Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №570/6692/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/6692/25

Номер провадження 2/570/805/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає, що 02.09.2025 року о 06:30 в с.Корнин, Рівненського району Рівненської області на автодорозі Київ-Чоп 330 км 974 м, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого втратив керування транспортним засобом, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Рівненького районного суду Рівненської області від 29.09.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Страхувальником ПАТ «СГ «ТАС» поліс № ЕР-2233717558, було здійснено відшкодування позивачці в сумі 160 000 грн. Але сплачена ПАТ «СГ «ТАС» страхова виплата є недостатньою для відновлення ушкодження транспортного засобу. Згідно висновку експерта №05/11/2025 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 402 161 грн, 40 коп. Тому представник позивачки звернувся до суду та просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача майнову шкоду, вартість послуг транспортування евакуатором автомобіля та витрат за проведення транспортно-товарознавчого дослідження. Також, представник позивачки просить відшкодувати йому понесені судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Представник позивачки не з`явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без його участі. В разі неявки відповідача не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Відповідач повторно не з`явилася в судове засідання.

Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідачка є належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідач мав можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без її участі. Відзив на позов до суду не подано.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17). Крім того, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначав, що наявна у справі довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі№ 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.

Судова повістка повернулася з відміткою «відсутній за вказаною адресою». Тобто відповідач є належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.

ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/ 98, 11 вересня 2001 року)».

Як зазначається у Постанові ВП ВС від 12 грудня 2024 року у справі № 990SСGС/20/24, ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

Як встановлено в судовому засіданні 02.09.2025 року о 06:30 в с. Корнин Рівненського району Рівненської області на автодорозі Київ-Чоп 330 км 974 м, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого втратив керування транспортним засобом, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Рівненького районного суду Рівненської області від 29.09.2025 року у справі № 570/4690/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з постановою від 14 вересня 2022 року у справі № 380/1862/20 (щодо преюдиційності рішення суду з приводу наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення) містить такі висновки: у частині шостій статті 78 КАС України вказується про преюдиційність рішення суду щодо наявності чи відсутності, зокрема, адміністративного правопорушення та вчинення його певною особою підчас розгляду адміністративної справи у межах вирішення спору про наслідки таких дій, тобто у тій справі предметом доказування не може бути встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення.

Правова позиція Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо преюдиційності рішення суду з приводу наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення містить такі висновки: розглядаючи цивільний позов, суд не може досліджувати питання вини особи у ДТП, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування завданої шкоди (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, провадження № 61-31395сво18).

Отже, обставини вини відповідача у ДТП встановлена рішенням суду та не повинна доказуватися при розгляді іншої справи.

Цивільно-правова відповідальність позивачки застрахована в ПАТ «СГ`ТАС» (поліс № ЕР-2233717558). Страхувальником було виплачено страхову суму у розмірі 160 000 грн. згідно договору №FO2204504 від 04.12.2024 року. Але сплачена ПАТ «СГ «ТАС» страхова виплата є недостатньою для відновлення ушкодження транспортного засобу.

Судовимекспертом - Демешком Вадимом Юрійовичем було складено експертний висновок №05/11/25 від 27.11.2025 року автомобіля «Subaru Outback», номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до якого вартість майнової шкоди, завданого власнику автомобіля Subaru Outback, номерний знак НОМЕР_4 на дату ДТП 10.09.2025, складає 402 161 грн.70 коп. Вартість відновлюваного ремонту складає 738 224 грн. 69 коп. Ринкова вартість у пошкодженому стані (утилізаційна вартість) складає 81 289 грн. 30 коп.

Розрахунок майнової шкоди, завданої в результаті ДТП, яка підлягає стягненню з відповідача, за розрахунками позивачки, становить: 402 161 грн. 70 коп. – 81 289 грн. 30 коп. (вартість транспортного засобу після ДТП) – 160 000 грн. (страхова виплата) = 160 872 грн. 40 коп.

Оскільки транспортний засіб позивачки після ДТП внаслідок пошкоджень не міг самостійно пересуватися, то остання вимушена була звернутися до ФОП ОСОБА_4 для отримання послуг евакуатора. Пошкоджений транспортний засіб автомобіль «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_5 евакуатором був переміщений з автомобільної дороги М-06 «Київ-Чоп», об`їзна дорога м. Рівне, до м. Коростишів Житомирської області, і позивачка за вказану послугу витратила 20 000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 10.09.2025 року та товарним чеком №1 від 10.09.2025, виданого ФОП ОСОБА_4 .

Вартість наданих послуг за проведення транспортно-товарознавчого дослідження ФОП ОСОБА_5 , відповідно до акту виконаних робіт б/н від 27.11.2025 року становить 10 177 грн. 92 коп.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є компенсація понесених збитків за рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

ВП ВС конкретизувала правові висновки ККС ВС та КЦС ВС щодо застосування частини другої статті 1188 ЦК України, визначивши, що припис частини другої статті 1188 ЦК України щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, застосовний не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців) транспортних засобів, унаслідок взаємодії яких завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного з власників (володільців) була неправомірною (постанова ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 24 травня 2024 року № 3720-IХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон). У разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу. (стаття 2 Закону).

Відповідно до ст. 5 Закону страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

За ст. 18 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Нормою ст. 26 Закону передбачено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Згідно ст.28 Закону визначено, що транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до наданих суду розрахунків, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить738 224, 69 грн., що перевищує ринкову вартість цього ж транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, яка становить 402 161, 70 грн., тому такий транспортний засіб вважається фізично знищеним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч.1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12,ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

При розгляді справи було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 02 вересня 2025 року о 06:30 в с. Корнин Рівненського району Рівненської області на автодорозі Київ-Чоп 330 км 974 м, сталася з вини водія ОСОБА_2 , який порушив п.п.2.3. "б", 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та був притягнутий до відповідальності за ст. 124 КУпАП згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 29.09.2025 року.

При розгляді справи не було встановлено, що дії іншого учасника ДТП були неправомірними.

В результаті ДТП майну позивачки була заподіяна майнова шкода.

Положення ст. ст. 76,102-113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Страхова компанія відшкодувала позивачці 160 000 грн., сума майнової шкоди - 402 161, 70 грн., вартість транспортного засобу після ДТП – 81 289, 30 грн., різниця між фактичним розміром шкоди, вартістю транспортного засобу після ДТП та страховим відшкодуванням складає 160 872, 40 грн., які слід стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки.

Суд дійшов висновку, що позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 17.10.2025 року між адвокатом Сачком Андрієм Вікторовичемта позивачкою було укладено договір б/н про надання правничої допомоги.

При поданні позовної заяви, представником позивачки було здійснено застереження щодо витрат на правничу допомогу, які понесе позивачка, а саме у розмірі 20 000 грн.

27.03.2026 року представник позивачки подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн., та додав докази на підтвердження таких витрат, а саме копію договору б/н про надання правничої допомоги від 17.10.2025 року та копію Акту б/н виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 26.03.2026 ).

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вартість правничої допомоги та порядок її оплати сторонами передбачено укладеному договорі.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Витрати на професійну правничу допомогу становлять 12 000 грн., які представник позивачки просить стягнути з відповідача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 824/268/21 зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн., судовий збір у сумі 1910,51 грн., та 10 177 грн. 92 коп. (витрати, пов`язані з залученням спеціаліста, оцінка транспортного засобу).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за заподіяну майнову шкоду в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 160 872, 40 грн.; 20 000 грн вартість послуг транспортування евакуатором автомобіля; 10 177 грн. вартість наданих послуг за проведення транспортно-товарознавчого дослідження, сплата судового збору 1910, 50 грн., витрати за надання професійної правничої допомоги 12 000 грн., а всього 204 959 (двісті чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканки АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , мешканця АДРЕСА_2 ).

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 07 квітня 2026 року.