом із позивачем. На даний час син навчається на денній формі навчання та перебуває на посаді курсанта 1-го курсу факультету №1 (з підготовки фахівців для органів досудового розслідування Національної поліції України) за спеціальністю «Право» за державним замовленням (денна форма навчання) з 11.08.2025 року.

Згідно з навчальним планом, строк навчання триває до липня 2028 року.

Вказала, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28.08.2013 року стягнуто ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 гривень щомісячно, до повноліття дитини.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.12.2017 року збільшено розмір аліментів на дитину та стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 1200 гривень щомісячно, починаючи з 05.10.2017 року та до його повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досяг 18-річного віку, у зв`язку з чим стягнення аліментів на його утримання припинилося.

Позивач не в змозі самостійно утримувати сина, оскільки її заробітної плати не вистачає для повноцінного утримання дитини, яка продовжує навчання.

ОСОБА_3 не може працювати, оскільки навчається на денній формі навчання, а тому потребує матеріальної допомоги батька.

ОСОБА_2 є працездатною особою, має можливість надавати сину матеріальну допомогу.

Вважає, що відповідач має обов`язок брати участь у фінансовому забезпеченні повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та потребує матеріальної підтримки для задоволення основних життєвих і освітніх потреб. Його участь у витратах на утримання дитини є необхідною і справедливою відповідно до чинного законодавства.

Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Позивач у судове засідання не з`явилася, у поданій до суду заяві позов підтримала, просила розглянути справу без її участі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на веб-сайті суду, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зазначено: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_4 (а.с.7).

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 02.11.2011 року шлюб між ними було розірвано (а.с.13).

09.08.2018 року ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_6 » (а.с.6).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28.08.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі по 500 гривень, щомісяця до повноліття дитини, починаючи з 12.06.2013 року (а.с.14зв.).

У подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.12.2017 року, збільшено розмір аліментів, які стягувались на підставі рішення суду від 28.08.2013 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 гривень щомісячно, починаючи з 05.10.2017 року до настання повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.14-15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, на даний час він є повнолітнім.

Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.

Зокрема, за змістом ст.7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Повнолітній ОСОБА_3 навчається у Львівському державному університеті внутрішніх справ та перебуває на посаді курсанта 1-го курсу факультету №1 (з підготовки фахівців для органів досудового розслідування Національної поліції України) ЛьвДУВС за спеціальністю «Право», за державним замовленням (денної форми навчання), з 11.08.2025 року. Згідно навчального плану, термін навчання до липня 2028 року (а.с.8).

Доказів на підтвердження того, що повнолітній син відповідача – ОСОБА_3 працевлаштований та отримує заробітну плату матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що син відповідача є повнолітнім, проживає разом із матір`ю в АДРЕСА_1 (а.с.6, 10), не працює, оскільки навчається за денною формою на 1-му курсі Львівського державного університету внутрішніх справ.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказувала на те, що батько ОСОБА_2 у добровільному порядку матеріальну допомогу на його утримання не надає.

Вказану обставину відповідач будь-якими доказами не спростував.

Розглядаючи аргументи, наведені позивачем, суд виходить із наступного.

Так, правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом ст. 201 Кодексу до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Положеннями ч.3 ст.180 СК України регламентовано, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Частиною першою статті 182 СК України регламентовано, що суд при визначенні розміру аліментів враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривні на місяць.

Отже, при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, її матеріальне становище, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

У судовому засіданні судом були з`ясовані наступні обставини, які в силу приписів статті 182 Сімейного кодексу України мають враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Суд враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, він навчається на денній формі навчання, не працевлаштований.

Будь-яких доказів щодо відсутності у батька ОСОБА_2 спроможності сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, матеріали справи не містять.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела ті обставини, що повнолітній син потребує матеріальної допомоги, а відповідач має змогу таку допомогу їй надавати.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд вважає, що відповідач, як батько зобов`язаний утримувати повнолітнього сина, оскільки останній потребує матеріальної допомоги у зв`язку із навчанням в навчальному закладі, а отже існують правові підстави для стягнення з нього аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує обставини, зазначені у статті 182 СК України, та приходить до висновку, що ОСОБА_2 спроможний надавати допомогу на утримання повнолітнього сина у розмірі частки його доходу щомісячно.

Саме такий розмір аліментів є обґрунтованим та відповідатиме інтересам батька та повнолітнього сина, забезпеченню його рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Положенням ст.191 Сімейного кодексу України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1ст.430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1331 грн. 20 коп.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 180-183,184,191, 198-201 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ), проживаючої в АДРЕСА_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на період навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку, починаючи стягнення з 30.01.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий - суддя: ______________ Одовічен Я.В.