Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №404/11012/23 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/11012/23

Номер провадження 2/404/2819/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Фортечний районний суд міста Кро пивницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики від 15 травня 2015 року в сумі 20000,00 доларів США. На обгрунтування позову зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.05.2015 укладено договір позики. Відповідно до умов якого, позивачем відповідачу надано у борг грошові кошти в сумі 20000 доларів США. Пунктом 2 Договору сторони затвердили, що на момент його укладення грошові кошти в сумі 20000 доларів США ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в повному розмірі. Водночас, відповідно до умов, узгоджених сторонами у пункті 3 договору, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику за першою вимогою, при цьому повернення коштів повинно бути здійснено рівною часткою. Позивачем 04.12.2023 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» надіслано відповідачу вимогу про повернення грошових коштів, переданих згідно Договору. Зазначені дії відповідача, які виразилися у відмові від отримання вимоги про повернення позики розцінюються позивачем як відмова повернути позику у визначені Договором строки. Отже, ОСОБА_2 Договір позики виконати відмовляється, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т. 1 а.с.54).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 січня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Пузиря В.О. про забезпечення позову № 404/11012/23, номер провадження 2-з/404/4/24 у цивільній справі № 404/11012/23, номер провадження 2/404/2819/23, за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, відмовлено (т. 1 а.с. 75а-75б).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с.101).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 вересня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Платонової М.А. (вх. № 37041 від 10.09.2024 року), про перехід зі стадії судового розгляду на стадію підготовчого провадження, задоволено. Постановлено повернутись до розгляду справи в підготовчому провадженні. Замінено засідання для розгляду справи по суті, що призначене на 10 вересня 2024 року о 12 год 30 хв підготовчим засіданням (т. 1 а.с. 137).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 березня 2025 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручено експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції. (т. 1 а.с.204-205).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24 квітня 2025 року провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (а.с. 213).

На адресу Фортечного районного суду міста Кропивницького надійшло клопотання експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції (вх. № 23494 від 06.06.2025 року) про надання вільних зразків підписів ОСОБА_2 , за період наближений до дати підписання досліджуваного документу, не пов`язаних з обставинами справи. Разом з клопотання експерта на адресу суду повернуто матеріали цивільної справи № 404/11012/23 (а.с. 217-219).

У зв`язку з чим, ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17 червня 2025 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.220).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 липня 2025 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Пузир В.О. витребувано у Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» та Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» оригінали документів, в яких містяться вільні зразки підписів ОСОБА_2 , за період з 2015 року по 2018 рік включно. Підготовче засідання відкладено. (том 2, а.с. 65-67).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 вересня 2025 року клопотання експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції про надання додаткових матеріалів (вх. № 23494 від 06.06.2025 року), задоволено. Продовжено проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 березня 2025 року. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (т. 2 а.с. 124-125).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 жовтня 20025 року поновлено провадження у справі. Призначено підготовче засідання (т. 2 а.с. 137).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 04 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання (т. 2 а.с. 148).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 лютого 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_2 (вх. № 7238 від 16.02.2025 року) про витребування доказів залишено без задоволення (т. 2 а.с. 173).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач заперечував проти позову, в судове засідання, призначене не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи, повідомлений належним чином (т. 2 а.с. 183), причини неявки суду не відомі, клопотань, заяв, та відзиву на позов не подавав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) 15 травня 2015 року укладено договір позики. Відповідно до пункту 1 якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 20000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики за першою вимогою позикодавця.

На момент укладення цього договору грошові кошти в сумі 20000 доларів США, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в повному обсязі (пункт 2 договору позики від 15 травня 2015 року).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) за першою вимогою, при цьому повернення позики має бути здійснено рівною часткою (пункт 3 договору позики від 15 травня 2015 року).

Сторони домовились про те, що договір позики укладається безвідсотковим, позичальник має право повернути позикодавцю суму позики без вимоги (пункт 4 договору позики від 15 травня 2015 року).

За домовленістю сторін сплата позики повинна підтверджуватися позикодавцем відповідними розписками про одержання грошей, які ОСОБА_1 зобов`язаний видати позичальнику одночасно із отриманням платежу від позичальника (пункт 5 договору позики від 15 травня 2015 року).

ОСОБА_2 має право повернути, а ОСОБА_1 зобов`язаний прийняти суму позики в будь-який момент, незважаючи на відсутність відповідної вимоги Позикодавця (пункт 6 договору позики від 15 травня 2015 року).

В разі, коли Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю позику згідно визначеному у пункті 3 цього договору строку, у тому числі при порушенні умов повернення позики частинами згідно цього ж пункту договору, Позикодавець вправі пред`явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України (пункт 7 договору позики від 15 травня 2015 року).

Позивачем 04.12.2023 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» надіслано відповідачу вимогу про повернення грошових коштів, переданих згідно Договору. Зазначене підтверджується описом-вкладенням до поштового відправлення №0505135187903, платіжним дорученням від 04.12.2023 № 39AWzmsBtwc та списком згрупованих відправлень № 27215. Однак, як вбачається із трекінгу даного відправлення відповідач 06.12.2023 відмовився від отримання поштового відправлення (т. 1 а.с. 19-25).

У відповідності до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правовою позицією Верховного Суду у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно статті 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Положеннями частини першої статті 1051 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором.

В судовому засіданні відповідач заперечував факт підписання договору позики. Проте, вказані обставини спростовуються висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 919/25-27 від 17.10.2025 року, відповідно до якого підпис у договорі позики від 15 травня 2015 року, виконано ОСОБА_2 (т.2, а.с. 132-136).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом статті 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (частина друга статті 11 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини перша-третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 Цивільного кодексу України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (статті 204 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Зі змісту статті 525 та статті 615 Цивільного кодексу України вбачається, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема через порушення зобов`язання однією зі сторін.

З огляду на те, що договір є універсальним регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків, у договорі позики сторони можуть на власний розсуд визначити умови передачі коштів, порядок та спосіб їх повернення тощо.

Такий договір є обов`язковим для сторін і підлягає виконанню.

Суд не має повноважень довільно втручатися у договір, крім випадків передбачених законом (наприклад, визнання оспорюваного договору недійсним, ігнорування нікчемного договору, розірвання договору на вимогу однієї зі сторін).

Презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України) означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19).

В Цивільному кодексі України закріплений конструкт, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Відповідач вимог визнання недійсним або розірвання договору позики від 15 травня 2015 року не заявив.

Отже, заперечення відповідача є безпідставними та такими, що суперечать правовим нормам.

Крім того, статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Таким чином, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань, а тому з останнього підлягає до стягнення на користь позивача борг за договором позики в сумі 20000,00 доларів США.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 11, 205, 231, 509, 526, 533, 1046, 1047, 1051, Цивільного кодексу України, статями 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 206, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 15 травня 2015 року в сумі 20000,00 доларів США, а також судового збору в сумі 5923,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 16.04.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка