Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №542/415/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/415/26

Провадження № 3/542/139/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 квітня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого,

за ч. 1 ст. 184 КпАП України, –

в с т а н о в и в:

21.02.2026 близько 09:46 год в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який разом з другом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пішли до ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 та перебуваючи на подвір`ї ОСОБА_4 проникли до його автомобіля ВАЗ 2104 через задні дверцята, після чого пошкодили салон цього авто.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про день, час та місце розгляду справи належним чином. До суду повернувся судовий виклик з відміткою про вручення адресату, який був надісланий за адресою: АДРЕСА_2 - адреса, яка є місцем його проживання.

При цьому, ОСОБА_1 причини неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надавав.

Крім цього, про розгляд справи Новосанжарським районним судом Полтавської області ОСОБА_1 був обізнаний, про що свідчить підпис, поставлений ним у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 не вжив заходів для явки до суду, не повідомив суду іншої адреси, не подав письмових заперечень проти протоколу, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.

Винність ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 281888 від 21.02.2026, згідно з яким 21.02.2026 близько 09:46 год в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який разом з другом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пішли до ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 та перебуваючи на подвір`ї ОСОБА_4 проникли до його автомобіля ВАЗ 2104 через задні дверцята, після чого пошкодили салон цього авто (а.с. 4); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 7); письмовими поясненнями ОСОБА_4 , згідно з якими, вранці 21.02.2026 він виявив відсутність свого автомобіля на місці, де залишив його, а саме: за гаражем. Вказав, що зачинити всі дверцята автомобіля не вдалося через обледеніння, тому ключі він залишив у автомобілі під сидінням. Зазначив, що згодом авто виявив за 60 м від стоянки, в ньому був безлад та зникли грошові кошти близько 60,00 грн, номера та ключ запалення від авто.(а.с. 14-15); письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно з якими 20.02.2026 він пішов до друга ОСОБА_3 , з яким грали в телефонні ігри. Після чого ОСОБА_5 запропонував піти до ОСОБА_4 , який проживав неподалік, наголосивши на тому, що в останнього бачив автомобіль, припаркований за будинком його домогосподарства. Близько 21:30 год вони, підійшовши до автомобіля марки ВАЗ 2104, відчинили задні дверцята та потрапили до авто. Вказав, що під сидінням знайшов ключ та вставив його в замок запалення, вімкнулися габарити, але автомобіль не завівся. Потім ця автівка покотилася з гірки, спроби її завести були марними. Взявши з автомобіля ключі, сокиру, монети в сумі 30,00 грн, вони пішли додому (а.с. 16-17), письковими поясненнями ОСОБА_3 , згідно з яким 20.02.2026 близько 18:00 год до нього прийшов друг ОСОБА_6 , з яким вони разом грали на мобільних телефонах в ігри. Близько 21:30 год він запропонував Нікіті піти до ОСОБА_4 , який проживає неподалік, адже там за будинком бачив автомобіль, на якому можна покататися. Прийшовши на місце, намагалися відчинити авто, але відчинилася лише задня ліва дверка. Після чого ОСОБА_7 переліз на переднє водійське сидіння та під ним знайшов ключі від автівки марки ВАЗ та вставив у замок запалення, але авто не завелося, лише вімкнулися габарити і в цей момент автомобіль покотився з гірки. Спроби завести автомобіль були марними. Зазначив, що взявши з авто сокиру, монети, які там лежали в сумі близько 30,00 грн, зачинили авто та прихопивши із собою ключ від нього, повернулися додому (а.с. 20-21), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, відповідно до якого ОСОБА_4 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , які неналежно виховують своїх дітей (а.с. 7-8), протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), згідно з яким ОСОБА_9 просить притягнути до відповідальності осіб, які в період часу з вечора 20.02.2026 до ранку 21.02.2026 здійснили спробу заволодіння його транспортним засобом ВАЗ 2104 та здійснили крадіжку монет та речей з автомобіля (а.с. 9-10), фото засніженого автомобіля ВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває за межами домогосподарства та належить ОСОБА_4 (а.с. 26-29).

Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх/ неповнолітніх дітей.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Досліджені докази у своїй сукупності доводять факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.

З урахуванням конкретних обставин та характеру вчиненого правопорушення, даних про особу ОСОБА_1 вважаю за необхідне застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят грн 00 коп).

Положеннями статті 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі ч. 1 ст.184 КУпАП України та керуючись статтями 245, 283, 284, 294 КУпАП України, суд, –

п о с т а н о в и в :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят грн 00 коп).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн шістдесят коп).

Роз`яснити, що відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що на підставі статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк звернення постанови до виконання три місяці з дня набрання нею законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, через Новосанжарський районний суд Полтавської області.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.