Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №460/10517/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/10517/24 пров. № А/857/6968/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №460/10517/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

суддя в 1-й інстанції – Гудима Н. С.,

час ухвалення рішення – 21 січня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося в суд з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього податковий борг у розмірі 35525,11 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 35525,11 грн, який у добровільному порядку не сплачений. Зазначає, що податковою адресою відповідача є АДРЕСА_1 , тому контролюючим органом надіслано податкову вимогу за адресою місяця проживання відповідача. Звертає увагу на те, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. З врахуванням наведеного вважає, що податкова вимога направлена за правильною адресою, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інтегрованими картками податкового органу у ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість на загальну суму 35525,11 грн, а саме: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 248,61 грн, що виникла на підставі нарахованої пені; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 35276,50 грн, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0291434-2407-1716-UA56060510000062151 від 27 червня 2023 року.

Судом також встановлено, що 18 грудня 2023 року податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" №0007176-1301-1700 на загальну суму 37742,01 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога і податкове повідомлення-рішення №0291434-2407-1716-UA56060510000062151 від 27 червня 2023 року надіслані відповідачу за адресою " АДРЕСА_1 ", однак останньому не вручені, на адресу податкового органу повернувся поштовий конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було відомо про місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , однак податкове повідомлення-рішення №0291434-2407-1716-UA56060510000062151 від 27 червня 2023 року та податкова вимога №0007176-1301-1700 від 18 грудня 2023 року на належну адресу відповідача не направлялися та вручені не були, доказів протилежного матеріали справи не містять, а тому підстави стягнення з відповідача податкового боргу у зв`язку з несплатою такої заборгованості є передчасними.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з п.16.1.4. ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями ст.19-1 ПК України визначено функції податкового органу, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, своєчасністю подання податкової звітності, здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі, організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку, здійснює інші функції, визначені цим Кодексом та законами України.

За змістом п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом з причин, пов`язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп.“а” пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пункт 58.3 ст.58 ПК України передбачає, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї податкової адреси.

За змістом п.70.1 ст.70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Відповідно до пп.70.2.4 п.70.2 ст.70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.

Згідно з п.70.5 ст.70 ПК України фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об`єкта оподаткування.

Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу.

Пункт 70.6 ст.70 ПК України передбачає, що органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, зобов`язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

Порядок подання такої інформації та взаємодії суб`єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання п.70.6 ст.70 ПК України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 грудня 2011 року №1386, якою затвердив Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі – Порядок №1386), який визначає механізм подання відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про інформацію" суб`єктами інформаційних відносин контролюючим органам інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (п.1).

Відповідно до пп.2 п.5 Порядку №1386 Мін`юст та ДМС подають щомісяця до 10 числа (у разі наявності технічної можливості - щоденно) ДПС інформацію про внесення до відповідних реєстрів або зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дату і місце народження, місце проживання, громадянство, серію та номер свідоцтва про народження, паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, ким і коли виданий документ), у тому числі: ДМС – про: реєстраційні дії щодо декларування та реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи із зазначенням прізвища, імені, по батькові (за наявності), дати і місця народження, місця проживання (країна, регіон, район, населений пункт, вулиця, номер будинку (корпусу) і квартири (до і після реєстрації), серії (за наявності) та номера паспорта, свідоцтва про народження або іншого документа, що посвідчує особу, ким і коли виданий документ; обмін та видачу у разі втрати (викрадення) паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, із зазначенням прізвища, імені, по батькові (за наявності), дати та місця народження (до і після зміни), а також місця проживання (країна, регіон, район, населений пункт), серії (за наявності) та номера паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, ким і коли виданий документ (до і після обміну).

Згідно з п.10 Порядку №1386 інформація, що надійшла до контролюючих органів, вноситься до інформаційних баз даних ДПС, обробляється та використовується з урахуванням вимог Законів України “Про захист персональних даних”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, передбачених для інформації з обмеженим доступом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 35525,11 грн виник у зв`язку з несплатою останнім грошових зобов`язань визначених податковим повідомленням-рішенням №0291434-2407-1716-UA56060510000062151 від 27 червня 2023 року та податковою вимогою №0007176-1301-1700 від 18 грудня 2023 року.

Матеріалами справи стверджується і не заперечується відповідачем, що податкове повідомлення-рішення №0291434-2407-1716-UA56060510000062151 від 27 червня 2023 року та податкова вимога №0007176-1301-1700 від 18 грудня 2023 року направлені позивачем відповідачу на адресу: " АДРЕСА_1 ", яка не є зареєстрованою адресою (податковою адресою) відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів направлення вищевказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 .

Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру №790590 від 17 вересня 2024 року, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , починаючи з 17 березня 2009 року є " АДРЕСА_2 ".

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені вище обставини свідчать про те, податковий орган володів достовірною інформацією про зареєстроване місце проживання/знаходження ОСОБА_1 за вказаною адресою, яка в силу вимог ПК України є податковою адресою такого платника податків, однак податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилалися за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів зазначає, що виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. До такого висновку можна дійти з аналізу норми п.42.2 ст.42 ПК України, разом з тим, такі наслідки не можуть бути поширені на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

З врахуванням наведених вище мотивів, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що адреса: АДРЕСА_1 є податковою адресою відповідача у розумінні положень статті 45 ПК України.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу було відомо про місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , однак податкове повідомлення-рішення №0291434-2407-1716-UA56060510000062151 від 27 червня 2023 року та податкова вимога №0007176-1301-1700 від 18 грудня 2023 року контролююючим органом на належну адресу відповідача не направлялися та вручені не були, доказів протилежного матеріали справи не містять, а тому підстави стягнення з відповідача податкового боргу у зв`язку з несплатою такої заборгованості є передчасними.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №460/10517/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року.