Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №473/6265/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6265/25

Номер провадження1-кп/473/101/2026

ВИРОК

іменем України

"16" квітня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретарі судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасники процесу:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9

потерпілий ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12025152190000777 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Михайло-Жукове Братського району, Миколаївської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, офіційно не працює, згідно ст.89 КК України не судимий, проживає за адресою АДРЕСА_1 , проживає в родині, де утримується вісім неповнолітніх братів та сестер

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Михайло-Жукове Братського району Миколаївської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, офіційно не працює, згідно ст.89 КК України не судимий, проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом із співмешканкою виховує трьох неповнолітніх дітей

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідно до Закону та діяв на час вчинення обвинуваченими правопорушення.

05.10.2025 близько о 21:50 год., більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували на пероні міського залізничного вокзалу по вул.Соборності 79Б в м.Вознесенськ Миколаївської області. В цей момент останні помітили на вказаному пероні вокзалу ОСОБА_10 , який в той момент сидів на лавці, після чого у них виник прямий умисел на викрадення його майна. В подальшому з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодінням чужим майном, за попередньою змовою, діючи умисно з корисливих спонукань з метою власного протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, реалізуючи спільний умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_10 , обвинувачені направились до лавки, де сидів останній.

Підійшовши впритул до ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді майнової шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, не приховуючи наміру протиправного заволодіння його майном, будучи усвідомленим, що на території України діє воєнний стан, відкрито шляхом ривку вихопив з його рук мобільний телефон марки «Samsung А25 5G» з об`ємом пам`яті 256 Гб вартістю 7425,83 грн. у силіконовому чохлі вартістю 103,33 грн. з сім-картами мобільних операторів «Київстар» та «ВФ України». Після чого, сівши на колінні суглоби ніг потерпілого, притискаючи його таким чином до лавки, завдав кулаком своєї руки три удари в обличчя ОСОБА_10 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді садна на лобі, крововиливу на слизовій оболонці нижньої губи, рани на проміжній частині нижньої губи, котрі відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В цей момент ОСОБА_6 , скориставшись безпорадним станом потерпілого в момент завдання йому ударів, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді майнової шкоди йому та бажаючи їх настання, не приховуючи наміру протиправного заволодіння його майном, будучи усвідомленим, що на території України діє воєнний стан, відкрито викрав з внутрішньої кишені куртки потерпілого шкіряний гаманець, у якому знаходились грошові кошти в сумі 3000 грн., військовий квиток та паспорт громадянина України, видані на ім`я ОСОБА_10 . Після чого відкрито викрав господарську сумку, що лежала на лавці біля ОСОБА_10 та в якій знаходилась чоловіча сумка в середині якої знаходились портативний зовнішній акумулятор марки «Xiaomi PLM 02 ZM» вартістю 183,80 грн., пігулки торгової марки «Почаївські від печії лісові ягоди» вартістю 71,63 грн., зубна паста марки «Splat White Plus» об`ємом 40 мл вартістю 88,66 грн.

Заволодівши майном ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покинули місце вчинення кримінального правопорушення, таким чином розпорядились відкрито викраденим ними майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 10873,25 грн.

Обвинувачений ОСОБА_7 визнав пред`явлене обвинувачення та в судовому засіданні 02 грудня 2025 року просив вибачення у потерпілого ОСОБА_10 .

ОСОБА_7 в судовому засіданні 16 квітня 2026 року пояснив, що того дня він попросив брата підвезти його до залізничного вокзалу. Прибувши на вокзал, вони сиділи в парку. Після чого брат поїхав, а він сам вийшов на перон. Там помітив потерпілого, який нібито спав, він висмикнув у нього сумку, телефон, вдарив потерпілого та втік. Біля трансформатору кинув викрадені речі. Зателефонував брату, щоб той приїхав і забрав його, що той і зробив. Після чого вони поїхали на 3-й мікрорайон, де він скупився. Зазначив, що подія була десь 5-6 числа. З дому він виїхав близько 9 год. вечора, на вокзал його підвіз брат, оскільки він хотів зустріти друзів, які мали приїхати електричкою близько 11 год. вечора. Брат його привіз і поїхав на заправку, він йому зателефонував як вже все вчинив. Зазначив, що злочин відносно потерпілого вчиняв один та перед тим вони недовго, десь хвилин 20 з ОСОБА_6 сиділи в парку і до них підходив свідок ОСОБА_11 та ще один чоловік.

