Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №403/2/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/2/26 провадження № 2/403/245/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за договором позики в загальному розмірі 21118 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 01 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі по тексту рішення - ТОВ «1 БАНК»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір позики №76422944, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п.20 договору позики цей договір був укладений у формі електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно з Законом України «про електронну комерцію». На виконання умов договору ТОВ «1 БАНК» перерахував відповідачу кредитні кошти на вказаний нею номер картки НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, а також відступлення ТОВ «1 БАНК» на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року права вимоги за цим договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за основною сумою боргу - 5800 грн. 00 коп. та заборгованість по відсотках - 15318 грн. 00 коп., а всього 21118 грн. 00 коп..

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі судові витрати.

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно письмових клопотань, викладених в прохальній частині позовної заяви, прохав розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.5 зворот).

03 березня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подана заява про визнання нею повністю позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 21118,00 грн.. Зазначила, що несплата нею заборгованості обумовлена складеним матеріальним становищем. Проти витребування доказів не заперечувала (а.с.64).

15 квітня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подана заява про визнання нею повністю позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 21118,00 грн. та проведення розгляду справи без її участі, а також про те, що дану заборгованість вона не погашала (а.с.83).

Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про відкладення судового розгляду, витребування доказів на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14 січня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.49-50).

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий для обслуговування банківської картки відповідача ОСОБА_1 за період з 01 вересня по 01 жовтня 2023 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.66).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01 вересня 2023 року між ТОВ «1 БАНК», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №76422944 (далі - Договір, договір позики), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором SPi81gYYoe, надісланим Товариством електронним повідомленням на вказану нею електронну пошту (пункти 20, 21, 28 «Юридичні адреси та реквізити сторін» Договору) (а.с.7-8).

Згідно з пунктом 1 Договору «1 БАНК» зобов`язується передати відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 8000,00 грн. на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

За змістом пунктів 2, 3 Договору: 1) строк позики (строк договору) складає 30 днів; процентна ставка (базова в день), яка є фіксованою, становить 2,5% в день; датою повернення позики (останній день) є 01 жовтня 2023 року; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70% (за день, не застосовується в період воєнного стану); знижена процентна ставка - 0,75%; 2) проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за Договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного Договором/додатковими угодами.

Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що якщо сума позики, зазначена в п.п.2.1 п.2 Договору перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» (зокрема, щодо незастосування в період воєнного стану) (пункт 18).

01 вересня 2023 року ТОВ «1 БАНК» на виконання умов договору позики було здійснено переказ грошових коштів в сумі 8000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача, спеціальним платіжним засобом до якого є картка за № НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та номеру її карткового рахунку, зазначених в пунктах 2, 28 Договору (а.с.10).

Отримання відповідачем ОСОБА_1 позики в сумі 8000,00 грн. шляхом зарахування 01 вересня 2023 року цих грошових коштів на відкритий їй картковий рахунок № НОМЕР_2 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 , підтверджується також випискою по вказаному рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.77, 78-79).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) було укладено договір факторингу №14/06/21, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов’язань за якою настав до третіх осіб 0боржників, включаючи суму основного зобов’язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов’язань, право на одержання яких належить клієнту, зазначені у відповідних Реєстрах боржників, а фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (пункти 1.1, 1.2 договору факторингу) (а.с.20-23).

Строк дії договору факторингу №14/06/21 був визначений його сторонами до 14 червня 2022 року (пункт 9.1).

Додатковою угодою №7 від 13 червня 2022 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, його сторони домовились викласти п.9.1 договору в наступні редакції: «… Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання ним чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік» (а.с.25).

Додатковою угодою №21 від 20 березня 2024 року визначено ціну продажу, яку фактор має сплатити клієнту згідно Реєстру боржників №20 від 20 березня 2024 року (а.с.26).

Судом встановлено, що Акт прийому-передачі Реєстру Боржників №21 за договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року був підписаний сторонами договору факторингу 20 березня 2024 року (а.с.27).

Визначена в додатковій угоді №21 від 20 березня 2024 року ціна продажу згідно Реєстру боржників №21 була сплачена фактором клієнту 26 березня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №21044 від 26 березня 2024 року (а.с.29).

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників №21 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «1 БАНК» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №76422944 від 01 вересня 2023 року на загальну суму заборгованості 21118,00 грн., з яких сума основного боргу складає 5800,00 грн., заборгованість за відсотками - 15318,00 грн. (а.с.28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №76422944 від 01 вересня 2023 року, наданого позивачем, загальна сума заборгованості відповідача за період з 01 вересня 2023 року (дата видачі позики) по 30 грудня 2023 року складає: за тілом позики - 5800 грн. 00 коп., за нарахованими та несплаченими процентами - 15318 грн. 00 коп.. Здійснена відповідачем 03 жовтня 2023 року оплата за договором позики становить 2200,00 грн. (а.с.11-12).

Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 01 вересня 2023 року договору позики та отримання за ним грошових коштів (позики) у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою повністю відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір позики №76422944 від 01 вересня 2023 року був підписаний відповідачем по справі після її ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця ТОВ «1 БАНК»» за допомогою одноразового ідентифікатора SPi81gYYoe, надісланого відповідачу електронним повідомленням (пункти 20, 21, 28 Договору), що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт позикодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення договору позики було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису договору позики №76422944 за допомогою одноразового ідентифікатора SPi81gYYoe суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» н, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення договорів) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем договору позики №76422944 від 01 вересня 2023 року, остання отримала від ТОВ «1 БАНК» в якості позики грошові кошти в сумі 8000 грн.00 коп., однак своїх зобов’язань за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати щоденних процентів за користування нею не виконувала належним чином, внаслідок чого станом на 30 грудня 2023 року в неї виникла заборгованість у загальному розмірі 21118 грн. 00 коп., з яких: 5800 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 15318 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.

Наданий позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 відповідає умовам договору позики №76422944 щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі: 1) нарахування процентів по 60,00 грн. за зниженою процентною ставкою 0,75% в день згідно з пунктом 2 Договору в межах первісного строку позики 30 днів (0,75% від 8000,00 грн. = 60,00 грн.), що становить 1800,00 грн.; 2) нарахування процентів з 02 жовтня по 03 жовтня 2023 року по 60,00 грн., що становить 120,00 грн.; 3) нарахування процентів з 04 жовтня по 11 жовтня 2023 року за зниженою процентною ставкою 0,75% в день, що становить 43,50 грн., враховуючи сплату відповідачем грошових коштів в сумі 2200,00 грн. (0,75% від 5800,00 грн., де 5800,00 грн. це залишок заборгованості за тілом кредиту (8000,00 грн. - 2200,00 грн.); 4) нарахування процентів за базовою процентною ставкою в день 2,5% з 13 жовтня по 30 грудня 2023 року згідно з пунктом 4 Договору (в межах 90 календарних днів) на суму 13050,00 грн. (90 днів х 145,00 грн., де 145,00 грн. це 2,5% від 5800,00 грн.) та всього на загальну суму 15318,00 грн. (1800,00 грн. + 120,00 грн. +348,00 грн. + 13050,00 грн.).

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов’язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору позики №76422944 від 01 вересня 2023 року, укладеного між нею та первісним кредитором ТОВ «1 БАНК», а також укладеного в подальшому договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року.

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги заборгованості за договором позики №76422944 від 01 вересня 2023 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Судом враховується, що у даній справі відповідач здійснила часткове виконання умов договору позики шляхом внесення 03 жовтня 2023 року грошових коштів у сумі 2200,00 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту; укладений відповідачем договір у встановленому законом порядку нею не оспорювався та не визнавався недійсним, дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та її розміру.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов’язань за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №76422944 від 01 вересня 2023 року щодо повернення суми позики та процентів за користування нею, право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, та приходить до висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за вказаним вище договором в загальному розмірі 21118 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.1).

За змістом ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно положень ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті в першому судовому засіданні, призначеному на 03 березня 2026 року, була подана письмова заява про визнання нею позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в повному розмірі заборгованості.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та визнання позову відповідачем ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті, у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України, з відповідача по справі ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають стягненню судові витрати у виді 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору при поданні позову до суду в розмірі 1514 грн. 00 коп., а 50 відсотків сплаченого судового збору, що складає суму 1514 грн. 00 коп., підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Натомість вказані представником позивача в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, крім судового збору, - витрати, пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1514,00 грн. (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на ненадання позивачем належних письмових доказів на підтвердження понесення ним даних витрат у вказаному розмірі.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №76422944 від 01 вересня 2023 року в загальному розмірі 21118 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча сто вісімнадцять гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку розподілу судових витрат 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову до суду, в розмірі 1514 грн. 00 коп. (одна тисяча п’ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 1514 грн. 00 коп. (одна тисяча п’ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок), сплаченого позивачем згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №149141 від 16 грудня 2025 року.

Повне ім’я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження (юридична адреса): вул.Симона Петлюри, буд.№30, м.Київ, поштовий індекс 01032, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014, реквізити: IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.Ю.Атаманова