Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №361/67/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/67/26

провадження № 3/361/25/26

05.03.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Анікушин В.М., за участі адвоката Сімутіна Р.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від інспектора сектору адміністративної практики Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 541904 від 16 грудня 2025 року, ОСОБА_1 15.12.2025 о 23 годині 17 хвилин, поблизу будинку № 51 по вулиці Ярослава Мудрого в місті Броварах Київської області керував автомобілем марки «Nissan X Trail», н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, правопорушення вчинене повторно протягом року, піддавався стягненню відповідно до постанови ЕНА № 4503894 від 15.04.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Захисник просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП. Пояснив, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено, що його підзахисний протягом року притягувався до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, як зазначено у постанові № 4503894 від 15.04.2025, при цьому відповідно до довідки інспектора САП Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобами. Водночас відповідальність за ч. 5 с. 126 КУпАП настає лише за скоєння проступків визначених у частинами 2 – 4 цієї статті. Отже, в діях ОСОБА_1 відсутня повторність, яка є обов`язковою кваліфікуючою ознакою об`єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності і взаємозв`язку, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, до матеріалів справи долучено зокрема такі документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 541904 від 16 грудня 2025 року, довідка про отримання посвідчення водія на керування транспортними засобами, постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4503894 від 15.04.2025.

Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбачених частинами 2-4 статті 126 КУпАП.

Виходячи з наведених вище положень КУпАП, для встановлення об`єктивної сторони складу правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідно встановити факт вчинення особою порушення, передбачених частинами 2-4 статті 126 КУпАП, і що скоєння одного з цих порушень є повторним протягом року.

Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться поліцією наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати транспортним засобом, (ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню. Разом з цим, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу ще одного адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 2-4 статті 126 КУпАП, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом з`ясовано, що відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4503894 від 15.04.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 3400 гривень. Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, тобто мав право на керування транспортним засобом, а тому не міг вчинити правопорушення кваліфіковане саме за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Захисник пояснив, що у ОСОБА_1 15.04.2025 не було присобі водійського посвідчення, тому на нього був накладений штраф, який був сплачений. Судом зазначається, що за частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а не за відсутність у водія відповідного посвідчення. Отже, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не утворює повторності, як обов`язкової ознаки складу правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 , який згідно з довідкою про отримання посвідчення водія на керування транспортними засобами від мав право керувати транспортними засобами, отримував посвідчення водія.

Суд зауважує, що за практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).

Водночас санкція частини 5 статті 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, що є більш суворим стягненням ніж визначене у ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому, суд вважає, що стандарт доведення наявності ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП має бути нарівні зі стандартом доведення вчинення кримінального правопорушення, тобто повинен використовуватись стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване порушення було вчинено і особа. яка притягається до відповідальності є винуватою у його вчинені.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (протоколом про адміністративне правопорушення).

Проте, на переконання суду. поліцейські не встановили та не довели поза розумним сумнівом повторність вчинення ОСОБА_1 протягом року порушення, передбаченого ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, що є обов`язковою кваліфікуючою ознакою для притягнення до відповідальності за ч. 5 цієї статті. Крім того, суд звертає увагу на те, що вчинення правопорушення ОСОБА_1 зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 541904 від 16 грудня 2025 року також не доведено, оскільки йому інкримінується керування траспортним засобом без отримання права на таке керування, що спростовується долученою поліцією довідкою про отримання ним посвідчення водія. Більш того, у матеріалах справи відсутні довідка про повторність вчинення правопорушення ОСОБА_1 та відеозапис з боді-камер поліцейських на якому зафіксовано повторне правопорушення на підтвердження зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.

Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Водночас суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи у такий спосіб, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене вище та аналізуючи докази в їх сукупності, суд дійшов, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись пунктом першим частини першої статті 247, пунктом третім частини першої статті 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М. Анікушин