Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №490/6698/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/188/2026 Справа № 490/6698/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі - Могила Д.І., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТБ "Українська Біржа Нерухомості" про визнання біржового договору дійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 819/1 від 02 березня 1999 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , укладений на Товарній Біржі «Українська Біржа Нерухомості» зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за № 819/1 від 02.03.1999 року та зареєстрований в ММБТІ під реєстровим номером № 2075 від 04.06.1999 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.10.2024 року витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» копію Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою Миколаївською нотаріальною конторою 13.11.1998 р. за №1-1286, зареєстрованого в МБТІ 17.11.1998 р. за р. №2075, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав, на підставі вищевказаного свідоцтва ОСОБА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.03.2025 року витребувано у Державного нотаріального архіву Миколаївської області копію довіреності на ім`я ОСОБА_3 , яка видана приватним нотаріусом Лашиною Є.П. Миколаївського міського нотаріального округу от 23.10.1998 року за р.№1628 від імені ОСОБА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.04.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Лашиної Олени Петрівни копію довіреності на ім`я ОСОБА_3 , яка видана 23.10.1998 року за р.№1628 від імені ОСОБА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.08.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Лашиної Олени Петрівни інформацію, яка підтверджує або спростовує факт видачі нотаріусом 23.10.1998 року на ім`я Видаєвич Жанни Кузьминичної довіреності за р.№1628 від імені ОСОБА_2 (копію сторінки книги, журналу реєстрації (обліку), копії акту знищення або передачі до архіву, тощо).

Розпорядженням №45 від 03.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя №101/0/15-26 від 22 січня 2026 року "Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Центрального районного суду м.Миколаєва у зв`язку з поданням заяви про відставку", наказу голови Центрального районного суду м.Миколаєва №4-0с/тр від 22 січня 2026 року про відрахування зі штату суду судді Черенкової Н.П.

11.02.2026 року справа передана судді Гуденко О.А.

Ухвалою Центрального районного суду від 12.02.2026 року справу прийнято до провадження судді Гуденко О.А.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач повідомлявся належним чином, відзив не подав.

Представник третьої особи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. У відповідності дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

02 березня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна №819/1, за яким продав ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 купила квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

Квартира належила ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 13.11.1998 року, зареєстрованого бюро технічної інвентаризації 17.11.1988 року №2075.

Договір №819/1 від 02.03.1999 року, був укладений між сторонами по справі на ТБ "Українська Біржа Нерухомості" Миколаївський філіал та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю" за №819/1 від 02.03.1999 року.

Судом досліджено копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.11.1998 року., за №1-1286 зареєстрованого в КП "ММБТІ" 17.11.1998 року за №2075 на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно паперових носіїв інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 28.12.2012 року право власності зареєстровано за ОСОБА_1 .

Судом досліджено запис про посвідчення від імені ОСОБА_2 ,1966 року народження, проживаючого в АДРЕСА_1 генерального доручення на розпорядження майном, посвідченого нотаріусом 23.10.1998 року на ім`я Видаєвич Жанни Кузьминичної довіреності за р.№1628 від імені ОСОБА_2 .

Стаття 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. За змістом ст.ст.57,58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Договір купівлі-продажу від 02 березня 1999 року укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року(далі ЦК УРСР), ст. 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири (житлового будинку), якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Згідно ст. 47 цього Кодексу, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

Приписами ст.224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

При укладанні договору купівлі-продажу від 02 березня 1999 року сторони керувались ч.2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства. У відповідності до ч.2ст.47 ЦК УРСР та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.

В укладеному 02 березня 1999 року договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови договору. Усі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.

Відповідно до ч.2ст. 220 ЦК України(2003), якщо сторони у письмовій формі погодили усі істотні умови договору купівлі-продажу та відбулося його повне або часткове виконання сторонами, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У зв`язку з тим, що сторони за договором купівлі-продажу нерухомого майна повністю виконали свої обов`язки по цьому договору, однак не мають можливості його нотаріально посвідчити, то суд вважає необхідним вказаний договір визнати дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що дана угода була виконана сторонами повністю.

За таких обставин, суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, вимог щодо розподілу судових витрат позивачем не заявлялось, а тому витрати пов`язані з судовим розглядом цивільної справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,258-259,264,265,268,274-275,279,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТБ "Українська Біржа Нерухомості" про визнання біржового договору дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 819/1 від 02 березня 1999 року, укладений між ОСОБА_1 як покупцем та ОСОБА_3 як продавцем, яка діяла від імені ОСОБА_2 , укладений на Товарній Біржі «Українська Біржа Нерухомості» та зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за № 819/1 від 02.03.1999 року , зареєстрований в ММБТІ під реєстровим номером № 2075 від 04.06.1999 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.