Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №580/725/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 14 квітня 2026 р.

Справа: №580/725/25

Суддя: Безименна Наталія Вікторівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/725/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Тальне), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом від 21.11.2024 №26, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву від 14.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, прийнявши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що він не зобов`язаний особисто прибувати до відповідача для подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а тому відповідач безпідставно відмовив у задоволенні відповідної заяви.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що оскільки заява про надання відстрочки не була подана особисто заявником, комісія правомірно прийняла рішення про залишення такої заяви без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 14.11.2024, в якій зазначив, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і просив оформити у визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 довідку про відстрочку. Зазначена заява разом із доданими документами була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 16.11.2024 (а.с.19-20).

Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.11.2024 №3/9997 позивача проінформовано, що протоколом від 21.11.2024 №26 комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалила рішення щодо відмови в наданні відстрочки та рекомендовано позивачу особисто подати пакет документів відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (а.с.23).

Вважаючи, що відмова у наданні відстрочки є протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що прийняттю рішення за чинним законодавством передує особисте звернення військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та надання військово-облікового документу, внаслідок чого відсутні підстави для визнання протиправним протокольного рішення Комісії відповідача від 21.11.2024 №26.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжений іншими Указами Президента України та діє на сьогоднішній час.

Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони встановлено Законом України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII).

Відповдіно до положень ст.1 наведеного Закону особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону №3543-XII обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

При цьому, ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлює вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, згідно з п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Частиною 7 ст.23 наведеного Закону передбачено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до п.1 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.11 наведеного Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до п.1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за №560 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, далі - Порядок №560), цей Порядок визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Пунктом 2 наведеного Порядку встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Відповідно до п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п.57 наведеного Порядку для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

В силу абз.1 п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з п.63 наведеного Порядку військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з переліком, наведеним у додатку 5 до Порядку №560 для підтвердження права на відстрочку за п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ підтверджуючими документами є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

З метою оформлення відстрочки, такі особи подають до голови комісії Р(М)ТЦК та СП відповідну заяву з документами, що підтверджують право на відстрочку. Така заява із поданими документами розглядається комісією, за результатами чого приймається рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформлюється протоколом.

Судом встановлено, що позивачем було подано Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідну заяву, разом із документами, які на переконання позивача підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до витягу з протоколу №26 від 21.11.2024 Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення «Відмовити в надання відстрочки. Рекомендувати заявнику особисто подати пакет документів відповідно до вимог ПКМУ від 16.05.2024 №560» (а.с.49).

Відповідно до наведених у відзиві на позовну заяву обґрунтувань відповідача судом встановлено, що в результаті розгляду поданих документів позивача, комісія прийняла рішення щодо залишення заяви без розгляду і причиною відмови у наданні відстрочки є те, що заява подана не особисто заявником, а за допомогою засобів поштового зв`язку.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є виключно те, що відповідна заява подана за допомогою засобів поштового зв`язку.

Натомість, з протоколу Комісії №26 від 21.11.2024 та поданих відповідачем заперечень вбачається, що фактична наявність визначених п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ підстав для надання позивачу відстрочки Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 не досліджувалась.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені вище положення нормативно-правових актів передбачають особисте звернення особи із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак не перешкоджають використанню для цього засобів поштового зв`язку.

Вимога особистого звернення стосується виключно неможливості подання відповідної заяви за допомогою представника.

Натомість положення Порядку №560 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чи інших нормативно-правових актів не передбачають обов`язку безпосередньої явки військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Також, перераховані вище положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язкової подачі військово-облікового документа чи будь-яких інших документів, ніж прямо передбачених Порядком №560, зокрема щодо відстрочки за п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: заяви встановленого зразка; довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідки закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Крім того, вимоги Порядку №560 встановлюють, що комісія здійснює розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатами якого приймає одне з двох можливих рішень у формі протоколу - про надання відстрочки або про відмову в її наданні.

При цьому, рішення про відмову у наданні відстрочки може бути прийнято за результатами встановлення відсутності передбачених ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ підстав, а не внаслідок подання відповідних документів особисто військовозобов`язаним із застосуванням засобів поштового зв`язку.

Будь-якого іншого порядку розгляду відповідної заяви, зокрема залишення її без розгляду чи повернення заявнику, положення чинного законодавства не передбачають.

Однак, подана позивачем заява комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 не була належним чином розглянута та щодо неї не було встановлено підстав для надання або відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, направлення відповідної заяви засобами поштового зв`язку не може бути підставою для залишення її без розгляду, оскільки жодних порушень позивачем визначеного Постановою №560 порядку з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок "особисто подати" та "особисто прибути" не є тотожним у спірних правовідносинах.

Тобто, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення засобами поштового зв`язку) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Матеріали справи свідчать, що підставою для відмови у наданні відстрочки був висновок комісії про необхідність особисто подати пакет документів до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, відповідачем не здійснювався розгляд заяви позивача по суті, не досліджувались додані до неї документи і не визначалось наявності чи відсутності передбачених ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

При цьому, вмотивованість відмови має відповідати вимогам законодавства та не створювати додаткових перешкод, які не передбачені положеннями нормативно-правових актів, якими регулюються спірні правовідносини, зокрема, в даному випадку, щодо необхідності особистого прибуття військовозобов`язаного до Р(М)ТЦК та СП та нарочного подання відповідної заяви з підтвердними документами.

Наведене свідчить, що рішення відповідача оформлене протоколом від 21.11.2024 №26 в частині відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є необґрунтованим, не базується на вимогах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У зв`язку зі скасуванням спірного рішення, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов`язання відповідача належним чином здійснити розгляд заяви позивача від 14.11.2024 із встановленням наявності або відсутності визначених п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатами чого прийняти відповідне вмотивоване рішення у формі протоколу.

В той же час, щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", колегія суддів зазначає наступне.

Норми Порядку №560 свідчать, що розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відноситься до дискреційних повноважень відповідача (районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), оскільки до його компетенції відноситься як розгляд документів, що підтверджують право на відстрочку, так і надання оцінки законності підстав для відстрочки з направленням відповідних запитів до органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку тощо.

Суд не може підміняти компетенцію відповідача (районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), у зазначених вище питаннях.

Разом з тим, спосіб захисту порушеного права повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню у відповідній частині, шляхом зобов`язання відповідача, розглянути заяву позивача про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у спосіб, визначений Порядком №560, та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

Відповідно до вимог ч.4 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм матеріального права, призвели до неправильного вирішення справи, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оформлене протоколом від 21 листопада 2024 року №26, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (код НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 14 листопада 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, в редакції чинній на момент подання заяви, та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 15 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

В.В.Файдюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua