Постанова від 09 квітня 2026 р. у справі №509/352/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/352/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року суддя Овідіопольського районного суду Козирський Є.С., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ст. 173 КУпАП гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ст. 173 КУпАП.

11.01.2026 року о 19:30 год. в с. Молодіжне, мкрн Хвиля,3 по вул. Чорноморська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода), від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестер Drager та від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, 11.01.2026 року о 19:20 год. в с. Молодіжне, мкрн Хвиля,3 по вул. Чорноморська, 101 ОСОБА_1 розбив бічне ліве дзеркало заднього виду автомобіля Skania д.н.з. НОМЕР_2 завдавши по ньому удар кулаком руки, ми порушив громадський порядок і спокій громадян, вчинивши правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. надала суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого вважає, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАп щодо ОСОБА_1 складено з грубими порушення чинного законодавства, просила провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки у поліцейських не було підстав для проведення огляду на стан сп`яніння, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні відомості безпосереднього керування ОСОБА_1 т/з. Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, зазначила, що у протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП відсутній належний та детальний опис об`єктивної сторони правопорушення, матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували факт пошкодження транспортного засобу, а саме розбиття лівого бічного дзеркала заднього виду автомобіля Skania д.н.з. НОМЕР_2 , відсутні фото- чи відеоматеріали, результати огляду транспротного засобу, будь які акти фіксації пошкодження майна або інші належні докази, які б підтверджували сам факт завдання шкоди майну.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні від 21 липня 2011р. по справі ''Коробов проти України'' Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення ''поза розумним сумнівом''. Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

11.01.2026 року о 19:30 год. в с. Молодіжне, мкрн Хвиля,3 по вул. Чорноморська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода), від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестер Drager та від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис.

Питання, пов`язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103).

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до ч. 6 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Аналіз наведеного положення Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп`яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 цієї Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентує обов`язковість проведення огляду на стан сп`яніння лише у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до ч. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку № 1103).

Аналогічне положення також визначено п.п. 1 та 6 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395.

Згідно до п. 8 Інструкції № 1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим.

Відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.

Аналогічні правові позиції неодноразово наводились у постановах апеляційних судів у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.

Суд вважає, що водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння тільки за наявності підстав, які виключають адміністративну відповідальність та передбачені ст.17 КУпАП.

Вищевказаних обставин, які виключають адміністративну відповідальність у даній справі не встановлено.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі сукупності доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

П. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів та у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився під відеозапис, про що поліцейським складено за встановленою п. 8 Інструкції № 1452/735 формою направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.01.2026 року з відміткою про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Таким чином, на законну вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився, що у встановленому законом порядку (згідно вимог Закону України «Про Національну поліцію») зафіксовано поліцейським за допомогою технічного засобу відеозапису.

При цьому, дослідивши долучені до протоколу про адміністративне правопорушення докази, суддя приходить до переконання, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння була чіткою, зрозумілою та такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, вона не залежала від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.

Отже, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вина правопорушника підтверджується адміністративним протоколом серії ЕПР1№ 11.01.2026 від 11.01.2026 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.01.2026 року з відміткою про відмову від проходження огляду у закладі охорони здоров`я; долученими в установленому законом порядку до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами на оптичному диску, на якому видно, як ОСОБА_1 пояснює працівникам поліції, що він керував автомобілем «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 та перед тим, як сісти за кермо, випив сто грамів горілки, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовляється.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 130 ч.1 КУпАП, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В рішенні по справі ''О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства'' від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Обираючи вид та міру стягнення суддя враховує особу правопорушника ОСОБА_1 характер вчиненого правопорушення та приходить до висновку, що на нього слід накласти стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД 761738 від 11.01. 2026 року ОСОБА_1 11.01.2026 року о 19:20 год. в с. Молодіжне, мкрн Хвиля,3 по вул. Чорноморська, 101 розбив бічне ліве дзеркало заднього виду автомобіля Skania д.н.з. НОМЕР_2 завдавши по ньому удар кулаком руки, ми порушив громадський порядок і спокій громадян, вчинивши правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що працівниками відділення поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області дії правопорушника кваліфіковані як дрібне хуліганство за ст. 173 КУпАП, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 19 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю за винятковим цинізмом.

Громадський порядок це обумовлена потреба суспільства, система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. До таких місць можна віднести під`їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров`я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт; стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності. Тобто сама по собі вулиця, двір не є громадським місцем, якщо вона не є місцем скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо. Вулицею вважається відкрита частина території міста чи населеного пункту (крім приміщень та будівель), на якій перебувають громадяни, рухається транспорт і до якої є вільний доступ у будь-яку пору року та час доби. Також вулицею вважається проїжджа частина дороги, у тому числі автомагістралі, тротуари, площі, проспекти, бульвари, набережні, мости, шляхопроводи, естакади, проїзди, зупинки громадського транспорту, парки, сквери, провулки, завулки, двори, за винятком приватних домоволодінь, уключаючи зелені насадження та елементи благоустрою.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не зібрано достатніх і переконливих доказів наявності його вини у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП відсутній належний та детальний опис об`єктивної сторони правопорушення, матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували факт пошкодження транспортного засобу, а саме розбиття лівого бічного дзеркала заднього виду автомобіля Skania д.н.з. НОМЕР_2 , відсутні фото- чи відеоматеріали, результати огляду транспротного засобу, будь які акти фіксації пошкодження майна або інші належні докази, які б підтверджували сам факт завдання шкоди майну.

Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно ч. 3ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суддя приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, оскільки на підтвердження його вини суду не надано достатніх доказів.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 130, 173, ст.ст. 245, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подвійний розмір штрафу 34 000,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Козирський Є. С.