Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №373/3224/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3224/25

Провадження № 2/373/336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої судді Хасанової В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Какун А.С. в жовтні 2025 року звернулось з позовом до суду про стягнення з відповідачки заборгованості за договором надання коштів у кредит № 73295488 від 29.10.2024 в загальному розмірі 19270,00 грн та судових витрат по справі.

В обґрунтування позову зазначила,що 29.10.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 73295488. Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства із застосуванням електронного підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась на сайті товариства з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, а також погодилась, що на момент підписання договору вивчила Правила надання коштів та банківських металів у кредит. Їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору їй зрозумілі.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Відповідачкою умови договору не виконувалися належним чином, що призвело до утворення заборгованості.

Представник позивача стверджує, що відповідно до Реєстру боржників № 4 від 23.04.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 до позивача перейшло право вимоги за вищезазначеним договором кредиту. Вважає, що відповідачка має заборгованість за договором № 73295488 від 29.10.2024 в загальному розмірі 19270,00 грн, з яких: 9250,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3525,00 грн - заборгованість за відсотками; 4995,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 1500,00 грн - комісія за надання кредиту.

Ухвалою від 05.11.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідачка отримала 12.11.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

24.11.2025 до суду від відповідачки надійшов відзив на позов. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідачка не визнала. Послалась на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що між нею та первісним кредитором було укладено 29.10.2024 кредитний договір, а також отримання нею коштів кредиту за цим договором на картковий рахунок. Також їй не було повідомлено первісним кредитором про відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором позивачу. Послалась на те, що позивачем неправомірно нараховані відсотки за користування кредитом та комісія за надання кредиту, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Таким чином, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

28.11.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Представником зазначено, що кредитний договір укладено в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачкою пропозиції (оферти) позикодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства. При цьому прийняття відповідачкою пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення нею формуляра заяви (форми), паспорту споживчого кредиту, про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У відповідності до умов договору, кошти кредиту надано позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану нею власноруч при укладанні договору № НОМЕР_1 . Розрахунок заборгованості за кредитним договором первісного кредитора відповідає умовам, які сторони кредитного договору врегулювали при його укладенні. Також договір факторингу укладений між первісним кредитором та позивачем відповідає вимогам діючого законодавства, незважаючи на те, що відповідачка не отримала повідомлення про відступлення права вимоги. На підставі вищевикладеного, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Одночасно із поданням відповіді на відзив представник позивача звернулась до суду із клопотанням про витребування від АТ «ПУМБ» доказів, що містять банківську таємницю, та підтверджують факт випуску платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідачки; інформації про рух коштів (виписку) по зазначеній банківській карті за період з 29.10.2024 по 03.11.2024; інформації щодо номеру телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною картою № НОМЕР_1 за період з 29.10.2024 по 03.11.2024 та чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних відповідачки.

Ухвалою від 02.12.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

25.12.2025 від АТ «ПУМБ» надійшли письмові докази на виконання ухвали суду від 02.12.2025.

Відповідно до Розпорядження № 16 від 16.01.2026, у зв`язку із звільненням судді Переяславського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 у відставку та відрахуванням з 10.12.2025 зі штату Переяславського міськрайонного суду Київської області, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого призначено головуючу суддю Хасанову В.В.

Ухвалою судді Хасанової В.В. від 05.03.2026 справу прийнято до провадження та продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув справу на підставі письмових матеріалів, поданих позивачем, як передбачено ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 29.10.2024 було укладено електронний договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73295488, який підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода).

Відповідно до кредитного договору № 73295488 від 29.10.2024 кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000,00 грн (п. 2.2.1 Договору) на строк - 30 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 27.11.2024 (п. 2.2.2 Договору).

Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою (п. 7.1 Договору).

Сторони договору погодили фіксовану процентну ставку у розмірі 0,25 % за один день користування кредитом (п. 2.2.3 Договору).

Договором встановлено розмір комісії за надання кредиту, що становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 1500,00 грн (п. 2.2.4 Договору).

Пунктом 10.5.1 Договору врегульовано, що за користування кредитом, сума якого перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, понад встановлений договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень визначених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Умовами договору встановлено, що параметри, порядок і графік повернення кредиту, сплати процентів і комісії за надання кредиту визначено в Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1), у день закінчення строку, на який надано кредит: 27.11.2024 позичальник повинен повернути кредит - 10000,00 грн, сплатити комісію - 1500,00 грн та проценти - 750,00 грн, а всього: 12250,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору передбачено надання кредиту на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, що зазначений нею у розділі 12 Договору: НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що відповідачкою кредитний договір був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 54708, що був надісланий на вказану нею електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Електронні підписи сторін зазначені у розділі 12 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін».

