Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №930/1832/25 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1832/25

Провадження №2/930/165/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23.03.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Лисий Олександр Васильович до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лисого О. В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 460 361,31 грн, моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 20 000 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 4 071,17 грн та понесені судові витрати (на правничу допомогу та судовий збір) у розмірі 4 804 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2024 року близько 15:00 у с. Гунька на трасі «М-30» Вінницького району Вінницької області водійка ОСОБА_2 (відповідач), керуючи транспортним засобом «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотрималася безпечної дистанції, у результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень, чим порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.03.2025 року у справі № 930/29/25 визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дане судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 07.04.2025 року.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП автомобіль «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 та яким керувала відповідачка ОСОБА_2 , було пошкоджено.

Позивач є власником транспортного засобу «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 12.12.2023 року, а ОСОБА_2 керувала вказаним транспортним засобом на підставі усної домовленості між сторонами.

Між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) було укладено усний договір, на підставі чого позивач надав у користування відповідачу належний йому на праві власності транспортний засіб «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 .

Одразу після зазначеної ДТП відповідачка неодноразово погоджувалася відшкодувати позивачу всі збитки, завдані внаслідок вчинення нею вказаного правопорушення. Однак станом на сьогодні позивач жодної матеріальної компенсації від відповідача не отримав, а останньою не вжито жодних дій щодо відшкодування збитків.

З метою встановлення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди від 30.12.2024 року, позивач 25.02.2025 року звернувся до експертної установи КНДІСЕ (Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України) для проведення транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 519/25-21, складеного 07.03.2025 року, встановлено:

Згідно з п. 8.2 Методики, вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті пошкодження автомобіля «BMW X5», р.н. НОМЕР_1 , визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ зі строком експлуатації на момент пошкодження, та становить на час проведення експертизи 1 100 075,54 грн (один мільйон сто тисяч сімдесят п`ять грн 54 коп.).

Вартість матеріального збитку з урахуванням вартості пошкодженого автомобіля станом на час проведення експертизи становить 460 361,31 грн.

Розрахунок: 1 100 075,54 – 639 714,23 = 460 361,31 грн.

Вартість проведення транспортно-товарознавчого дослідження становить 4 071,17 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є особою, яка на відповідній правовій підставі володіла джерелом підвищеної небезпеки та в результаті неправомірних дій якої спричинено шкоду, саме вона є належним відповідачем і повинна нести відповідальність за спричинену шкоду.

У дорожньо-транспортній пригоді було пошкоджено транспортний засіб, належний позивачу на праві власності. Через це позивач був позбавлений можливості користуватися автомобілем, що призвело до вимушених змін у його житті. Факт пошкодження автомобіля спричинив моральні переживання, дискомфорт, незручності, зміну життєвих планів, необхідність докладати додаткових зусиль для вирішення повсякденних питань без автомобіля, а також необхідність вживати заходів для його відновлення чи заміни.

Отже, оскільки автомобіль позивача зазнав значних пошкоджень і не може використовуватися за призначенням, просимо суд врахувати факт зменшення його ринкової вартості та попиту на нього, оскільки потенційні покупці зазвичай не зацікавлені у придбанні автомобіля після ДТП за повною ринковою вартістю аналогічного неушкодженого транспортного засобу.

З огляду на викладене, позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у грошовому виразі в розмірі 20 000 грн.

Ухвалою судді від 05.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача — адвокат Лисий О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`являлася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду. Відзив на позов не подала, заяв чи клопотань до суду не надсилала.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, з моменту опублікування оголошення про виклик відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою відповідача в судові засідання без поважних причин та неподанням відзиву на позов, суд, відповідно до статті 280 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30.12.2024 року близько 15:00 у с. Гунька на автодорозі «М-30» Вінницького району Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, яка, керуючи транспортним засобом, не вибрала безпечної швидкості руху та не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення транспортних засобів, чим порушила вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

Обставини вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, підтверджуються постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.03.2025 року у справі № 930/29/25, яка набрала законної сили 07.04.2025 року та не була оскаржена.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили, є обов`язковими для суду лише щодо питання, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт протиправної поведінки відповідача, її вина та причинний зв`язок між її діями і настанням шкоди є доведеними та не потребують додаткового доказування.

Судом встановлено, що транспортний засіб «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди керувала зазначеним транспортним засобом на підставі усної домовленості з позивачем, тобто володіла джерелом підвищеної небезпеки на правовій підставі.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє таким джерелом.

Отже, саме відповідач є належною особою, яка повинна нести відповідальність за завдану шкоду.

Статтями 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо розміру матеріальної шкоди, суд зазначає таке.

З метою визначення розміру завданих збитків позивач звернувся до експертної установи, де було проведено транспортно-товарознавче дослідження.

Відповідно до Висновку експерта № 519/25-21 від 07.03.2025 року, складеного за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, згідно з пунктом 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті пошкодження автомобіля «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначається на рівні його ринкової вартості з урахуванням строку експлуатації станом на момент пошкодження та становить на час проведення експертизи 1 100 075,54 грн (один мільйон сто тисяч сімдесят п`ять гривень 54 копійки).

Разом із тим, відповідно до зазначеного висновку експерта, вартість матеріального збитку з урахуванням вартості пошкодженого транспортного засобу (його залишкової вартості) становить 460 361,31 грн (чотириста шістдесят тисяч триста шістдесят одна гривня 31 копійка), що визначено як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до пошкодження та його вартістю після дорожньо-транспортної пригоди.

Суд враховує, що вказаний висновок експерта є послідовним, обґрунтованим, містить необхідні розрахунки, виконаний уповноваженою установою, а тому є належним і допустимим доказом у розумінні статей 76–78 ЦПК України. Водночас відповідач не подала жодних заперечень щодо правильності проведених розрахунків, не надала альтернативного висновку експерта та не заявляла клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що розмір матеріальної шкоди у сумі 460 361,31 грн є доведеним та підлягає стягненню з відповідача.

Витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 4 071,17 грн є документально підтвердженими, необхідними для захисту порушеного права позивача та підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

З змісту постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вбачається, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач був позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом, що спричинило порушення звичного способу його життя, створило додаткові труднощі у повсякденній діяльності, а також викликало моральні переживання, пов`язані з пошкодженням майна та необхідністю його відновлення.

За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено, що під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995р., згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З урахуванням характеру правопорушення, ступеня вини відповідача, глибини та тривалості моральних страждань, а також вимог розумності та справедливості, суд вважає обґрунтованим визначення розміру моральної шкоди у сумі 20 000 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у розмірі 4 804 грн.

Таким чином, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 1167, 1187 ЦК України, ст. 4, 12-13, 81, 141, 223, 259, 280-289 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник — адвокат Лисий Олександр Васильович, до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 460 361 грн 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 20 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на проведення експертизи у розмірі 4 071,17 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 804,00 грн.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко