Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №140/11294/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/11294/24 пров. № А/857/6261/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі №140/11294/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції – Плахтій Н. Б.,

дата ухвалення рішення – 03 січня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ038101 від 09 вересня 2024 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz, яким керував ОСОБА_2 , який належить йому на праві власності, був переданий на добровільних засадах для тимчасового користування, в т.ч. для перевезення транспортних засобів для потреб ЗСУ ОСОБА_2 , з яким у нього нема трудових відносин. Вказує, що послуги з переведення вантажів транспортним засобом, який належить йому на праві власності, не надавалися. Будь-які накази, направлення, накази на надання такого роду послуг позивачем ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, не видавалося, що свідчить про відсутність обов`язку для встановлення тахографу у транспортному засобі. Звертає увагу на те, що він не має статусу автомобільного перевізника, а тому не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відтак правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ також немає. Таким чином, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ038101 від 09 вересня 2024 року є протиправною та підлягає скасуванню. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що резидентом України виконувались міжнародні перевезення вантажів за відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок та картки водія ОСОБА_2 за 24 липня 2024 року та попередні 28 днів, що зафіксовано в акті №АР072281 від 24 липня 2024 року. Вказує, що свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ТЗ Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 підтверджується, що такий тз належить ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем із основним КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт, що включає всі види перевезень вантажним автомобільним транспортом та має ліцензію на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями. Зазначає, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги 24 липня 2024 року жодної гуманітарної допомоги на отримувача БФ “Затишок” ніким не перевозилось, що свідчить про те, що 24 липня 2024 року вантаж, який перевозив водій ОСОБА_2 здійснено не в рамках допомоги для ЗСУ. Звертає увагу на те, що відеозаписом перевірки підтверджується факт виконання водієм перевезень вантажу в інтересах ФОП ОСОБА_1 . З врахуванням наведеного вище, вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та підстави для її скасування відсутні. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Mercedes-Benz, 2010 року випуску, колір зелений, спеціальний вантажний платформа (дубль кабіна), реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10, 70).

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 21 березня 2024 року, основним видом діяльності останнього є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с.79).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 квітня 2024 року №226 прийнято рішення про видачу ФОП ОСОБА_1 ліцензії на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Посадовими особами Відділу державного нагляд) (контролю) у Закарпатській області відповідно до графіка проведення рейдових перевірок у період з 22 липня 2024 року по 28 липня 2024 року (а.с.69), на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №НР001777 від 22 липня 2024 року (а.с.68) проводилася рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху.

24 липня 2024 року складено акт №АР072281 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.5, 67), в якому зафіксовано, що під час перевірки транспортного засобу Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , Прагматек, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить ФОП ОСОБА_1 , виявлено порушення ст.ст.34, 53 Закону №2344-ІІІ: Під час здійснення міжнародних перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу (передбачено п.6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.06.2010 №383), відсутня роздруківка про режим праці та відпочинку водія за 24 липня 2024 року та попередні 28 днів.

15 серпня 2024 року відповідач скерував на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення №0600951953331 про призначення на 09 вересня 2024 року розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.75 зворот).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 09 вересня 2024 року винесено постанову №ПШ038101 про застосування до перевізника ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн на підставі абзацу 6 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (а.с.8, 76).

Незгода позивача із вказаною постановою стала підставою для звернення у суд з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як перевізник, здійснював міжнародні перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що свідчить про порушення вимог абз.6 ч.1 ст.60 цього Закону, а тому оскаржувана постанова від 09 вересня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 038101 є правомірною та підстави для скасування такої відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Колегія суддів з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі – Порядок №1567).

Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За змістом п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Відповідно до п.15 Порядку №1567 одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є: наявність визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів.

Згідно зі ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

За змістом ч.2 ст.49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Пункт 21 Порядку №1567 передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 22 липня 2024 року №58865/27/27-24 та направлення на рейдову перевірку №НР001777 від 22 липня 2024 року проведено рейдову перевірку (рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху (а.с.68, 69).

Так, під час проведення рейдової перевірки здійснено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , Прагматек, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить ФОП ОСОБА_1 та встановлено, що під час здійснення міжнародних перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу (передбачено п.6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.06.2010 №383), відсутня роздруківка про режим праці та відпочинку водія за 24 липня 2024 року та попередні 28 днів.

Доказів на підтвердження того факту, що водій надав посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки вищевказані документи, позивачем не надано, а судом таких не здобуто.

Таким чином, відповідачем складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР072281 від 24 липня 2024 року.

Наданий акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідає формі додатку № 3 Порядку № 1567.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Зі змісту акта про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 24 липня 2024 року №АР072281 слідує, що при здійсненні 24 липня 2024 року перевірки транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та причіпу пр-платформи, Прагматек АС2033ХG, встановлено відсутність у водія роздруківки про режим праці та відпочинку водія за 24 липня 2024 року та попередні 28 днів та не забезпечено водія протоколом перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу. Водій ОСОБА_2 від підпису відмовився та пояснень щодо встановлених порушень у акті перевірки не надав.

Згідно зі ст.60 Закону №2344-III за такий вид порушення законодавства про автомобільний транспорт як перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи стверджується, що до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн за відсутність 24 липня 2024 року на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 53 Закону №2344-III, що підтверджується оскаржуваною постановою №ПШ038101 від 09 вересня 2024 року.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, і дані щодо особи перевізника.

Разом з тим, на момент виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт 24 липня 2024 року водій транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 не надав посадовим особам Укртрансбезпеки документів, передбачених статтею 53 Закону №2344-ІІІ. Водій даного транспортного засобу не заперечував встановленні порушення, що підтверджується відмовою від підпису.

Не було надано таких документів і під час розгляду відділом Укрантрансбезпеки справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що свідчить про те, що у посадових осіб Укртрансбезпеки не було підстав вважати, що належним користувачем транспортного засобу є особа, відмінна від позивача.

Щодо доводів позивача про те, що він, як власник транспортного засобу, не повинен нести відповідальність за вказане правопорушення, оскільки транспортний засіб переданий водієві ОСОБА_2 на добровільних засадах для тимчасового користування, в тому числі для перевезення транспортних засобів для потреб ЗСУ, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п.2.2 ПДР України власник транспортного засобу має право передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до абз.5 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачена можливість для власника транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зробити перереєстрацію такого транспортного засобу; водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон). Відповідно, для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону №2344-III, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Крім того, на необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам наголошував також і Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16. Зокрема, як було зазначено судом “попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 1 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Колегія суддів зазначає, що для визначення особи автомобільного перевізника посадові особи Укртрансбезпеки мають враховувати всі обов`язкові для здійснення вантажних перевезень документи, що надаються водієм під час проведення перевірки, у тому числі реєстраційні документи на транспортний засіб та документи, що підтверджують його використання на законних підставах.

Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що інших документів, зокрема, договорів оренди, позички та/або іншого права користування чи тимчасових реєстраційних талонів, які б підтверджували використання даного транспортного засобу іншою особою, зокрема, Мельником Г.І., а не позивачем, на момент проведення перевірки пред`явлено не було, як і не було надано будь-яких пояснень з цього приводу.

Доказів на спростування цих обставин позивачем не подано, а судом таких не здобуто.

Покликання апелянта про перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки в користуванні іншої особи не свідчать про наявність обов`язку у посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки встановлювати наявність тих чи інших зв`язків, зокрема, трудових, цивільно-правових, договірних тощо, між автомобільним перевізником та водієм.

Щодо долучених до матеріалів справи клопотань Благодійного фонду “Затишок” від 20 квітня 2023 року №109, 07 серпня 2023 року №131, 31 серпня 2023 року №139, 16 жовтня 2023 року №148, 03 листопада 2023 року №154, 06 січня 2024 року №167, 13 січня 2024 року №173, 14 червня 2024 року №201, 17 серпня 2024 року №214, 17 серпня 2024 року №215 про сприяння у перетині кордону гр. ОСОБА_4 (а.с.13-22), декларацій про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою (а.с.23-30), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі не стосуються перевезення, яке мало місце 24 липня 2024 року, та жодним чином не спростовують і не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створюють для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелюють зафіксованих в акті обставин.

Разом з тим, оскільки під час рейдової перевірки не були надані документи, які б підтверджували виконання перевезення водієм у власних інтересах, а не в інтересах позивача, як власника транспортного засобу, тому виявлені в ході перевірки порушення необхідно вважати доведеними.

Крім того, колегія суддів не може приймає до уваги доводи апелянта про неповідомлення його про розгляд справи, оскільки у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.75 зворот), яким підтверджується факт отримання 22 серпня 2024 року повідомлення про розгляд справи 09 вересня 2024 року.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про вчинення 24 липня 2024 року правопорушення – міжнародні перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що абз.6 ч.1 ст.60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у виді адміністративно-господарського штрафу.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як перевізник, здійснював міжнародні перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що свідчить про порушення вимог абз.6 ч.1 ст.60 цього Закону, а тому оскаржувана постанова від 09 вересня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 038101 є правомірною та підстави для скасування такої відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі №140/11294/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року.