Аналогічні відомості щодо умов кредитування з урахуванням побажань споживача про надання кредиту у розмірі 10000,00 грн на строк 30 днів містить паспорт споживчого кредиту, з яким ознайомилась відповідачка до укладення кредитного договору, про що свідчить її підпис за допомогою одноразового ідентифікатора 86713, що був надісланий на її номер телефону НОМЕР_2 .

Інформацією АТ «ПУМБ» від 12.12.2025, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів, підтверджено що на ім`я ОСОБА_1 в банку відкрито рахунок НОМЕР_3 , до якого випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку 29.10.2024 зараховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. Інформацією також встановлено, що у банку за ОСОБА_1 закріплено фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 29.10.2024 по 03.11.2024.

27.11.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою за ініціативою останньої, у відповідності до п. 7.1 договору про надання коштів у кредит № 73295488 від 29.10.2024, укладено Додаткову угоду № 13639244, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів та викласти пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору в новій редакції, визначивши строк кредитування/строк договору 60 днів до 27.12.2024. Також додатковою угодою пп. 2.2.3 п. 2.2 викладено в новій редакції та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,25 % на 1,00 %.

Сторони договору домовились (п. 3.1 Додаткової угоди), що для продовження строку кредитування, позичальник сплачує кредитодавцю платіж в сумі 750,00 грн в рахунок погашення частини заборгованості за договором У разі укладення Додаткової угоди до закінчення строку кредитування платіж на продовження строку кредитування відображається в Додатку № 1 Додаткової угоди.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 Додаткової угоди) відображено, що 27.11.2024 позичальник повинна частково сплатити платіж на погашення суми кредиту, що становить 750,00 грн. У день закінчення строку, на який надано кредит: 27.12.2024 позичальник повинна повернути кредит - 9250,00 грн, сплатити комісію - 1500,00 грн та проценти - 3525,00 грн, а всього: 14275,00 грн.

Додаткова угода від 27.11.2025 підписана електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 86456, що був надісланий на вказану нею електронну адресу ira322@ukr.net.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 23.04.2025 укладено додаткову угоду № 2, за умовами якої відповідно до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, було відступлено позивачу права вимоги згідно реєстру № 4 від 23.04.2025.

Актом від 23.04.2025 встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло Реєстр боржників № 4 від 23.04.2025.

Платіжною інструкцією № 6 від 29.04.2025 підтверджено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція зповернення боргів» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму фінансування за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 2 від 23.04.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025.

Витягом з Реєстру боржників № 4 від 23.04.2025 встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 73295488 від 29.10.2024, що становить 19270,00 грн, з яких: 9250,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3525,00 грн - заборгованість за відсотками; 4995,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 1500,00 грн - комісія за надання кредиту.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором № 73295488 від 29.10.2024, складений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яким кредитодавець засвідчив, що 29.10.2024 ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 10000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,25 % в день. В день надання кредиту нараховано комісію у розмірі 1500,00 грн (п. 2.2.4 Договору).

27.11.2024 позичальником для продовження строку кредитування, відповідно до умов додаткової угоди від 27.11.2024, внесено оплату по тілу кредиту у розмірі 750,00 грн. На період продовження строку користування кредитом з 28.11.2024 по 27.12.2024 (30 днів) нараховувались проценти у розмірі 1,00 % в день на суму кредиту 9250,00 грн.

У відповідності до п. 10.5.1 Договору кредитодавцем за період з 28.12.2024 по 16.01.2025 за користування відповідачем кредитом понад встановлений договором строк було нараховано проценти у розмірі 2,70 % в день на суму кредиту 9250,00 грн.

Враховуючи умови Договору кредиту № 73295488 від 29.10.2024 та додаткової угоди про продовження строку кредитування, а також здійснений відповідачкою платіж в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту у розмірі 750,00 грн, заборгованість останньої за договором кредиту визначена позивачем у загальному розмірі 19270,00 грн, з яких: 9250,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3525,00 грн - заборгованість за відсотками; 4995,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 1500,00 грн - комісія за надання кредиту.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов`язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 12 та ч. 1 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Зі змісту частин 2, 3 ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.

За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень викладених у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами. Моментом його підписання є використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 3 цього Закону підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінювана. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (ч. 1 ст. 536 ЦК України).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Наведені вище положення цивільного законодавства у своєму взаємозв`язку дають підстави для висновку, що істотними (необхідними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов`язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Кредитний договір може містити й інші умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування, розірвання договору тощо.

Судом встановлено, що 29.10.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитний договір № 73295488, а також 27.11.2024 додаткову угоду про продовження строку кредитування.

Позичальник за допомогою інструменту ідентифікації системи BankID Національного банку пройшла автентифікацію, ідентифікацію та верифікацію як фізична особа відповідно до законодавства.

Встановлено, що кредитний договір та додаткова угода до нього підписані відповідачкою за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, які були надіслані на електронну пошту, що була вказана нею при укладенні договору.

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Відтак, між відповідачкою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано відповідачкою договір та додаткову угоду до нього одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину.

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Верховний суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зауважив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Уклавши 27.11.2024 додаткову угоду про продовження строку кредитування та відповідно до умов цієї угоди здійснивши 27.11.2024 платіж на часткову сплату суми кредиту у розмірі 750,00 грн, відповідачка ОСОБА_1 вчинила дії щодо визнання цього договору, у тому числі суми кредиту.

Товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши на картковий рахунок відповідачки, номер якого зазначений нею у кредитному договорі, суму кредиту, що підтверджується інформацією АТ «ПУМБ».

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачкою зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, надано докази щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення.

Представником позивача також долучено належні та допустимі докази, які підтверджують, що у відповідності до вимог закону, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором надання коштів у кредит № 73295488 від 29.10.2024.

Судом встановлено, що заборгованість відповідачки визначена первісним кредитором за кредитним договором у загальному розмірі 19270,00 грн, з яких: 9250,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу з урахуванням сплаченої суми у розмірі 750,00 грн; 3525,00 грн - заборгованість за відсотками за період з 29.10.2024 по 27.12.2024; 4995,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом за період з 28.12.2024 по 16.01.2025 у відповідності до п. 10.5.1 Договору; 1500,00 грн - комісія за надання кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18) роз`яснила наступне. Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку, на який надано кредит (позику). Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Порядок виплати цих процентів врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим вони можуть бути нараховані та стягнуті після спливу визначеного договором строку кредитування.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа №444/9519/), від 04.07.2018 (провадження №14-154цс18) та від 31.10.2018 (провадження №14-318цс18) право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку, на який надавався кредит, або у разі пред`явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов`язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до Договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73295488 від 29.10.2024 та додаткової угоди до нього від 27.11.2024 про продовження строку кредитування, укладених між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 строк надання позики 60 днів сплив 27.12.2024. Тому подальше нарахування процентів за період з 28.12.2024 по 16.01.2025 за кожний день понадстрокового користування позикою, суперечить юридичній природі відсотків, як плати за користування позикою, які нараховуються протягом, визначеного у договорі строку надання позики, адже саме протягом строку договору сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Таким чином, проценти за понадстрокове користування позикою за період з 28.12.2024 по 16.01.2025, що нараховані первісним кредитором після спливу визначеного договором строку кредитування, мають юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України

У цьому контексті суд звертає увагу, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідачки процентів за понадстрокове користування позикою за період з 28.12.2024 по 16.01.2025 у розмірі 4955,00 грн.

Щодо правомірності нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн суд зазначає наступне. 10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування». Відповідно до положень ч. 2 ст. 8 Закону чинним на дату укладення кредитного договору до загальних витрат за споживчим кредитом, які має понести позичальник, включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, а також юридичне оформлення. Окрім того, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачкою, що свідчить про її обізнаність щодо включення комісії до загальних витрат за кредитом. Таким чином, суд доходить висновку про правомірність умов договору щодо сплати комісії, а також нарахування заборгованості щодо сплати комісії.

З огляду на вищевикладене загальна сума заборгованості за кредитним договором № 73295488 від 29.10.2024, яка стягується судом з відповідачки на користь позивача, складає 14275,00 грн, з яких: сума неповернутого кредиту у розмірі 9250,00 грн; проценти, як плата за користування кредитом, у розмірі 3525,00 грн; комісія за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 3028,00 грн, у розмірі визначеному у ст. 4 Закону про судовий збір, що підтверджується банківською квитанцією та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 19270,00 грн. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 14275,00 грн, що становить 74,08 % від ціни позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2243,14 грн (3028,00 грн х 74,08 %).

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 73295488 від 29.10.2024 в розмірі 14275 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2243 (дві тисячі двісті сорок три) грн 14 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. № 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35625014,

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя В.В. Хасанова