Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №240/27010/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27010/25 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

16 квітня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

В листопаді 2025 року позивачка звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.11.2025.

Також, позивачка просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.11.2025.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.10.2025 року про перерахунок пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.10.2025 року у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2026, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що особи, які після 01.10.2017 року звертаються із заявами про перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796 у редакції, чинній до 01.10.2017 року (тобто без застосування двоскладової формули при її обчисленні), не мають права на такий перерахунок без урахування вимог частини другої статті 27 Закону № 1058, оскільки це суперечить чинному законодавству. У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачка є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Страховий стаж позивачки складає 40 років 11 місяців 24 дні.

10.10.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року.

Відповідач, за результатами розгляду поданого звернення, листом від 14.11.2025 повідомив про відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Як встановлено судом, позивачка отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та звернулась до відповідача із заявою про її перерахунок шляхом збільшення на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до частини другої статті 56 цього Закону у редакції, чинній на момент призначення пенсії.

Відповідач розглянув зазначене звернення у порядку Закону України «Про звернення громадян» та листом повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок розгляду заяви позивачки, визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), та обрав способом захисту зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку розгляду заяви позивачки, оскільки відповідно до статті 44, частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 звернення особи щодо призначення або перерахунку пенсії підлягає розгляду з обов`язковим прийняттям рішення органом Пенсійного фонду України у встановлений строк у формі індивідуального правового акта із зазначенням підстав такого рішення та порядку його оскарження.

Розгляд відповідачем заяви позивачки у порядку Закону України «Про звернення громадян» без прийняття відповідного рішення про перерахунок або відмову у перерахунку пенсії свідчить про недотримання ним вимог законодавства та суперечить частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення способу судового захисту.

Як слідує зі змісту листа відповідача, останній містить не лише інформаційний характер, а й чітко виражену правову позицію щодо відсутності у позивачки права на перерахунок пенсії. Таким чином, фактично відповідачем прийнято рішення по суті заявлених вимог, хоча й не у формі, передбаченій законом.

Отже, спір між сторонами має матеріально-правовий характер і полягає у визначенні наявності чи відсутності у позивачки права на перерахунок пенсії.

Згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачці, особам відповідних категорій за наявності стажу роботи не менш як 20 років у чоловіків і 15 років у жінок пенсія збільшується на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII до цієї норми внесено зміни, якими запроваджено додаткову умову щодо призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено законом, а їх застосування не може погіршувати становище особи.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 дійшов висновку, що за особами, яким пенсію призначено до внесення змін Законом № 2148-VIII, зберігається право на перерахунок пенсії відповідно до редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, чинної на момент призначення пенсії, а застосування нових умов до таких правовідносин є неприпустимим як таке, що звужує зміст та обсяг уже набутого права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці пенсію призначено до набрання чинності зазначеними змінами, а її страховий стаж перевищує мінімально встановлений, що не заперечується відповідачем.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що позивачка має право на перерахунок пенсії із застосуванням частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на момент призначення пенсії.

Водночас усі істотні обставини справи встановлені, правова позиція відповідача є визначеною, а спір не потребує додаткового з`ясування фактичних даних.

За таких умов направлення заяви позивачки на повторний розгляд до відповідача не забезпечить ефективного захисту порушеного права та не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії. За змістом частини четвертої цієї статті суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки у цій справі всі істотні обставини встановлені, право позивачки на перерахунок пенсії випливає з частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на момент призначення пенсії, а відповідач фактично висловив остаточну правову позицію про відсутність такого права, належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив протиправність дій відповідача, однак помилково визначив спосіб судового захисту.

Належним способом захисту у цій справі є зобов`язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням її розміру на один відсоток заробітку за кожний повний рік роботи понад 15 років, з урахуванням раніше проведених виплат.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції в частині визначення способу захисту порушеного права.

V. ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не направляючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем за розгляд цієї справи було сплачено за подачу адміністративного позову 1211,20 грн, за подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції 1996,80 грн. Водночас належний до сплати розмір судового збору за подання апеляційної скарги становив 1816,80 грн.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3028 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315, статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У цій справі суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо розгляду заяви позивачки не у спосіб, передбачений законом, однак помилково визначив спосіб судового захисту.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки не забезпечує ефективного поновлення порушеного права, оскільки спір між сторонами має матеріально-правовий характер, а позиція відповідача щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії є визначеною.

З урахуванням установлених обставин справи, вимог статті 245 КАС України та правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», належним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню в оскарженій частині з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, відповідно до положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме: без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.11.2025, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.