Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №240/13974/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13974/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

16 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби безпідставно обрахована компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпустки у розмірі місячного грошового забезпечення без врахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється така компенсація, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивач проходив військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 05.11.2022 до 18.06.2024, що підтверджено записами у військовому квитку.

2.2 На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.06.2024 №15-РС, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2024 №155, сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" та з 18.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини.

2.3 Відповідно до довідок про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та витягу з картки особового рахунку позивача, в період перебуванням на службі грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

2.4 Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо:

- невиплати індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078;

- не нарахування та невиплати компенсації вартості за не отримане речове майно;

- не нарахування та невиплати йому грошової допомоги при звільненні зі служби, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, з урахуванням додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- не здійснення перерахунку основних складових та додаткових видів грошового забезпечення виходити із прожиткового мінімуму на відповідний рік, а не прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018 та вказуючи про наявність права на нарахування на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 05.11.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 05.11.2022 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних основних та додаткових відпусток;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних основних та додаткових відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано у складі грошового забезпечення з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.

4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

4.1 Відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 в частині задоволених позовних вимог щодо компенсації за невикористані позивачем дні оплачуваних основних та додаткових відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Просить ухвалити в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.2 Як на підстави для апеляційного оскарження рішення суду відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

4.3 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду без змін.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року № 168 (далі Постанова № 168).

1.2 Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, ..... , виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

1.3 Водночас, варто зауважити, що для врахування винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок таких допомог, винагорода має носити щомісячний та постійний характер.

1.4 Як вбачається зі змісту Постанови №168 додаткова винагорода має щомісячний характер.

1.5 Однак, аналіз положень Постанови №168 дає підстави для висновку, що передбачена такою додаткова винагорода виплачується тільки у період дії воєнного стану, тобто визначена для нарахування і виплати у певний проміжок часу.

Наведене, свідчить про те, що відповідна винагорода носить тимчасовий характер, хоч і виплачується щомісяця.

1.6 При цьому, згідно пункту 20 статті 101 Закону України №2011-ХІІ у рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв`язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

1.7 У пункті 6 розділу XXXI Порядку №260 закріплено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

1.8 Будь-яких застережень щодо врахування додаткової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, чинні нормативно-правові акати не містять.

1.9 Апелянт вважає, що додаткова винагорода не враховується під час розрахунку зазначених виплат, адже вона має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим і визначається наказами командирів (начальників).

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта та зазначає, що з цього приводу Верховний Суд неодноразово висловив правову позицію щодо питання включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток. Так, у постановах від 20.08.2024 у справі №420/693/23, від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, від 10.04.2025 у справі № 380/10576/23, від 24.04.2025 у справі № 460/2217/23 Верховний Суд зазначав, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпусток. Навпаки, за приписами вказаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Отже, під час обчислення розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

1.10 Отже, при розрахунку відповідної компенсації відповідач протиправно не врахував суму додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

1.11 Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову позивача в цій частині вимог.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.