Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №240/5334/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5334/26

Головуючий у 1-й інстанції: Липа Володимир Анатолійович

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

16 квітня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черняхівської селищної ради Житомирської області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Головинський» до Черняхівської селищної ради Житомирської області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімітід Груп» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Головинський» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень Черняхівської селищної ради від 19.12.2025, якими, зокрема, відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки і надано згоду на встановлення земельного сервітуту на користь ТОВ «Лімітід Груп» .

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19.12.2025 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та надання згоди на встановлення земельного сервітуту і укладення договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності на території Черняхівської селищної ради", яким затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лімітід Груп" (далі - ТОВ "Лімітід Груп") технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки комунальної власності, на яку поширюється право земельного сервітуту, загальною площею 5,1959 га з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060 та заборони відповідачу і третій особі вчиняти будь-які дії, спрямовані на його виконання.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 заяву задоволено у повному обсязі.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація оскаржуваного рішення може порушити майнові інтереси позивача та унеможливити набуття у власність спірної земельної ділянки, яка фактично використовується ним, як власником цілісного майнового комплекту розташованого на цій земельній ділянці. Вказані обставини можуть ускладнити або взагалі унеможливити виконання прийнятого за результатом розгляду справи рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Черняхівська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом норм статей 150, 151 КАС України, недоведеність наявності підстав для забезпечення позову та неспівмірність обраних заходів .

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Застосування таких заходів можливе лише за наявності належних і достатніх даних, які свідчать про реальність відповідних ризиків, а не їх припущення. Обов`язок доведення цих обставин покладається на заявника.

Відповідно до матеріалів справи, позивач пов`язує порушення своїх прав із тим, що є власником об`єктів нерухомості, розташованих на спірній земельній ділянці, та вважає, що прийняті рішення перешкоджають реалізації його інтересу щодо оформлення прав на землю.

Разом з тим, подана заява про забезпечення позову не містить конкретних і належних доказів того, що до ухвалення рішення у справі існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам позивача або що їх захист стане неможливим чи істотно ускладненим без вжиття таких заходів.

Посилання на можливе порушення майнових інтересів та ускладнення реалізації намірів щодо оформлення права користування земельною ділянкою мають загальний характер і не підтверджують існування безпосередньої та невідворотної загрози.

Колегія суддів також враховує, що встановлення земельного сервітуту за своєю правовою природою є правом обмеженого користування чужою земельною ділянкою і саме по собі не позбавляє позивача можливості реалізувати свої права, у тому числі щодо оформлення користування земельною ділянкою у передбаченому законом порядку .

Доводи про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення також не знайшли підтвердження. Спір стосується правомірності рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою, що потребує дослідження доказів та правової оцінки під час розгляду справи по суті. Висновок про протиправність такого рішення на стадії забезпечення позову без належної доказової бази є передчасним.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами та враховувати баланс інтересів сторін і третіх осіб.

У цій справі суд першої інстанції застосував заходи, які одночасно зупиняють дію рішення органу місцевого самоврядування та забороняють будь-які дії щодо його реалізації. Такий спосіб забезпечення фактично блокує виконання оскарженого рішення на весь час розгляду справи.

За відсутності доведених обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, та належного обґрунтування необхідності такого втручання зазначені заходи не можуть вважатися співмірними.

Крім того, їх застосування впливає на права третьої особи та обмежує повноваження органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою, що свідчить про недотримання балансу інтересів учасників правовідносин .

Таким чином, суд першої інстанції, правильно виклавши загальні положення щодо забезпечення позову, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для його застосування, не встановивши належним чином фактичних обставин, які б свідчили про реальність загрози та необхідність вжиття відповідних заходів.

Суд першої інстанції не обґрунтував того, що невжиття таких заходів, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для позивача. Можливість настання негативних наслідків не підтверджена оцінкою будь-яких доказів. Так само суд не зазначив з посиланням на докази про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Отже, в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, враховуючи положення частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС України, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, а відтак приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час подання та розгляду заяви про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б безумовно вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Черняхівської селищної ради Житомирської області задовольнити повністю.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову вд 16 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Головинський» про забезпечення позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 квітня 2026 року

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.