Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №380/22335/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22335/25 пров. № А/857/5756/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в справі № 380/22335/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Чаплик І.Д.,

час ухвалення рішення – 22 грудня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м.Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.10.2025 №4/25 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 03.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”. Згідно з пунктом “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних років і більше.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах. У свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та підпунктів “а” та “г” пункту 3 Постанови № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно із витягом з наказу Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» Міністерства юстиції України від 13.12.2018 №95 о/с майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника оперативного відділу з 13 грудня 2018 звільнено зі служби за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 10 місяців 21 день, у пільговому обчисленні: 26 років 00 місяців 13 днів.

Після звільнення зі служби позивачеві з 14.12.2018 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 40% сум грошового забезпечення. Зазначене не заперечується сторонами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №380/6816/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 14.12.2018 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №380/6816/22 – скасовано в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 14.12.2018 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 20.10.2021 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проведення ОСОБА_1 з 14.12.2018 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум за період з 14.12.2018 по 19.10.2021 - залишено без розгляду. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №380/6816/22 – залишено без змін.

Так, 03.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.10.2025 №4/25 відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років. Рішення обґрунтоване тим, що відповідно до пункту “а” статті 12 Закону №2262, пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж”, “з” статті І2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Згідно з поданням про призначення пенсії, від 12.02.2019 № 962, витягом з наказу від 13.12.2018 № 95 о/с, вислуга років, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника оперативного відділу станом на 13.12.2018 у календарному обчисленні складає 19 років 10 місяців 21 день. Як вбачається з вищенаведеного, підстави для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту “а” статті 12 Закону № 2262 відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Предметом спору в цій справі є дії відповідача щодо відмови в переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної згідно пунктом "б" статті 21 Закону № 2262-XII на пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 цього ж Закону із зарахуванням вислуги років, необхідної для призначення такої пенсії, в пільговому обчисленні.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії визначені статтею 17 Закону № 2262-XII.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-XII Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.92 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як особа, яка звернулась до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, після набрання чинності Постановою № 119, права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII із зарахування вислуги років в пільговому обчисленні не має.

Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу № 520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов`язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку № 393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

У зазначеній постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такий правовий висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись із заявою для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку № 393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

Однак колегія суддів вважає незастосовними наведені вище правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, з огляду на їх нерелевантність.

Дійсно, 19 лютого 2022 року набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393".

Пунктом 4 Постанови №119 було доповнено Постанову №393 пунктом 2-1 такого змісту: " 2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови".

Підпунктом 1 пункту 5 Постанови №119 абзац перший пункту 3 Постанови №393 був викладений у наступній редакції:" 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах".

Крім того, у Постанову №393 були внесені наступні похідні зміни.

Пунктом 6 Постанови №119 було доповнено Постанову №393 пунктом 3-1 такого змісту: "3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги".

Пунктом 7 Постанови №119 у пункті 4 Постанови №393 слова "до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні" замінено словами "на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії".

Тобто пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються, на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії. Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон № 2262-XII, так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Однак апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року в справі № 640/13694/22, визнано протиправними та нечинними: пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393".

За правилами ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином вищезгадані пункти постанови № 119 втратили чинність 28 серпня 2025 року з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 640/13694/22.

Такий підхід узгоджується з правозастосуванням, яке наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17.

Оскільки зміни, внесені Постановою КМУ №119, зокрема, пункти 4, 6, 7, а особливо підпункт 1 пункту 5, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 640/13694/22 діє редакція постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, яка діяла до зазначених змін.

Тобто позаяк зміни, внесені Постановою № 119, визнані у судовому порядку нечинними, то з 28 серпня 2025 року діє редакція Постанови № 393, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено можливість пільгового обчислення періоду проходження служби.

Підхід, відповідно до якого скасування в судовому порядку змін до нормативно-правового акту, відновлює його попередню редакцію, неодноразово підтримувався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 24 червня 2020 року в справі № 160/8324/19 та від 13 березня 2025 року в справі № 400/6254/24

Частиною 3 Порядку № 393 (в первинній редакції) визначено перелік служби (роботи), яка зараховується на пільгових умовах до вислуги років саме для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Вирішуючи справу № 805/3923/18-а об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 дійшла наступного висновку:

"…основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…".

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-XII і положенням цього Закону не суперечить.

Тобто, для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Отже необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повертаючись до обставин розглядуваної справи, 03.10.2025 року, тобто після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 640/13694/22, якою скасовано низку пунктів постанови № 119, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому (шляхом переведення) пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Як встановлено судом та визнається учасниками справи, згідно з поданням про призначення пенсії, від 12.02.2019 № 962, витягом з наказу від 13.12.2018 № 95 о/с, вислуга років, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника оперативного відділу станом на 13.12.2018 у календарному обчисленні складає 19 років 10 місяців 21 день, в пільговому – 26 років 00 місяців 13 днів.

Враховуючи, що у даному випадку для призначення позивачу пенсії за вислугу років підлягає застосуванню Постанова № 393 у редакції, яка передбачає можливість пільгового зарахування окремих видів служби, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду попередньої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 достатньої вислуги років, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», є хибним.

Дослідивши обставини справи у відповідності до вищенаведених законодавчих норм, колегія суддів дійшла переконання про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.10.2025 №4/25 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, та наявності підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, із зарахуванням вислуги років в пільговому обчисленні.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в справі № 380/22335/25 скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.10.2025 №4/25 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992, із врахуванням вислуги років в пільговому обчисленні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року.