Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №362/9366/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/9366/25

Провадження № 2-о/362/45/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Медведєва К.В.,

присяжних – Іщук Д.М., Тітова Н.В.,

за участі секретаря судового засідання – Тельнової О.О.,

заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлою,

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 28.11.2025 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. У встановлений строк недоліки заяви було усунуто.

Подана заява обґрунтована тим, що заявник є дружиною безвісті зниклого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник зазначала, що 18.09.2024 отримала сповіщення сім`ї №1/8354, у якому зазначається, що старший лейтенант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 17.09.2024 в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Веселе Курської області під час артилерійського обстрілу.

В заяві вказано, що відповідно до акту службового розслідування щодо встановлення причин та умов, що сприяли зникненню безвісти старшого лейтенанта ОСОБА_2 командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 в районі виконання завдань в місце де ховався ОСОБА_2 потрапив FPV, після чого бачили обгоріле тіло останнього.

Заявниця зазначала, що оголошення ОСОБА_2 загиблим необхідно для державної реєстрації смерті останнього та реалізації прав на отримання одноразової грошової допомоги після його смерті.

Просила оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання військового обов`язку щодо захисту держави України в російсько-українській війні.

Ухвалою від 11.02.2026 відкрито провадження в справі в порядку окремого провадження, залучено до участі в справі в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України.

В судовому засіданні заявниця повністю підтримала подану до суду заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 в судове засідання не прибули, письмові пояснення на заяву до суду не подавали.

Міністерство оборони України, як заінтересована особа, подало до суду свої письмові пояснення за заяву, в яких вважає, що заява про оголошення фізичної особи померлою подана передчасно підлягає задоволенню після спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися,будучи повідомленими про розгляд справи.

Суд, заслухавши представника заявника, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 виданого Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06.12.2023.

Відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 2 від 23.01.2024 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , НОМЕР_3 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №36 від 15.01.2024, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 , на посаду командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_4 , ВОС – 0210003 з 23.01.2024 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, крім РАО, і вважати таким, що з справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з відповідним посадовим окладом.

Відповідно до акту службового розслідування щодо встановлення причин та умов, що сприяли зникненню безвісти старшого лейтенанта ОСОБА_2 командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 в районі виконання завдань зазначається наступне:

«3.4. В поясненні солдат військової служби по мобілізації ОСОБА_3 , водій 6 кулеметного розрахунку 2 кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання я разом зі старшим солдатом ОСОБА_4 , молодшим сержантом ОСОБА_5 та старшим лейтенантом ОСОБА_2 виїхали на бронеавтомобілі HMMWV М1151 А1 REVB до населеного пункту Веселе Курської області для виконання бойового завдання.

Коли ми приїхали до визначеного місця та почали вивантажувати речі та зброю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , то майже відразу по нам почався обстріл. ОСОБА_6 був з міномету, скиди з дронів і FPV. Як тільки почався обстріл, ми почали розбігатися в різні сторони та шукати укриття. Я з ОСОБА_2 побіг в один бік, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в інший. В момент коли я біг до укриття я почув звук FPV, а потім вибух. Коли повернув назад помітив, що в місце, де ховався ОСОБА_2 потрапив FPV. Я декілька разів викрикував позивний ОСОБА_2 (« ОСОБА_7 »), але той не відзивався. Коли обстріли затихли я почав повертатися до бронеавтомобіля. Коли дійшов до місця потрапляння FPV побачив обгоріле тіло ОСОБА_2 та його особистих речей з якими він приїхав на позиції. Поряд з тілом також був вогонь через, що неможливо було дістатись до тіла для евакуації. Оцінивши ситуацію я побіг до бронеавтомобіля для подальшої евакуації».

Відповідно до сповіщення сім`ї № 1/8354 від 18.09.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 17.09.2024 в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Веселе Курської області під час артилерійського обстрілу.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до ч.1 ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно частини 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Таким чином закон надає право суду визнати особу померлою, натомість заявниця просить суд визнати особу загиблою, що суперечить вимогам процесуального законодавства. При цьому можливість оголошення особи померлою обумовлена тривалою відсутністю її у місці постійного проживання.

Відповідно до доктрини цивільного права у випадку визнання фізичної особи безвісно відсутньою має місце умовна презумпція смерті (немає підстав вважати її живою), а у випадку оголошення її померлою безумовна презумпція смерті (є підстави, що дають припустити її смерть).

Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, провадження № 14-94цс24 сформулював такі правові висновки.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»(станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому відповідними указами Президента України воєнний час продовжувався і триває нині.

Як вбачається з заяви, військовослужбовець ОСОБА_2 пропав безвісти в період дії воєнного стану на території України, за обставин, які виникли в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України.

Тому, виходячи з положень частини другої статті 46 ЦК України, коли воєнні дії на території України не закінчилися та про скасування/припинення воєнного стану в Україні не оголошено, особа може бути оголошена померлою лише через два роки, або з урахуванням конкретних обставин і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно до частини першої, третьої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною першою статті 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи поняття та визначення строків, що встановлені цивільним законодавством України, слід дійти висновку, що частина друга статті 46 ЦК України визначає строк, зі спливом якого особа може бути оголошена померлою. Цей строк може бути загальним (два роки), або спеціальним (шість місяців) і пов`язується з настанням відповідної події – моментом закінчення воєнних дій.

Тобто, у частині другій статті 46 ЦК України законодавець чітко визначив, з настанням якої події пов`язаний початок перебігу строку, коли суд може оголосити фізичну особу померлою, а саме день закінчення воєнних дій.

У постанові від 11 квітня 2019 року по справі № 490/342/17 Верховний Суд, відмовляючи у заяві про оголошення особи померлою, зазначив, що «тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про оголошення ОСОБА_5 померлим) свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:

по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;

по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;

по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців».

Як приклад, додатково слід врахувати висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.07.2024 у цивільній справі № 183/3972/22, провадження №61-11515ск23, в якій шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, було обраховано з дати закінчення АТО.

У постанові від 19.03.2018 по справі № 638/18251/16-ц Верховний Суд виснував, що «визнання особи померлою є крайньою мірою, передчасно обраним заявниками способом захисту своїх прав, та потребує встановлення всіх об`єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи».

Як вбачається з акту службового розслідування, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2024, старший лейтенант ОСОБА_2 , командир кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що зник безвісті, 17.09.2024, за особливих обставин (під час збройного конфлікту) в районі населеного пункту Веселе Курської області Російської Федерації, під час виконання бойового завдання та у зв`язку з захистом Батьківщини.

При цьому з акту службового розслідування вбачається, що опитаний ОСОБА_8 достеменно не бачив обличчя ОСОБА_2 , а бачив лише обгоріле тіло, а свій висновок що це тіло належить ОСОБА_9 , грунтує наявністю біля тіла особистих речей ОСОБА_2 .

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (Постанова КЦС ВС від 07.11.2023 у справі № 607/159/23).

Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» містяться відомості лише щодо відповідних території України, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Відомості щодо періоду ведення бойових дій в районі населеного пункту Веселе Курської області Російської Федерації, як ймовірного місця зникнення безвісти старшого лейтенанта ОСОБА_2 , у вказаному наказі відсутні, відтак, з об`єктивних причин відсутні будь-які відомості про можливе проведення евакуаційних та оперативно-розшукових заходів, а також слідчих дій правоохоронними органами України на такій території.

Таким чином, під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи.

Відповідно до статті 118 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 року, «військовополонених звільняють і репатріюють без зволікання після закінчення бойових дій. … кожна з держав, що тримають у полоні, самостійно складає та без зволікання виконує план репатріації відповідно до принципу, викладеного в попередньому абзаці».

Таким чином, після закінчення воєнних дій сторони повертатимуть одна одній військовополонених, нададуть доступ до місць бойових дій для проведення пошукових робіт тощо. І якщо протягом відповідного строку від дати закінчення бойових дій полонений не повернувся та інші відомості про особу відсутні, лише тоді є підстави звертатись до суду відповідно до другого речення частини другої статті 46 ЦК України.

Тобто, саме для подібних випадків передбачений скорочений шестимісячний строк.

У постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України» (п. 70), а також, що «шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (п. 81). «Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України …» (п. 82).

Враховуючи, що ймовірна смерть ОСОБА_2 мала місце поза межами території України, то до такої ситуації має застосовуватись строк тривалістю у два роки.

Розглядаючи заяви в окремому провадженні, суд на підставі поданих доказів з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 161/9609/22, провадження № 61-12995сво22).

Також не можна відраховувати цей строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення.

Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Крім того, з акту службового розслідування вбачається, що опитаний ОСОБА_8 достеменно не бачив обличчя ОСОБА_2 , а бачив лише обгоріле тіло, а свій висновок обґрунтовує наявністю біля тіла особистих речей ОСОБА_2 .

Встановивши дані обставини, враховуючи, що конкретні обставини справи не дають законних підстав суду для висновку про можливість оголошення ОСОБА_2 загиблим до спливу строків, вказаних у частині 2 статті 46 ЦК України, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв`язку з передчасністю.

Судові витрати за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 294, 319 ЦПК України,

в и р і ш и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено 16.04.2026.

Суддя Медведєв К.В.

Присяжні Іщук Д.М.

Тітова Н.В.