Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №358/2292/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 358/2292/25 Суддя (судді) першої інстанції: Романенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 20.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6246469 від 29.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП , а саме обгону ближче за 50 м до пішохідного переходу в населеному пункті, та відсутні докази, які б підтверджували протилежне.

Так, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Transit у м. Богуслав 29.11.2025 о 13 год. 02 хв. не здійснював обгону ближче за 50 м до пішохідного переходу, а здійснював об`їзд транспортного засобу, який рухався менше 30 км. Окрім того, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення працівник поліції показав ОСОБА_1 матеріли відеозапису, яким нібито підтверджується вчинення ним вказаного вище правопорушення. Проте, на відеозаписі не зафіксовано як ОСОБА_1 здійснює обгін ближче за 50 м до пішохідного переходу. Натомість, на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 проїжджає на автомобілі, не порушуючи ніяких правил дорожнього руху. Позивач вважає, що будь-які належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відсутні, а отже постанова Серії ЕНА № 6246469 від 29.11.2025 була винесена незаконно та підлягає скасуванню.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що належні докази вини позивача у порушенні п. 14.6 в Правил дорожнього руху відсутні, а тому є усі підстави для визнання постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6246469 від 29.11.2025 протиправною та скасування рішення Богуславського районного суду Київської області від 20.01.2026.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 20.01.2026.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Богуславського районного суду Київської області від 20.01.2026 без змін.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 17.12.2007 Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 4).

29.11.2025 поліцейським відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУНП в Київській області сержантом поліції Манелюком Р.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 6246469 від 29.11.2025, відповідно до якої, 29.11.2025 13:02:32, в м. Богуслав по вул. Франка водій керуючи транспортним засобом здійснив обгін ближче за 50 метрів до пішохідного переходу в населеному пункті, чим порушив п. 14.6. ПДР. На підставі вищевказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн (а.с. 10).

Із наданого суду відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля (ac68efcb) вбачається, що транспортний засіб марки FORD TRANSIT, р.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору під керуванням позивача ОСОБА_1 рухається смугою зустрічного руху транспортних засобів, здійснюючи саме обгін іншого автомобіля безпосередньо на пішохідному переході. Також із відеозаписів з боді-камер поліцейських, вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля позивача після його зупинки та повідомили про вчинене правопорушення, а саме обгін транспортного засобу на пішохідному переході і у відповідь на це позивач ОСОБА_1 повідомив, що він дійсно здійснив обгін попутного автомобіля, який рухався попереду зі швидкістю 15 км/год, перетнувши суцільну лінію розмітки, що дозволено правилами дорожнього руху.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за захистом до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до приписів п. 14.6. в ПДР України вбачається, що обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті та 100 м - поза населеним пунктом.

Як установлено частиною 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм слідує, що відповідно до законодавства України обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 536/583/17).

Позивач зазначає, що відносно нього протиправно складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач - ОСОБА_1 , 29 листопада 2025 року о 13 год. 02 хв. в м. Богуслав по вул. Франка, керуючи автомобілем марки «FORD TRANSIT НОМЕР_2 », д.н.з. НОМЕР_3 , здійснив обгін транспортного засобу на пішохідному переході, чим порушив п. 14.6 в Правил Дорожнього руху України, що беззаперечно підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 6246469 від 29.11.2025, яка була винесена поліцейським відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУНП в Київській області сержантом поліції Манелюком Р.О. та відеозаписами події на компакт-диску DVD-R. Так, зокрема, з відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля (ac68efcb) вбачається, що транспортний засіб марки FORD TRANSIT, р.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору під керуванням позивача ОСОБА_1 рухається смугою зустрічного руху транспортних засобів, здійснюючи саме обгін іншого автомобіля безпосередньо на пішохідному переході. Також із відеозаписів з боді-камер поліцейських, вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля позивача після його зупинки та повідомили про вчинене правопорушення, а саме обгін транспортного засобу на пішохідному переході і у відповідь на це позивач ОСОБА_1 повідомив, що він дійсно здійснив обгін попутного автомобіля, який рухався попереду зі швидкістю 15 км/год, перетнувши суцільну лінію розмітки, що дозволено правилами дорожнього руху.

Аргументи апелянта про те, що ним здійснювався об`їзд транспортного засобу, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, відповідно до приписів розділу 34 ПДР України, як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше ніж 30 км/год. Тобто, дана норма ПДР (примітка до розділу 34, розмітка 1.1) дозволяє перетин вузької суцільної лінії лише як виняток. Важливо розуміти, що цей дозвіл не є абсолютним і жодним чином не скасовує та не обмежує дію інших імперативних заборон, встановлених ПДР України. Зокрема, це стосується п. 14.6 «в», який категорично забороняє обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті та безпосередньо на ньому.

Враховуючи викладене, навіть за умови руху транспортного засобу попереду зі швидкістю менше ніж 30 км/год, водій не звільняється від обов`язку неухильно дотримуватися загальних вимог безпеки дорожнього руху. Дозвіл на перетин суцільної лінії з метою випередження поодинокого транспортного засобу може бути реалізований виключно за відсутності інших заборонних чинників (таких як перехрестя, мости, пішохідні переходи або обмежена оглядовість).

Тобто, аналізуючи зазначену норму, слід розрізняти поняття «обгону» та «об`їзду». Виконання об`їзду допускається лише у випадку наявності нерухомої перешкоди (автомобіль, що зламався, дефект дорожнього покриття тощо). Якщо ж транспортний засіб попереду перебуває в русі (навіть із мінімальною швидкістю), маневр вважається обгоном, що висуває додаткові вимоги до водія щодо впевненості у безпеці маневру та відсутності прямих заборон, встановлених розділом 14 ПДР України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач невірно кваліфікував свій маневр і намагався застосувати дозвільну примітку щодо перетину суцільної лінії розмітки 1.1 там, де вона не може бути застосована через наявність прямої заборони обгону на пішохідному переході і намагання видати «обгін» за «об`їзд» повністю спростовується вищевказаним відеозаписом події.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено обставини того, що ОСОБА_1 29 листопада 2025 року о 13 год. 02 хв. в м. Богуслав по вул. Франка, керуючи автомобілем марки «FORD TRANSIT НОМЕР_2 », д.н.з. НОМЕР_3 , здійснив обгін транспортного засобу на пішохідному переході, чим порушив п. 14.6 в Правил Дорожнього руху України, а отже в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Натомість, позивачем, в порушення вимог ст. 71 КАС України, до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність винесеної щодо нього постанови. Відтак, доказів на підтвердження позовних вимог позивачем суду надано не було.

Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП України, а наведені позивачем у своєму адміністративному позові обставини про відсутність вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів вини порушення ним ПДР, оскільки такі його твердження спростовуються дослідженою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, відеозаписами з відео реєстратора службового автомобіля та боді-камер.

Інші доводи, зазначені позивачем на підтвердження позовних вимог, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

При цьому враховується практика Європейського суду з прав людини, згідно з якою будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02).

Дослідивши докази у справі та з`ясувавши всі обставини справи, колегія суддів робить висновок що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень наданих поліцейському, у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством України, за наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а відтак не підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 20.01.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 20.01.2026 у справі № 358/2292/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін