Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 22 березня 2026 р.
Справа: №521/2272/26
Суддя: Крижановський О. В.
Справа №521/2272/26
Номер провадження 3/521/1376/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Крижановський О.В., за участю секретаря Дженкова В.А., за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з ВП№1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, суд
ВСТАНОВИВ:
До Хаджибейського районного суду м.Одеси з УПП в Одеській області надійшли матеріали адміністративної справи складені відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч.1ст.173-2 КУпАП.
З протоколу серії ВАД №761221 від 02.02.2026 року вбачається, що 27.01.2026 року ОСОБА_1 біля 14:30 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство у відношенні своєї співмешканки гр. ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме погрожував, принижував честь і гідність, штовхав, внаслідок чого була завдана шкода психологічного та фізичного здоров`я потерпілої.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно був конфлікт, однак зазначив що співмешканка його неодноразово провокувала, ніяких протиправних дій щодо ОСОБА_2 не вчиняв.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст. 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а згідно вимог ч. 2 ст. 7 провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Так, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, вина особи в скоєнні адміністративного правопорушення має бути доведена, як і в скоєнні злочину, поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, що притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать цій версії. Наявність таких обставин, яким така версія не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення була лише більш вірогідною за версію особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.
У даному випадку, із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 вчинив дії психічного та фізичного характеру.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід вказати, що зазначити, що конфлікт- це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
На думку суду, докази, які містяться в матеріалах справи, з не є такими, що переконливо свідчать про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не надала до матеріалів справи неспростовних доказів вчинення ОСОБА_1 а саме насильства, чи хоча б визнання ним таких дій при приїзді працівників поліції, якими могли бути відео з камер поліцейських, пояснення неупереджених свідків, зазначення потерпілої та її пояснення.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів, що у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, що, відповідно до п. 1) ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись статтями173-2,247,276-278,283,284 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: О.В. Крижановський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua