Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №487/4543/24 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4543/24

Провадження № 2-др/487/5/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року Заводського районного суду міста Миколаєва в складі головуючого судді Гаврасієнка В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву адвоката Веріковського Тетяни Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

23.05.2024 року адвокат Васеньов Дмитро Олександрович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами не досягнуто згоди про поділ майна, що є їх сумісною власністю.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року позовну заяву позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.

02 березня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Веріковською Тетяною Анатоліївною було подано до суду заяву про стягнення понесених судових витрат з позивача. Просить суд стягнути з ОСОБА_3 понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 59000,00 гривень з підстав, викладених в заяві.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявниця вказала, що зі змістом та вимогами позовної заяви ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 не погодився, в обґрунтування було надано відзив на позовну заяву, вважала позов необґрунтованим, а також враховуючи неналежну поведінку позивача щодо своїх процесуальних дій, та поваги до інших учасників не з`являлась в судове засідання без поважних причин, надавала заяви без підтвердження поважності своєї неявки, що призвело до тривалого розгляду справи та постійних відкладань судових засідань.

Посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 142 ЦПК України, вважає, що наявні підстави для стягнення з позивача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 59 000,00 грн.

Дослідивши письмові матеріали справи та заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви та стягнення з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 понесених та документально підтверджених судових витрат з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем в цивільній справі № 487/4543/24 є ОСОБА_2 .

02 березня 2026 року представником відповідача адвокатом Веріковською Т.А. було подано до суду докази фактичного понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 59000 гривень.

Матеріалами справи встановлено, що 14.06.2024 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Вериковська, Дяченко та партнери» в особі голови Дяченко Ярослава Миколайовича було укладено договір № ВТА 0055 про надання професійної правничої допомоги, згідно якого виконавець надає юридичні послуги, а замовник повинен сплатити виконавцю обумовлену грошову суму за надані послуги.

20 лютого 2026 року між Адвокатським об`єднанням «Вериковська, Дяченко та партнери» в особі адвоката Веріковської Тетяни Анатоліївни та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до зазначеного вище договору, згідно п. 1.3. якої згідно домовленості між сторонами, сторони узгодили, що гонорар адвоката по веденню справи № 487/4543/23, яка перебуває в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна складає в розмірі 59000,00 грн, але не є остаточною та буде узгоджуватись поетапно, відповідно до підписаного сторонами детального опису робіт.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом Адвокатського об`єднання «Вериковська, Дяченко та партнери» Веріковською Тетяною Анатоліївною за договором про надання професійної правничої допомоги №ВТА 0055 від 14.06.2024 року ОСОБА_2 від 23 лютого 2026 року сторонами узгоджено обсяг та вартість послуг (робот) адвоката пов`язану з розглядом справи №487/4543/24 з усіма необхідними для цього повноваженнями, а замовник повинен сплатити виконавцю обумовлену грошову суму за надані послуги на загальну суму 59000 грн.

Суд звертає увагу, що саме позивачем ОСОБА_3 було ініційоване судове провадження, за наслідком чого відповідач ОСОБА_2 був змушений понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 59000,00 гривень

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема,частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55, ст. 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим в відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Отже, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Водночас, саме по собі звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання процесуальними правами, а дії, направлені на захист свого права, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодування понесених витрат на правову допомогу.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 вказав, що неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

У постановах від 14 травня 2024 року в cправі № 916/3278/21, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».

Верховний Суд зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Судом при постановленні ухвали від 24 лютого 2026 року було встановлено наступні обставини та сформульовано такі висновки.

У судове засідання, призначене на 17.12.2025р., позивач ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ), належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася, електронною поштою надіслала на адресу суду заяву, у якій зазначила, що вона та її адвокат не зможуть бути присутні на засіданні по причині її хвороби, просила перенести справу на місяць січень.

Представник позивача адвокат Шумілова Н.І. 16.12.2025 подала заяву, якою повідомляла суд про те, що її повноваження як представника є припиненими з 05.12.2025 у зв`язку з розірванням договору про надання правової допомоги ОСОБА_4 .

За наслідками неявки позивача наступне судове засідання було призначено на 28.01.2026, в яке позивач знову не з`явилась, повторно електронною поштою надіслала на адресу суду заяву, якою просила перенести розгляд справи на лютий тому ще вона ще в лікарні.

За наслідками неявки позивача наступне судове засідання було призначено на 24.02.2026, в яке позивач знову не з`явилась, причину неявки суду не повідомила.

Суд звернув увагу, що судове засідання 28.01.2026 було відкладено на іншу дату з метою повторного повідомлення позивача про дату, час та місце засідання, проте вона, повідомлена належним чином, не з`явились без поважних причин, доказів на підтвердження поважної причини неявки до судового засідання суду не надала. Натомість 24.02.2026 позивач повторно не з`явилась, причину неявки суду не повідомила.

При цьому, неявка в судове засідання позивача ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) носила систематичний характер та перешкоджала розгляду цивільної справи.

Таким чином, внаслідок необґрунтованих дій позивача ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ), відповідачем ОСОБА_2 було здійснено витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

На думку суду, саме позивач, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 , створила відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, заперечень, проте особисто позивач та його представник не з`являлись у судові засідання, що вказує на необґрунтовані дії з боку позивача. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, з чим позивач погодився та не оскаржив ухвали суду про залишення позову без розгляду, свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.

При цьому, виходячи з обставин справи, право ОСОБА_2 на компенсацію понесених та документально підтверджених судових витрат є беззаперечним та повністю відповідає положенням ст.ст. 51, 142 ЦПК України.

Разом з тим, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 20000 гривень. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заяви та стягнення з Мороз ( ОСОБА_1 ) на користь відповідача ОСОБА_2 понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 20000,00 гривень.

Керуючись ст. 51, 137, 142 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В порядку вирішення питання про розподіл судових витрат в цивільній справі № 487/4543/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя:

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 20000,00 гривень в якості компенсації понесених та документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, внаслідок необґрунтованих дій ОСОБА_3 .

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її підписання суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.О. Гаврасієнко