Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №300/8709/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/8709/24 пров. № А/857/50886/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І. М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання – Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року (головуючий суддя Шумей М.В., м. Івано-Франківськ, повний текст судового рішення виготовлено 30 жовтня 2025 року) у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2024 №011367/2408 та №011369/2408.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань», згідно якого підрозділ 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом і не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Вважає, що норми цього пункту слід застосувати до спірних правовідносин, оскільки наявні умови, а саме, зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано і не надано оцінки тому, що сторони Договору прощення боргу фактично здійснили переведення іноземної валюти кредиту в українську гривню, зазначивши в Договорі прощення боргу загальну суму заборгованості по Кредитному договору №CM-SMEB00/104/2007 від 03.03.2007 у гривні, визначили суму і кошти, які необхідно сплатити для виконання порядку і умов прощення валютного кредиту у гривні та зазначили суму до списання у гривні, а отже, змінили валюту виконання кредитного зобов`язання.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи, проаналізувавши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі п.п.78.1.2, п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями відповідно до наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.02.2024 року №493-п “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ”, головним державним інспектором відділу перевірок податкових агентів управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.

Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.02.2024 року №493-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 26.02.2024 року №39 надіслано ОСОБА_1 26.02.2024 року за вищевказаною адресою, рекомендованим листом за №1964/6/09-19-24-08-06 з поштовим повідомленням про вручення №7601875078363.

Згідно поштового повідомлення про вручення, зазначені документи про початок проведення перевірки отримано 01.03.2024 року особисто ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, перевірка позивача проводилась з 29.03.2024 р. по 04.04.2024 р. за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р., її проведено з відома та за відсутності платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .

За результатом проведеної перевірки складений Акт перевірки від 05.04.2024 за №6701/09-19-24-08/СС082059 та винесені спірні податкові повідомлення – рішення.

Під час проведення перевірки, відповідно до наявної податкової інформації та згідно з відомостями інформаційних баз даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області, фізична особа – платник податків ОСОБА_1 в 1-му кварталі 2019 року отримав доходи, які згідно з п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168, п.п.164.2.17 “д” п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та підлягають відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Проведеним аналізом наявної інформації з інформаційних баз даних перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 отримав доходи у вигляді додаткового блага (126 ознака доходу) в розмірі 1 487 799,34 грн., який значно перевищує дохід, визначений п.п.165.1.55 п.165 ст.165 ПКУ, що не включається до оподаткування і даний дохід повинен був задекларувати, однак в порушення вищевказаного його не задекларував, податкову декларацію не подав.

До початку проведення перевірки контролюючим органом був здійснений доперевірочний аналіз інформації, наявної в інформаційних базах даних, шляхом направлення запиту до ТОВ “ОТП Факторинг Україна”

ГУ ДПС в Івано-Франківській області був направлений запит №9631/6/09-19-24-12-23 від 14.10.2022 року ТОВ “ОТП Факторинг Україна” про надання інформації та її документального підтвердження щодо документів, які стали підставою для прощення (анулювання) залишку основної суми боргу (кредиту) боржнику.

Згідно отриманої відповіді №11252 від 25.11.2022 року ТОВ “ОТП Факторинг Україна” зазначило, що доходи, відображені ним у формі 1-ДФ за ознакою доходу “126” у вигляді додаткового блага по фізичній особі ОСОБА_1 , отримані ним за прощення основної суми боргу за кредитним договором у сумі 1 487 799,34 грн.

Було встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, АТ “ОТП Банк” відступив ТОВ “ОТП Факторинг Україна” право вимоги боргових зобов`язань за кредитним договором, укладеним між Банком та вищевказаною фізичною особою.

Відповідно до положень ст. 605 Цивільного Кодексу України ТОВ “ОТП Факторинг Україна” з ОСОБА_1 було укладено Угоди про врегулювання боргу №б/н від 17.01.2019 до Кредитних договорів, згідно з умовами яких здійснювалося прощення боргу.

Зокрема, відповідно до п.2.2.3 Угоди про врегулювання боргу №б/н від 17.01.2019 до Кредитного договору №CNL-B00/294/2006 від 28.12.2006 фізичній особі-боржнику Кредитором було здійснено анулювання (прощення) боргу в розмірі 2 005 730,86 грн., який складається з основної суми боргу (кредиту) - 327 150,59 грн. та пені – 1 678 580,27 грн..

Відповідно до п.2.2.3 Угоди про врегулювання боргу №б/н від 17.01.2019 до Кредитного договору №CM-SMEB00/104/2007 від 03.03.2007 фізичній особі-боржнику Кредитором було здійснено анулювання (прощення) боргу в розмірі 4 907 637,01 грн., який складається з основної суми боргу (кредиту) – 1 160 648,75 грн. та пені – 3 746 988,26 грн.

Тобто , ОСОБА_1 здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) в розмірі 1 487 799,34 грн.

Як зазначено в Акті перевірки від 05.04.2024 за №6701/09-19-24-08/СС082059, ТОВ “ОТП Факторинг Україна” повідомив позивача про прощення боргу відповідно п.3.4 Угоди про врегулювання боргу №б/н від 17.01.2019 до Кредитних договорів, та під підпис ознайомив ОСОБА_1 про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації в розмірі 1 487 799,34 грн.

Поряд з цим, документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 , встановлено, що позивачем не подано річну податкову декларацію та відповідно не відображено суму прощеного боргу, яка у розумінні ПК України є доходом.

Одержаний дохід від прощення основного боргу (126 ознака доходу) в розмірі 1 487 799,34 грн. не задекларовано і податок на доходи фізичних осіб в сумі 267 803,88 грн. (1 487 799,34х18%) та військовий збір в сумі 22 301,34 грн. (1 487 799,34х1,5%) з нього не нараховано та не сплачено.

За результатом проведеної перевірки винесені спірні податкові повідомлення – рішення.

Вважаючи податкові повідомлення – рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовлячи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що позивачу анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), а не суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального річного оподатковуваного доходу позивача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 164.2.17 “д” п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід отриманий платником податку як додаткове благо. До додаткових благ належать “основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладання відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано (прощеного) такий боржник самостійно сплачує податок за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Податкового Кодексу (18% бази оподаткування) з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації”.

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пп. 168.1.3 п. 168.1 статті 168 ПК України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до статті 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку.

Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" (далі-Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Як вважає позивач, в силу правила, встановленого пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, податковим органом неправомірно не включено до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік суму курсової різниці прощеного (анульованого) боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Аналізуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення контролюючим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а також з врахуванням внесених Законом України від 09.04.2015 №321-VIII змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, висловлену постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17, згідно якої системний аналіз правових норм дає підстави для висновку, що за змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Суд вказав, що з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо. При цьому, правовою підставою для звільнення особи від сплати податку та військового збору при анулюванні кредитного боргу є зміна кредитором валюти зобов`язання за кредитом. Саме така умова регламентована пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Такі ж правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №П/811/533/17, від 05.11.2019 у справі №821/465/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу банком було прощено (анульовано) суму основного боргу, але зміни кредитором валюти зобов`язання за кредитом не відбулося, що у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства зумовлює виникнення додаткового блага та, як наслідок, зобов`язання задекларувати весь отриманий дохід і сплатити з нього податок і військовий збір.

У свою чергу, відповідно до доводів апеляційної скарги, позивач не погоджується з висновком, що між сторонами не було укладено угоди про зміну валюти зобов`язання за кредитним договором.

Як вказує позивач, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відбулася зміна валюти зобов`язання з іноземної в національну і це стверджується Угодою про врегулювання боргу до Кредитного договору від 17.01.2019, відповідно до п.2.2.2. якої Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за цією угодою буде здійснюватись в національній валюті України – гривні.

Колегія суддів, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, зокрема, зміст Угоди про врегулювання боргу до Кредитного договору від 17.01.2019, констатує, що така Угода укладена сторонами з метою визначення порядку виконання рішення Вінницького міського суду від 20.11.2013 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 ( позивача) та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 395 451 доларів США 84 центи, що еквівалентно на момент пред`явлення позову 3 160 648,80 грн. ( п.2.1 ).

З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає, що перерахунок іноземної валюти у національну валюту здійснено за рішенням суду про стягнення заборгованості і Угоду про врегулювання боргу укладено саме на виконання рішення суду, а не як додаток до Кредитного договору про зміну валюти зобов`язання, що у свою чергу, не можна тлумачити, як дії щодо зміни валюти зобов`язання у процесі виконання поточних кредитних зобов`язань між сторонами угоди.

Отже, між позивачем та банком не було укладено угод про зміну валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, а тому пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не врегульовує спірні правовідносини між сторонами.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Таким чином, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і повинна повністю бути включена до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 03.05.2024 №011367/2408 та №011369/2408, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх скасування.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо нового розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 300/8709/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 25 березня 2026 року