Обвинувачений ОСОБА_6 пред`явлене обвинувачення не визнав та в судовому засіданні 16 квітня 2026 року пояснив, що брат попросив підвезти його на залізничний вокзал, що він і зробив. В парку вони пили каву, до них підходив свідок ОСОБА_11 з чоловіком років 40. Потім він поїхав у своїх справах, а саме до дівчини в с.Олександрівка. Брата забрав після того, як той йому зателефонував. На другий день він побачив, що вдома у брата поліція проводить обшук і там були виявлені речі потерпілого. Було проведено обшук і в його автомобілі, проте нічого знайдено не було. Потім поліція разом з братом поїхали до трансформатора, де той шукав паспорт і документи потерпілого, що знімали на камеру. Потім їх повезли до райвідділу, де казали, що відпустять. Він прийняв участь у слідчому експерименті, оскільки поліція сказала, що брат відмовляється. Він думав, що так треба та під час слідчого експерименту його знімали на відеокамеру. Зазначив, що вчинив це внаслідок погроз з боку поліції. Не заперечував, що під час слідчого експерименту був присутнім його захисник.

В судовому засіданні 02 грудня 2025 року потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що 05. жовтня 2025 року близько о 21:50 год. він перебував на залізничному вокзалі та очікував поїзд до Києва. До нього підійшли обвинувачені та ОСОБА_13 заліз до кишені, а ОСОБА_14 наніс удари по обличчю. ОСОБА_14 наніс три удари в лоб, губу та обличчя. В результаті чого він отримав ушкодження та в нього випав міст із зубів, він нахилився його шукати. Коли підняв міст, то побачив, що обвинувачені втекли. Він підійшов до людей, що були на вокзалі. Шукав свої речі, так як було викрадено паспорт та військовий квиток, тому мусив звернутися до поліції. Вказав, що не має претензій до обвинувачених та просить їх суворо не карати. Зазначив, що не звертався б до поліції, аби не були викрадені документи. Пояснив, що того дня він випив десь 100 грам горілки. Вказав, що було викрадено грошові кошти, гаманець, зарядний пристрій, пігулки, шапку та речі, що були в сумці та в барсетці. Зазначив, що удари ОСОБА_13 не наносив, гроші забрав ОСОБА_13 , він не сплутав. Пояснив, що на пероні було гарне освітлення. Точно пам`ятає, що впізнав обвинуваченого ОСОБА_14 . Також було впізнання по знімкам з телефону, одного разу поліція приїхала додому, іншого разу це було в поліції.

Свідок ОСОБА_15 цивільна дружина обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні 02 грудня 2025 року на підставі ст.63 Конституції України відмовилася надавати покази.

В судовому засіданні 11 березня 2026 року в режимі відеоконференції з іншого приміщення суду та в присутності розпорядника суду ОСОБА_16 було допитано свідка сторони обвинувачення ОСОБА_17 , до якого застосовано заходи безпеки, ОСОБА_17 пояснив, що восени минулого року, точну дату він не пам`ятає, він був в парку біля залізничного вокзалу. Поруч на лавці був ОСОБА_14 , якого він знав, та ще один, якого він не знає. Якийсь випивший чоловік пішов в бік залізничної колії та хтось із обвинувачених сказав: «Може накриємо дядька». Пройшло 10-15 хвилин та свідок почув що чоловік кричав, що його побили і пограбували. Він взяв пиво та пішов, оскільки мала приїхати поліція. Це був парк напроти вокзалу і це було десь о 09-10 год. вечора. Він вжив грам 50-100. Обвинувачені були від нього на відстані 4-5 метрів на сусідній лавці. Впізнання із ним не проводилося.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні 24 березня 2026 року пояснив, що 05 жовтня 2025 року близько 21.30 - 22 год. він був на залізничному вокзалі разом із ОСОБА_19 . Вони пили каву, до них підійшли обвинувачені. Попросили цигарок, поговорили, покурили та розійшлися. Обвинувачені нічого не розповідали, потім обвинувачені удвох пішли до парку в районі вокзалу. Не знає чи ще хтось був в парку.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні 24 березня 2026 року пояснив, що бачив обох обвинувачених на залізничному вокзалі на початку жовтня минулого року близько 8-10 год. вечора. Вони підійшли до них з ОСОБА_18, поговорили, покурили та вдвох пішли в бік парку в районі колишнього літнього кінотеатру. На другий день прибігла жіночка та питала чи були такі та щось про пограбування. Потім їх підхопила поліція та повезли у відділення, де опитували. Про подію йому нічого не відомо, обвинувачені при них нічого такого не обговорювали.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні 24 березня 2026 року пояснив, що 05 жовтня близько 11 год. вечора він бачив, що ОСОБА_13 був вдома. ОСОБА_13 сидів в дворі, вони покурили. ОСОБА_14 він не бачив цього дня. ОСОБА_13 був тверезий, вони домовлялися аби наступного дня піти на роботу. ОСОБА_13 нічого йому не казав чим займався та про протиправні дії також нічого йому не повідомляв. Свідок вказав, що він йшов від дідуся, що живе по АДРЕСА_3. ОСОБА_6 живе на розі, до подвір`я воріт немає. В дворі була його машина червона. ОСОБА_13 сидів поруч.

Клопотань про допит інших свідків, що вказані в реєстрі матеріалів досудового розслідування - сторони не заявляли, на їх допиті не наполягали, тому із врахуванням таких засад кримінального провадження як змагальність (ст.22 КПК України) та диспозитивність (ст.26 КПК України) їх покази судом не досліджувалися.

На підставі наданих прокурором документів судом встановлено, що згідно з витягом з ЄРДР досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025152190000777 було розпочате 06.10.2025 року на підставі заяви потерпілого ОСОБА_10 , який згідно з протоколом прийняття заяви від 06.10.2025 року звернувся до Вознесенського РУП та вказав, що 05.10.2025 року близько 21-50 год. на залізничному вокзалі двоє невстановлених осіб чоловічої статі відкрито заволоділи його майном, а саме мобільним телефоном Самсунг А-25, паспортом, військовим квитком, гаманцем з грошовими коштами близько 3 тис. грн., барсеткою, при цьому завдали близько 3-х ударів в обличчя. В заяві потерпілий зазначив, що матеріальний збиток становить близько 17 тис. грн. та вказав, що відносно нього було застосовано фізичне насильство у вигляді близько 3-х ударів в обличчя. Вказав, що бачив 2-х осіб чоловічої статі віком до 30 років.

08.10.2025 року слідча звернулася до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , яке було задоволено ухвалою слідчого судді від 08.10.2025 року.

Згідно з протоколом обшуку від 08.10.2025 року із застосуванням відеофіксації було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 та на початку обшуку було запропоновано видати зазначені в ухвалі слідчого судді мобільний телефон Самсунг А-25, гаманець, грошові кошти, сумку. Співмешканка ОСОБА_7 - ОСОБА_15 заявила, що бажає добровільно видати частину речей.

Обшук проводився за адресою АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_7 , де ОСОБА_15 добровільно видала силіконовий чохол для мобільного телефону синього кольору. Також ОСОБА_15 добровільно видала сімкарту оператора Київстар, що була у роуторі, та надала свій мобільний телефон для перевірки даних виданої нею сімкартки та було встановлено, що вона має абонентський номер НОМЕР_1 .

Крім того ОСОБА_15 добровільно видала чоловічу шкіряну сумку чорного кольору, в якій знаходився павербанк темно-синього кольору з кабелем марки «Ксіомі редмі», шкіряна ключниця з двома наборами ключів, навушники марки НР-4, тюбик зубної пасти, металевий станок, таблетки, зубна щітка, набір лез для гоління, нагрудний знак, таблетки, гребінець, шапка. Також ОСОБА_15 добровільно видала квитанцію 000238198 від 06.10.2025 року про те, що о 13-38 год. в ПТ «Донкредит» ломбардне відділення 212 по вул.Київська 5а м.Вознесенськ отримано кошти під заставу мобільного телефону Самсунг 814 А256 вартістю 4914 грн., позичальник ОСОБА_15 .

Видані ОСОБА_15 предмети було вилучено згідно з описом до протоколу обшуку від 08.10.2025 року.

Відеозапис проведення обшуку було переглянуто в судовому засіданні згідно із правилами, що передбачені в ст.359 КПК України.

Згідно з протоколом огляду місця події від 06 жовтня 2025 року було оглянуто ділянку місцевості навпроти Вознесенського коледжу по вул.Соборності 100 в м.Вознесенську та на узбіччі за кущами було виявлено сумку червоного кольору. Також було виявлено залізничний квиток Укрзалізниці на ім`я ОСОБА_21 , вказано напрямок проїзду Вознесенськ Бориспіль, відправлення потяга 05 жовтня 2025 року 22.36 год., прибуття 06 жовтня 2025 року 08.10. год. Сумку та квиток було вилучено та сфотографовано згідно із таблицями до протоколу огляду.

Постановою від 06 жовтня 2025 року було визнано речовими доказами господарську сумку червоного кольору та посадковий документ 692В4ВВ5-36Е45Е69-0001 на ім`я ОСОБА_21 та повернуто потерпілому під розписку.

Згідно із протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_6 від 09 жовтня 2025 року під час особистого обшуку у нього було вилучено мобільний телефон «Redmi С14» imei 1: НОМЕР_2 ; imei 2: НОМЕР_3 із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 .

Згідно із протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_7 від 09 жовтня 2025 року під час особистого обшуку у нього нічого вилучено не було.

Квитанція із ломбарду, що була видана ОСОБА_15 під час обшуку, долучена до матеріалів судового провадження та згідно із протоколом огляду від 08 жовтня 2025 року вказана квитанція була оглянута та було встановлено, що це фрагмент паперу - чекової стрічки, на якій є друкований текст наступного змісту:

«ПТ «Донкредит» Ломбардне відділення 212 Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Київська, буд.5-А. Індивідуальна частина Договору про надання ломбардного кредиту та застави (закладу) ДОН0212004480 від 06.10.2025. Позичальник (Заставодавець): ОСОБА_15 . Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Паспорт: НОМЕР_5 , виданий Братським РС УДМС України в Миколаївській області 25.05.2016 р., тел.. НОМЕР_6 . Опис предмету застави: Телефон «Samsung SM-А256» В8/256 GB. Оціночна вартість: 4914 грн.».

Згідно із протоколом огляду місця події від 08 жовтня 2025 року із застосуванням фіксації слідчої дії на нагрудну бодікамеру поліції встановлено, що за участю ОСОБА_7 була оглянута ділянка місцевості на околиці вул.Соборності в м.Вознесенську, де було виявлено військовий квиток та паспорт на ім`я ОСОБА_10 . Вказані документи були вилучено та зроблено фотознімки із даними геолокації місця їх виявлення та самих документів.

На підставі запиту слідчої від 16 жовтня 2025 року на ім`я начальника поліції було отримано відеозапис фіксації огляду місця події за 08 жовтня 2025 року супровідним листом начальника поліції від 17 жовтня 2025 року.

Вказаний запис було оглянуто в судовому засіданні згідно із вимогами ст.359 КПК України та встановлено, що він фіксує процедуру огляду місця події від 08 жовтня 2025 року.

Постановою від 09 жовтня 2025 року було призначено проведення судово-медичної експертизи та встановлено, що згідно із висновком експерта від 09 жовтня - 07 листопада 2025 року №206 встановлено, що у потерпілого ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на лобі, крововиливу на слизовій оболонці нижньої губи, рани на проміжній частині нижньої губи, що виникли не менше ніж за 3-5 діб до моменту проведення експертизи від не менше ніж 3-кратної дії тупого предмета (предметів), особливості контактної поверхні якого (яких) в морфології ушкоджень не відобразилися, могли утворитися від трьох ударів кулаком, взутою ногою та ін., не виключено в строк, за умов та обставин, на які вказав підекспертний. Ушкодження у ОСОБА_10 як в сукупності так і окремо мають незначні скороминущі наслідки, строком не більше 6-ти днів і за цим критерієм відповідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Характер та локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 унеможливлюють їх утворення внаслідок падіння із вертикального положення на тверду площину як із приданням тілу прискорення, так і без нього. Вказати на послідовність нанесення ушкодження не уявляється можливим, оскільки вони були спричинені в короткий термін часу.

Ухвалами слідчого судді від 10 жовтня 2025 року було накладено арешт на речові докази, а саме речі, що були вилучені під час затримання ОСОБА_6 та під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 .

Згідно із заявою ОСОБА_15 від 10 жовтня 2025 року вона добровільно видала поліції телефон Самсунг, який 06 жовтня 2025 року здала до ломбарду Благо.

Вказаний телефон був оглянутий згідно із протоколом огляду від 10 жовтня 2025 року із встановленням його ідентифікаційних ознак та виготовленням фототаблиць, телефон визнаний речовим доказом постановою від 10 жовтня 2025 року та повернутий потерпілому ОСОБА_10 під розписку.

Вартість майна, що було предметом правопорушення, встановлено за результатами проведення товарознавчих експертиз.

Так згідно із висновком експертизи від 16 жовтня 2025 року №СЕ-19/115-25/17225-ТВ ринкова вартість зубної пасти торгової марки «Splat White Plus» станом на 05.10.2025 року могла становити 88.66 грн., пігулок «Печаївські від печії лісові ягоди» станом на 05.10.2025 могла становити 71.63 грн.

Згідно із висновком експертизи №СЕ-19/115-25/17729-ТВ від 24.10.2025 року вартість портативного акумулятора Хіаоmі, який був у використанні, станом на 05.10.2025 року могла становити 183,80 грн.

Згідно із висновком експертизи від 07.11 2025 року №СЕ-19/115-25/17227-ТВ ринкова вартість мобільного телефону «Samsung» модель «А25 5G» з об`ємом пам`яті 256 гб, який був у використанні, станом на 05.10.2025 року могла становити 7425,83 грн., силіконового чохлу, який був у використанні, станом на 05.10.2025 року могла становити 103,33 грн.

Постановами від 08 жовтня 2025 року визнано речовими доказами військовий квиток на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_7 та паспорт громадянина України ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серія ЕО НОМЕР_8 , силіконовий чохол для мобільного телефону синього кольору; сім-картку мобільного оператору «Київстар» із номером НОМЕР_1 ; чоловічу шкіряну сумку чорного кольору на блискавці із речами: павербанк темно-синього кольору з кабелем марки «Хіаоmі Redmi», шкіряна ключниця червоного кольору із двома наборами ключів, провідні навушники марки «НР», тюбик зубної пасти «Splat», металевий станок марки «Rapiral», полімерна ємність із таблетками «Печаєвські», полімерний футляр жовтого кольору, зубна щітка «Oral-В», набір лез для гоління марки «ВІО» у кількості 5 лез, нагрудний знак із зображенням серпа та молота, чотири палетки пігулок «Ранітидин», полімерний гребінець чорного кольору, сіро-блакитна шапка із маркуванням «Eurosport»; квитанцію №000238198 від 06.10.2025 (15:38 год.) з ПТ «Донкредит» ломбардне відділення №212 в м.Вознесенську про заставу телефону марки «Samsung SM-F256».

Постановою від 09 жовтня 2025 року визнано речовими доказами мобільний телефон «Redmi С14» imei 1: НОМЕР_2 ; imei 2: НОМЕР_3 із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 , вилучений у затриманого ОСОБА_6 .

Згідно із розписками від 13 та 16 жовтня 2025 року потерпілий ОСОБА_10 отримав від поліції на зберігання свій мобільний телефон, паспорт, військовий квиток, сімкартку та силіконовий чохол.

Також згідно із заявою потерпілого ОСОБА_10 він отримав від поліції майно, яке було у нього викрадене 05.10.2025, а саме: господарську сумку червоного кольору; чоловічу шкіряну сумку; портативний зовнішній акумулятор марки «Хіаоmі», дротові навушники марки «HP», зубну щітку марки «Oral-B», футляр для зубної щітки, пігулки для травлення, ключницю з двома наборами ключів, шапку, зубну пасту марки «Splat», набір лез для гоління марки «Big», станок для гоління марки «Rapira», гребінець для волосся; посадковий документ.

Згідно із протоколом слідчого експерименту від 09 жовтня 2025 року підозрюваний ОСОБА_6 в присутності адвоката ОСОБА_8 , понятих, під відеофіксацію відтворив обставини вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_10 . Вказав лавку на пероні залізничного вокзалу, на якій він притиснув лівою рукою потерпілого в області підборіддя, той прокинувся та вони спільно із ОСОБА_7 заволоділи речами потерпілого. Пояснив, що він забрав червону сумку та три тисячі гривень, з яких забрав 1500 грн., а ОСОБА_7 забрав телефон, павербанк. Зазначив, що ОСОБА_7 стояв за парканом поруч лавки, де був потерпілий. Показав місце куди вони побігли після вчинення злочину та де викинили паспорт та військовий квиток потерпілого. Пояснив, що ушкоджень потерпілому вони не спричиняли, той спав на лавці і коли він його притиснув, то потерпілий прокинувся.

Відеозапис слідчого експерименту із ОСОБА_6 було оглянуто в судовому засіданні з дотриманням вимог ст.359 КПК України.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 оспорював дані проведено із ним під час слідства слідчого експерименту, вказавши, що надав пояснення під тиском з боку поліції.

Разом із тим як вбачається із відеозапису слідчого експерименту ОСОБА_6 приймав участь в цій слідчій дії за участю свого захисника адвоката ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_6 , який тоді мав статус підозрюваного, вказав та відтворив як вони спільно із ОСОБА_7 вчиняли правопорушення. Жодних заперечень, скарг, незгоди з результатами слідчого експерименту ні підозрюваний, ні захисник, судячи з оглянутого відеозапису - не висловлювали.

Так результати проведеного під час слідства з підозрюваним слідчого експерименту є самостійним джерелом доказів.

Як зазначено в Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справа №740/3597/17 провадження №51-6070кмо19: «Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо».

Так слідчий експеримент із підозрюваним ОСОБА_6 здійснювався із застосуванням відеозапису слідчої дії за участю захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_8 . Під час цієї слідчої дії підозрюваний діяв добровільно та скарг про тиск із боку слідства не повідомляв. результати слідчої дії не були оскаржені ні під час слідства, ні під час підготовчого судового засідання в даному провадженні. Ніякої допомоги чи вказівок працівники поліції під час цієї слідчої дії підозрюваному не надавали.

Те, що обвинувачений ОСОБА_6 почав заперечувати результати цієї слідчої дії за його участю на стадії судового провадження не означає того, що дані слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки згідно із Постановою Верховного суду від 20 вересня 2022 року справа № 543/191/20 провадження №51-2954 км21 зазначено, що: «той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_1 змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів».

Приймаючи рішення в даній справі, суд враховує, що згідно ч.3 ст.370 КПК України суд ухвалює рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Оцінюючи сукупність досліджених доказів, суд враховує, що ч.1 ст.94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд, дослідивши всі зібрані та надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності із врахуванням вимог ч.1 ст.89 та ст.94 КПК України, вважає, що у судовому засіданні наданими стороною обвинувачення доказами з точки зору їх достатності та взаємозв`язку поза розумним доведена вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів за пред`явленим їм обвинуваченням та кваліфікує дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.4 ст.186 КК України тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчинений в умовах воєнного стану.

Як зазначено в п.3, п.5, п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені

і оцінюються як викрадення. Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння. Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Згідно із поясненнями потерпілого ОСОБА_10 він розумів, що відбувається відкрите викрадення його майна з боку двох осіб, що діяли разом, завдавши йому тілесних ушкоджень та заволодівши його майном. Крім того згідно із висновком судово-медичної експертизи від 09 жовтня - 07 листопада 2025 року №206 у потерпілого ОСОБА_10 виявлені легкі тілесні ушкодження.

Отже в даній справі доведені такі кваліфікуючі ознаки грабежу як його поєднання з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, та вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Те, що обвинувачений ОСОБА_6 заперечував свою причетність до вчинення злочину, а також те, що ОСОБА_7 заперечував причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину - спростовується сукупністю досліджених доказів.

Так потерпілий ОСОБА_10 вказав, що нападників було двоє.

Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 підтвердили, що в день та час події злочину бачили обох обвинувачених разом на території залізничного вокзалу. Крім того ОСОБА_17 пояснив, що обвинувачені висловлювали намір вчинити правопорушення стосовно потерпілого, вказавши, що потрібно «накрити дядька».

Ніхто із зазначених свідків не вказував, що ОСОБА_7 був один на території вокзалу.

Крім того, за місцем проживання ОСОБА_7 були виявлені речі потерпілого, квитанція про передання до ломбарду телефону потерпілого під заставу. ОСОБА_7 також вказав поліції місце знаходження документів та квитка потерпілого.

Тоді як ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту від 09 жовтня 2025 року, дані якого він під час судового розгляду оспорював, відтворив обставини події, що узгоджуються із пояснення потерпілого ОСОБА_10 , які той надав під час судового розгляду провадження, хоча з такими пояснення потерпілого ОСОБА_6 не був знайомий на час проведення слідчого експерименту.

Покази свідка ОСОБА_20 не підтверджують алібі обвинуваченого ОСОБА_6 , так як цей свідок вказав, що бачив обвинуваченого близько 11 год. вечора, тоді як подія правопорушення, вчиненого обвинуваченими, згідно із даними обвинувального акту мала місце о 21:50 год.

Крім того злочин стосовно потерпілого ОСОБА_10 було вчинено обвинуваченими до моменту від`їзду потерпілого на потягу, оскільки згідно виявленого залізничного квитка Укрзалізниці на ім`я ОСОБА_21 вказано час відправлення потяга 05 жовтня 2025 року 22.36 год., що не виключає того, що до 11 год. вечора ОСОБА_6 на своєму авто вже міг повернутися додому.

Версія обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він залишив обвинуваченого ОСОБА_7 на вокзалі та той діяв один, тоді як ОСОБА_6 поїхав до с.Олександрівка та повернувся після вчинення злочину - не підтверджена жодними доказами, а навпаки спростовується тими доказами, що були досліджені судом.

Згідно із ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченим суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особи обвинувачених, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 згідно із ст.66, ст.67 КК України встановлено не було.

Щодо даних про особи обвинувачених, то суд враховує те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на момент вчинення злочину не мали непогашених судимостей, не перебувають на обліку психіатра та нарколога, характеризуються за місцем проживання посередньо ОСОБА_6 та негативно ОСОБА_7 .

Обоє мають родини та соціальні зв`язки. Так ОСОБА_7 проживає із співмешканкою та її трьома малолітніми дітьми, а ОСОБА_6 проживав із матір`ю та 8 неповнолітніми братами та сестрами. Обоє не працюють офіційно.

Хоча ОСОБА_7 і визнав пред`явлене обвинувачення та просив вибачення у потерпілого, проте на протязі всього судового розгляду він намагався надати покази, спрямовані на уникнення відповідальності ОСОБА_6 .

Злочин, який вчинили обвинувачені, відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких злочинів проти власності.

Враховуючи дані про особи обвинувачених, обставини вчинення ними правопорушення, зокрема те, що обвинувачені діяли під час воєнного стану, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність обвинувачених обставин, суд вважає, що їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів можливе у разі призначення їм покарання в межах санкції ч.4 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі.

Суд не знаходить підстав для застосування стосовно ОСОБА_7 положень ст.69 та ст.75 КК України, як про те в дебатах просив адвокат обвинуваченого.

Так відповідно до положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання із застосуванням положень ст.69 КК України призначається у виключних випадках не лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, а свідчить ще про наявність умов, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що мають існувати в сукупності та взаємозв`язку.

Згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Так в Постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року справа №370/2596/18 провадження №51-3884км20 зазначено, що призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Тоді як стосовно ОСОБА_7 суд не встановив наявності обставин, що пом`якшують його відповідальність та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого.

Щодо запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , то відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України суд має право прийняти рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. З врахуванням обставин вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 злочину, його тяжкості та суспільної небезпеки, даних про особи обвинувачених, суд вважає, що до набрання вироком законної сили слід залишити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розмір матеріальної шкоди, завданої правопорушенням потерпілому ОСОБА_10 згідно із обвинувальним актом, що затверджено прокурором, становить 10873,25 грн., відшкодовано шкоду частково у сумі 7873,25 грн. Цивільний позов потерпілим пред`явлено не було.

Відповідно до ст.124 КПК України стягненню з обвинувачених підлягають витрати за проведення експертиз в розмірі 16490,90 гривень

Також згідно ч.4 ст.174 КПК України слід скасувати арешт майна та долю речових доказів вирішити згідно із ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винними за пред`явленим їм обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_6 призначити покарання за ч.4 ст.186 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_6 за цим вироком обчислювати з моменту його затримання, а саме з 09 жовтня 2025 року.

Зарахувати ОСОБА_6 попереднє ув`язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі, призначене йому за цим вироком суду, за правилами, визначеними ч.5 ст.72 КК України, а саме з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту його затримання, а саме з 09 жовтня 2025 року по день набрання вироком законної сили.

Обвинуваченому ОСОБА_7 призначити покарання за ч.4 ст.186 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_7 за цим вироком обчислювати з моменту його затримання, а саме з 09 жовтня 2025 року.

Зарахувати ОСОБА_7 попереднє ув`язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі, призначене йому за цим вироком суду, за правилами, визначеними ч.5 ст.72 КК України, а саме з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту його затримання, а саме з 09 жовтня 2025 року по день набрання вироком законної сили.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 16 490,90 гривень, а саме з кожного по 8 245,45 гривень.

Скасувати арешт майна, застосований на підставі ухвал слідчого судді від 10 жовтня 2025 року, та долю речових доказів вирішити наступним чином:

силіконовий чохол для мобільного телефону синього кольору; сім-картку мобільного оператору «Київстар» із маркуванням « НОМЕР_9 » із номером НОМЕР_1 ; чоловічу шкіряну сумку чорного кольору на блискавці з речами: павербанк темно-синього кольору з кабелем марки «Xiaomi Redmi», шкіряна ключниця червоного кольору із двома наборами ключів, провідні навушники марки «HP», тюбик зубної пасти «Splat», металевий станок марки «Rapiral», полімерна ємність із таблетками «Печаєвські», полімерний футляр жовтого кольору, зубна щітка «Oral-B», набір лез для гоління марки «BIO» у кількості 5 лез, нагрудний знак із зображенням cepпa та молота, чотири палетки пігулок «Ранітидин», полімерний гребінець чорного кольору, сіро-блакитна шапка із маркуванням «Eшosport»; військовий квиток на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_7 , паспорт громадянина України ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серія НОМЕР_10 , господарську сумку червоного кольору; посадковий документ, що повернуті потерпілому, - залишити потерпілому ОСОБА_10 ;

майно, яке було вилучене під час затримання ОСОБА_6 на підставі ст.208 KПK України, а саме: мобільний телефон «Redmi С14» imei 1: НОМЕР_2 ; imei 2: НОМЕР_3 із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 - повернути обвинуваченому ОСОБА_6 ;

квитанцію/ індивідуальну частину договору від 06.10.2025 року з ПТ «Донкредит» ломбардне відділення №212 про заставу телефону марки «Samsung SM-F256» - залишити в матеріалах судового провадження.

На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими в той же строк з дня вручення їм копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку, якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1