Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №510/715/23 — Ренійський районний суд Одеської області

Суд: Ренійський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №510/715/23

Суддя: Сорокін К. В.

Справа № 510/715/23

Провадження № 2/510/275/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 квітня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.

при секретарі – Івановій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого законного представника адвоката Златі Н.С., звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 344 ЦК України, оскільки вона безперервно та відкрито, на протязі більше ніж 10 років, володіє даним нерухомим майном.

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилась, від її представника є заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належними чином, відповідно до положень ч. 10 ст. 187 ЦПК України, відзив та клопотання на позовну заяву не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними, відзив на позовну заяву відповідач не направив, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, таким чином є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору дарування будинку від 05.12.1960 року серії ААА№508326 згідно якому ОСОБА_2 прийняла в дар житловий будинок АДРЕСА_1 ; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; копія розрахункової книжки з оплати за водопостачання та копії квитанцій об сплаті комунальних платежів на ім`я ОСОБА_1 ; копія договору про послуги водопостачання та водовідведення від 25.09.2009 року на ім`я ОСОБА_1 ; копія договору про надання послуг з вивезенням твердих побутових відходів від 03.06.2013 року на ім`я ОСОБА_1 .

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що у 2000 р. позивач домовилась із відповідачем про передачу їй житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Однак, по теперішний час житловий будинок не переоформлений. Позивачка в свою чергу користується житловим будинком, зробила капітальний ремонт, несе витрати на його утримання.

Отож, з 2000 р. позивач відкрито, постійно та безперервно володіє та користується даним будинком, ці обставини відомі сусідам, родичам та іншим оточуючим, що свідчить про відкритість володіння та користування житловим будинком. Оскільки позивач більш ніж 20 років добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, вона вважає що за нею може бути визнано право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності, відповідно до ст. 344 ЦК України.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні.

Ст. 344 ч. 1 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Вищего спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі Постанова) право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 9 Постанови, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні ; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Ч. 1 ст. 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно з ч. 3 цієї статті, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено ЦК України.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено судом позивачка з 2000 р. добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується житловим будинком з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Факт володіння нерухомим майном позивачка не приховувала. Тобто на протязі більш ніж 25 років позивачка добросовісно, безперервно та відкрито володіє даним нерухомим майном, таким чином є правові підстави для визнання за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності, відповідно до ст. 344 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, позовні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , за набувальною давністю є правомірними і законними, виходять із правовідносин, пов`язаних з набуттям права власності. Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачкою, судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 328, 344, 397 ЦК України (2003 р.), суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua