Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №134/372/23 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/372/23

1-кп/134/9/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

його законного представника – представника органу опіки та піклування Крижопільської селищної ради – адвоката ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Крижопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.01.2023 за № 12023020190000014, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Красні Окни Красноокнянського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 19.01.2026 вироком Біляївського районного суду Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_5 07 січня 2023 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи на території залізничного вокзалу в смт Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, зустрів свого знайомого ОСОБА_8 , який повідомив, що цього дня він проник до квартири невідомих йому осіб, звідки викрав мобільний телефон, а також зазначив, що у квартирі наявні цінні речі, а господарів немає вдома. Після цього у ОСОБА_5 виник умисел на вчинення крадіжки з вказаної квартири.

Того ж дня ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, з метою наживи та звернення чужого майна на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року (зі змінами, внесеними Указом Президента України № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16 листопада 2022 року), діючи умисно, проник до квартири, на яку йому вказав ОСОБА_8 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить потерпілій ОСОБА_4 . Перебуваючи у спальній кімнаті зазначеної квартири, ОСОБА_5 виявив на підлозі сумку, в якій знаходився гаманець з грошовими коштами іноземної валюти, а саме: 1000 доларів США, що еквівалентно 36 560 грн, 600 Євро, що еквівалентно 23 262 грн, які він таємно викрав. Заволодівши викраденим, ОСОБА_5 залишив місце події, а викрадені кошти в подальшому витратив на власні потреби.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_5 завдав потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 59 822 грн.

Обвинувачений ОСОБА_5 на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання, лише зазначив, що вину визнає.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується наступними безпосередньо дослідженими судом доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4 встановлено, що 07 січня 2023 року вона разом із сім`єю була відсутня за місцем проживання. Повернувшись увечері, виявила, що вхідні двері до квартири відчинені. У спальній кімнаті вона помітила сліди від взуття на підлозі та одразу перевірила місце зберігання грошових коштів - гаманець, що знаходився у сумці під ліжком, однак грошові кошти були відсутні. Точної суми викрадених коштів не пам`ятає, однак у заяві до поліції зазначила, що викрадено 3500 доларів США та 350 Євро, проте, на її думку, сума була значно більшою. Зі слів потерпілої, у подальшому обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що викрав 600 Євро. Також потерпіла зазначила, що від ОСОБА_8 їй стало відомо про обставини проникнення до квартири, зокрема про те, що він виявив відчинені двері та відсутність господарів, після чого повідомив про це ОСОБА_5 . Завдану матеріальну шкоду потерпілій не відшкодовано. Цивільний позов підтримує у повному обсязі та наполягає на призначенні обвинуваченому найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

У протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07 січня 2023 року потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що 07 січня 2023 року у період часу з 09:00 год. по 20:40 год. невідома особа шляхом вільного доступу, через незамкнені вхідні двері, проникла до належної їй квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно викрала грошові кошти в сумі 3500 доларів США, 350 Євро та мобільний телефон марки «Sigma» моделі X-treme PQ36 чорного кольору (том 3 а. с. 83).

У протоколі огляду місця події від 07 січня 2023 року та фототаблиці, що є додатком до цього протоколу, зафіксовано обстановку на місці події – у квартирі АДРЕСА_3 , зокрема, приміщення спальної кімнати, у якій на ліжку знаходилась жіноча сумка чорного кольору з документами та гаманцем коричневого кольору. У вказаному гаманці, зі слів потерпілої ОСОБА_4 , зберігалися грошові кошти в сумі 3500 доларів США та 350 Євро. При огляді гаманця грошові кошти не виявлено (том 3 а. с. 85-91).

Зі змісту протоколу огляду предмета від 11 січня 2023 року з фототаблицею, що є додатком до цього протоколу, вбачається, що предметом огляду є мобільний телефон «Redmi Note 10 Pro» (ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ), а також павербанк «Redmi» 20000 mAh. Під час огляду галереї зазначеного мобільного телефону виявлено 7 фотознімків, датованих 08 січня 2023 року. На першому фотознімку, зробленому о 08:27 год., зафіксовано зображення ОСОБА_5 у вагоні електропоїзда. На другому знімку, зробленому о 08:58 год., зафіксовано зображення руки, яка тримає три купюри номіналом 100 доларів США та три купюри номіналом 100 Євро. На третьому фотознімку, зробленому о 09:58 год., зображено п`ять купюр номіналом 100 доларів США та чотири купюри номіналом 100 євро, які розкладені на сидінні електропоїзда. На наступному знімку, зробленому о 09:59 год., до перелічених коштів долучено близько 10 купюр номіналом 200 грн (том 3 а. с. 97-99).

Відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 07 січня 2023 року, 1 долар США становив 36,56 грн, 1 євро - 38,77 грн (том 3 а. с. 133).

Встановлені судом обставини підтверджуються також:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 08.01.2023 о 10:44:51 до ЄРДР за № 12023020190000014 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Згідно фабули, 07 січня 2023 року до ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що 07 січня 2023 року в період часу з 09:00 год. по 20:30 год. невідома особа шляхом вільного доступу через незамкнені вхідні двері проникла до належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала грошові кошти в сумі 3500 доларів США та 350 Євро (том 3 а. с. 80);

- рапортом інспектора ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 від 08.01.2023, згідно з яким 07 січня 2023 року о 21:23 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 07 січня 2023 року о 21:22 год. заявниця ОСОБА_4 повідомила про крадіжку грошових коштів в сумі близько 3000 доларів США та мобільного телефону марки «Sigma». Виїздом СОГ на місце події було встановлено, що 07 січня 2023 року в період часу з 09:00 год. по 20:30 год. невідома особа шляхом вільного доступу через незамкнені вхідні двері проникла до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 , звідки вчинила крадіжку грошових коштів в сумі 3500 доларів США, 350 Євро та мобільного телефону марки «Sigma» моделі X-treme PQ36 чорного кольору (том 3 а. с. 82).

Кожен з наведених доказів підтверджує визначені ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто ці докази є належними.

Кожен з цих доказів отриманий в порядку, встановленому КПК України, а тому ці докази є допустимими.

Сумнівів у достовірності цих доказів у суду немає, адже усі вони повністю узгоджуються між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Суд критично оцінює доводи сторони обвинувачення в частині викрадення обвинуваченим ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 200 грн. Так, потерпіла ОСОБА_4 про їх викрадення не повідомляла, а у заяві до органів поліції зазначила про викрадення грошових коштів в іноземній валюті: доларів США та Євро. Крім того, аналіз сукупності доказів, зокрема відомостей про розмір викрадених коштів, свідчить про узгодженість даних щодо викрадення 1000 доларів США, що еквівалентно 36 560 грн, 600 Євро, що еквівалентно 23 262 грн, а всього 59 822 грн, тоді як відомості про викрадення 200 грн не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в частині викрадення 200 грн не доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим зазначена частина підлягає виключенню з обсягу обвинувачення.

Крім того, органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_5 були кваліфіковані з урахуванням ознаки повторності.

Разом з тим, ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 08 січня 2023 року за № 12023020190000014, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, закрито в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України щодо епізоду крадіжки алкогольних напоїв та продуктів харчування з магазину «Грош експрес № 24» 06 січня 2023 року на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для врахування ознаки повторності у діях обвинуваченого, у зв`язку з чим вона підлягає виключенню з обсягу обвинувачення.

Водночас підстави для кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України залишаються наявними.

Таким чином, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67, 103 КК України та враховує постанову Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Так, згідно пункту 10 вищевказаної постанови, при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.

У Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя у відношенні до неповнолітніх («Пекінські правила») від 29.11.1985 визначено, що заходи впливу завжди повинні бути порівняні не тільки з обставинами і тяжкістю правопорушення, але і зі становищем та потребами неповнолітнього, а також з потребами суспільства; неповнолітнього правопорушника не слід позбавляти особистої свободи, якщо тільки його не визнано винним у вчиненні серйозного діяння із застосуванням насильства проти іншої особи або в неодноразовому вчиненні інших серйозних правопорушень, а також за відсутності інших відповідних заходів впливу (п. «а», «b», «с» правила 17.1).

При обранні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання судом враховуються визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, у тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає вчинення злочину неповнолітнім.

В обвинувальному акті як пом`якшуючу обставину зазначено щире каяття обвинуваченого. Водночас, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, щире каяття передбачає не лише формальне визнання факту вчинення злочину, а й дійсне усвідомлення особою протиправності своєї поведінки, щирий жаль з приводу вчиненого, осуд власних дій та намагання усунути наслідки злочину, що має підтверджуватися відповідними діями особи.

Під час судового розгляду обвинувачений не висловив критичної оцінки своїй поведінці, завдану шкоду не відшкодував, ухилявся від участі у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим оголошувався у розшук. Лише під час останнього слова обвинувачений формально зазначив про своє каяття.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання щирого каяття обвинуваченого пом`якшуючою обставиною.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який визнав вину, не працює та не навчається, має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи КУ «Центр надання соціальних послуг» Окнянської селищної ради виховувався та проживав у повній сім`ї, що забезпечувала належні умови для його утримання та виховання, за місцем проживання характеризується негативно.

Як вбачається з досудової доповіді від 18 квітня 2023 року, складеної посадовою особою Подільського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , його виправлення без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: участь у виховних заходах та соціально-корисній діяльності; проведення індивідуально-профілактичної роботи спільно з правоохоронними органами.

Таким чином, приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину та особу винного, наявність однієї обставини, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень самим обвинуваченим та іншими особами, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Саме таке покарання з реальним його відбуванням, на переконання суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Суд враховує позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченому максимального покарання, однак зазначає, що така думка не є вирішальною при визначенні виду та розміру покарання, оскільки покарання призначається судом з урахуванням вимог закону та всіх обставин кримінального провадження.

Підстав для застосування ст. ст. 75, 104 КК України, а саме звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Разом з тим, ОСОБА_5 , будучи засудженим 19 січня 2026 року Біляївським районним судом Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі (вирок набрав законної сили 18 лютого 2026 року), вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення до постановлення попереднього вироку, а тому остаточне покарання ОСОБА_5 слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироком Біляївського районного суду Одеської області від 19 січня 2026 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_5 слід залишити попередній - тримання під вартою, адже він засуджується до позбавлення волі на тривалий строк, а тому, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилятись від суду та відбування покарання. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Встановлено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди у розмірі 59 822 грн. Разом з тим, у цивільному позові заявлено вимогу про стягнення 59 590 грн, у зв`язку з чим, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного позову в кримінальному провадженні, суд вирішує позов у межах заявлених вимог.

Також потерпіла просила стягнути завдану матеріальну шкоду солідарно з обвинуваченого ОСОБА_5 та його батьків. Суд враховує, що на час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений був неповнолітнім, однак на момент розгляду справи досяг повноліття, у зв`язку з чим відповідно до положень ЦК України самостійно несе цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду. Відповідно до положень цивільного законодавства, відповідальність батьків за шкоду, завдану неповнолітньою особою, не є солідарною, а має субсидіарний характер і може наставати лише за наявності передбачених законом підстав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову - шляхом стягнення шкоди лише з обвинуваченого ОСОБА_5 .

Крім того, встановлено, що батько обвинуваченого – ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим потерпіла відмовилася від позовних вимог до нього, про що подала відповідну заяву. Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, відмова від цивільного позову є підставою для закриття провадження у цій частині. Отже, провадження за цивільним позовом ОСОБА_4 у частині вимог до ОСОБА_10 підлягає закриттю.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 65, 102, 103, 185 КК України, ст. ст. 368, 371, 374 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироком Біляївського районного суду Одеської області від 19 січня 2026 року, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком суду законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 04 жовтня 2025 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_5 , продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 59 590 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень) матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У решті позову відмовити.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_4 у частині позовних вимог до ОСОБА_10 закрити у зв`язку з відмовою від позову.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 січня 2023 року на мобільний телефон «Redmi Note 10 Pro» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , та павербанк «Redmi» 20000 mAh, скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон «Redmi Note 10 Pro» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , та павербанк «Redmi» 20000 mAh, які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області (вул. Полковника Зеленського, 1а, селище Крижопіль Тульчинського району Вінницької області), повернути обвинуваченому ОСОБА_5 за належністю.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя