Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №572/6697/25 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 572/6697/25

Провадження № 2/572/968/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - МОРОЗ Ю.М.

за участю :

позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни цивільну справу №572/6697/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 65,9 м2, житловою площею 40,1 м2) в АДРЕСА_2 , а також на квартиру АДРЕСА_3 – в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В поданій позовній заяві ОСОБА_1 вказано, що його мати - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя на праві власності мала 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_3 .

За життя ОСОБА_5 заповіту щодо належного їй майна не посвідчувала, а тому спадкування після смерті останньої здійснюється в порядку спадкування за законом.

Згідно із змістом позовної заяви – сторони у справі є дітьми спадкодавці, а тому є спадкоємцями першої черги спадкування після смерті матері.

Позивач вказує, що на час смерті матері із нею проживала сестра – ОСОБА_2 , яка таким чином, прийняла спадщину.

В свою чергу, ОСОБА_1 виявив бажання оформити спадщину, що залишилась після смерті матері, однак, при зверненні позивача до нотаріальної контори, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що і стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що на даний час виникла необхідність оформити на нього спадкове майно, яким він в подальшому має намір розпорядитись на користь відповідачки.

ОСОБА_1 пояснив, що протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини не подавав нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, проти їх задоволення не заперечує.

Клопотань сторонами заявлено не було.

Так, правовідносини між сторонами виникли із права на спадкування.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України – право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 серпня 2005 року доводить, що ОСОБА_5 на праві власності мала 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 (підстава набуття – розпорядження органу приватизації №2825 від 10 червня 2005 року).

З огляду на наведене, суд вважає, що вказане майно належало ОСОБА_5 на законних підставах.

Відповідно до ст.1218 ЦК України – до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже вказані вище права на нерухоме майно дійсно входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 .

В той же час, жодних доказів належності на праві власності ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_3 , позивачем суду не надано.

Досліджена судом копія свідоцтва про смерть доводить, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Сарни Рівненської області.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Сторони визнали та не заперечують, що померла ОСОБА_5 заповіту щодо належного їй майна не укладала, через що спадкування здійснюється за законом.

Згідно із статтею 1258 ЦК України - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачем вказано, що ОСОБА_5 є його матір`ю, однак, жодних доказів на доведення цієї обставини останнім суду не надано.

Крім цього, за нормами чинного законодавства спадкоємець має обов`язково прийняти спадщину (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач в ході судового провадження підтвердив, що протягом визначеного законодавцем строку для прийняття спадщини, ним не подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Згідно із ч.1 ст.1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, ОСОБА_1 є таким, що не прийняв спадщину, на яку претендує, у відповідності до вимог закону.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вимог наведеної норми, ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження належності ОСОБА_6 частини майна, що є предметом позову (а саме – квартири АДРЕСА_3 ), не доведено наявність у нього права на спадкування за законом, крім цього, позивач є таким, що не прийняв спадщину, на яку претендує, відповідно до вимог закону.

Таким чином, в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на спадкове майно, а тому позов до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного, ст.ст.328, 1218, 1220, 1222, 1235, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жителя АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (жительки АДРЕСА_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання права власності на на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 65,9 м2, житловою площею 40,1 м2) в м.Сарни Рівненської області, а також на квартиру АДРЕСА_3 – в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: