Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №580/12013/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12013/23 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

15.12.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 90 від 31.03.2023, яким старшого солдата ОСОБА_1 , майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив позиції;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 90 від 31.03.2023, яким старшого солдата ОСОБА_1 , майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив позиції;

- визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 3293 від 08.09.2023 «Про результати службового розслідування щодо не виконання наказу старшим солдатом ОСОБА_1 »;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 3293 від 08.09.2023 «Про результати службового розслідування щодо не виконання наказу старшим солдатом ОСОБА_1 »;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, премію та додаткову винагороду за березень 2023 року;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення, премію та додаткову винагороду за вересень 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що не вчиняв самовільного залишення військової частини та перебував у розташуванні підрозділу, посилався на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування і накладення дисциплінарного стягнення, грубе порушення прав позивача, безпідставну невиплату грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди у березні і вересні 2023 року.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо: визнання протиправним наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1807 від 31.03.2023, яким призначено службове розслідування щодо самовільного залишення позицій старшим солдатом ОСОБА_1 ; скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1807 від 31.03.2023, яким призначено службове розслідування щодо самовільного залишення позицій старшим солдатом ОСОБА_1 ; визнання протиправним акту службового розслідування про встановлення причин та умов, які сприяли відсутності на службі старшого солдата ОСОБА_1 , яким встановлено факт самовільного залишення частини; скасування акту службового розслідування про встановлення причин та умов, які сприяли відсутності на службі старшого солдата ОСОБА_1 , яким встановлено факт самовільного залишення частини.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що виявлення самовільного залишення позивачем позиції є достатньою підставою для призначення службового розслідування, відповідач довів порушення позивачем військової дисципліни, а позивач не спростував факт самовільного залишення позиції і не підтвердив поважність відсутності на позиції, а отже у діях позивача є ознаки дисциплінарного проступку і притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є правомірним. Порушення процедури проведення службового розслідування і притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, на які посилається позивач, самі по собі не можуть бути підставою для визнання рішень суб`єкта владних повноважень протиправними.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Керуючись п. 1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, колегія суддів ухвалила розглянути цю справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно із ч.1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є військовослужбовцем та з 20.03.2023 проходить службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з бойового розпорядження командира 2мб № 45/51. КСП Авдіївка (...) 21.00 20.03.2023 Карт, видання ... року. «...» 3. Бойове завдання частині (підрозділу) Командирам вмз, втз З метою посилення 6 механізованої роти, увійти у взаємодію з командиром 6мр. та передати в оперативне підпорядкування до окремого розпорядження нижче перелічених військовослужбовців: - старший солдат ОСОБА_1 ; ... Командиру 6 мр: до 24:00 20.03.2023 прийняти в оперативне підпорядкування вище перелічений особовий склад до окремого розпорядження; переміщення здійснити автомобільним транспортом; маршрут на переміщення визначити своїм рішенням (а. с. 90).

З витягу із доповіді по факту самовільного залишення позиції військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України АДРЕСА_1 від 31.03.2023 № 208/124/2 вбачається, що 31.03.2023 від командира 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_2 надійшла доповідь про те, що 31.03.2023 близько 12 годин 30 хвилин самовільно залишив ВОП 11062 «Садік», майстер відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 . До Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносився (а. с. 21).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.03.2023 № 90 старшого солдата ОСОБА_1 , майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив позиції. Залишається в розташуванні підрозділу (а.с.18).

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.03.2023 № 1807 «Про призначення службового розслідування щодо самовільного залишення позицій старшим солдатом ОСОБА_1 » призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, відсутності на службі без поважних причин ОСОБА_1 (а. с. 20).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 № 95 старшого солдата ОСОБА_1 , вважати таким, що з 05.04.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2730 гривень на місяць, шпк «солдат», ВОС 100672А (а. с. 38).

З бланку отримання пояснень від 15.07.2024 вбачається, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 надав пояснення про те, що 31.03.2023 близько 12 год 30 хв старший солдат ОСОБА_1 підійшов до нього, як до старшого позиції, і поцікавився будуть його міняти на позиції, на що він, після розмови з командиром роти ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_1 про те, що поки людей на заміну немає, але коли з`являться люди, то людей на позиції негайно поміняють. На що ОСОБА_1 розвернувся і пішов до бліндажа. Через 5-6 хв ст. солдату ОСОБА_3 доповіли, що ст. солдат ОСОБА_1 покинув позицію, про що було негайно проінформовано командира роти (а. с. 92).

Відповідно до акту службового розслідування 31.03.2023 від командира 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 надійшла доповідь про те, що 31.03.2023 близько 12 годин 30 хвилин самовільно залишив ВОП «Садік» майстер відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (а. с. 35-37).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.09.2023 № 3293 «Про результати службового розслідування щодо не виконання наказу старшим солдатом ОСОБА_1 » (а. с. 33-34) наказано:

1. За порушення вимог ст. 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накласти дисциплінарне стягнення, передбачене в пункті «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «Сувора догана» на майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 .

2. Заступнику командира 6 механізованої роти з морально- психологічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 передати матеріали справи з копіями службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 майстром відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 , до суду наявними засобами зв`язку.

3. Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику служби:

3.1. Не виплачувати грошове забезпечення майстру відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 з 31.03.2023 за весь період відсутності.

3.2. У відповідності до п. 5 розділу XVI Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 майстру відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 не виплачувати премію за березень 2023 року в повному обсязі.

3.3. У відповідності до п. 14 розділу ХХXІV Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 майстру відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 не виплачувати додаткову винагороду за березень 2023 року.

Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 ст. 2 Закону № 2232-XII встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статут внутрішньої служби ЗСУ визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Стаття 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначає, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначає, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено «Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначає, що військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлює, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (ст. 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (ч. 1 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (ч. 3 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (ч. 7 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ч. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого (ч. 1 ст. 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин (ч. 2 ст. 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Відповідно до статей 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).

Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Як передбачено п. 1 розділу VII Порядку № 608 з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.

За приписами п. 2 розділу VII Порядку № 608 під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов`язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.

Відповідно до абз. 1 п. 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб (абз. 2 п. 1 розділу ІV Порядку № 608).

Відповідно до п. 3 розділу ІV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування (п. 14 розділу ІІІ Порядку № 608).

За змістом п. 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У силу вимог п. 2 розділу VI Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до п. 5 розділу XVI Порядку № 260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування; у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання; у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення; у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності; у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей.

Забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення (п. 6 розділу XVI Порядку № 260).

Пункт 14 розділу ХХXIV Порядку № 260 встановлює, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини; добровільно здалися в полон,- з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника); навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо факту вчинення дисциплінарного правопорушення.

В апеляційній скарзі позивач наголошує, що під час службового розслідування не було встановлено доказів самовільного залишення позивачем частини (самовільного залишення позиції).

В абз. 2 п. 1 Витягу з Доповіді по факту самовільного залишення позиції військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 31.03.2023 № 208/124/2 (а.с. 21, а.с. 53 зворотна сторона, а.с. 54, далі - Доповідь) зазначено, що 31.03.2023 від командира 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 надійшла доповідь про те, що 31.03.2023 близько 12 год. 30 хв. самовільно залишили ВОП 11062 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військовослужбовці, зокрема позивач.

Наказом від 31.03.2023 № 90 (а.с. 18) визначено вважати позивача таким, що самовільно залишив позиції і зазначено, що позивач залишається в розташуванні підрозділу.

Наказом від 31.03.2023 № 1807 «Про призначення службового розслідування щодо самовільного залишення позицій старшим солдатом ОСОБА_1 » (а.с. 54 зворотна сторона, а.с. 55) на підставі доповіді наказано провести службове розслідування з метою уточнення причин та умов відсутності позивача на службі без поважних причин. Проведення службового розслідування доручено заступнику командира 6 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_6 .

Після проведення службового розслідування було складено Акт службового розслідування від 20.10.2023 № 952 (далі - Акт службового розслідування).

Колегія суддів констатує факт проведення відповідачем службового розслідування з перевищенням строків, встановлених п. 13 розділу ІІІ Порядку № 608, який передбачає, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення, а загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що 31.03.2023 близько 13 години 30 хвилин позивач повернувся в розміщення 6 механізованої роти, з військовослужбовцем були проведені виховні роботи щодо самовільного залишення місця служби командиром 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 (п. 3.2 Акту службового розслідування, а.с. 56).

У наданому відповідачем до матеріалів справи витязі з бойового розпорядження командира 2мб № 45/51 (а.с.90) зазначено: «з метою посилення 6 механізованої роти, увійти у взаємодію з командиром 6мр. та передати в оперативне підпорядкування до окремого розпорядження нижче перелічених військовослужбовців: - старший солдат ОСОБА_1 ».

Аналіз змісту бойового розпорядження у сукупності з Актом службового розслідування дозволяє дійти висновку, що близько 13 год. 30 хв. позивач повернувся саме у пункт, до якого був направлений бойовим розпорядженням № 45/51.

Вказана обставина встановлена з посиланням на пояснення, відібрані у командира 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 , гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 і стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 .

Отже, в ході службового розслідування встановлено факт відсутності позивача за місцем розміщення підрозділу тільки протягом однієї години і не з`ясовано, де саме у цей період перебував позивач.

Колегія суддів дослідила надану відповідачем копію пояснень ОСОБА_3 (а.с. 92) і вважає за необхідне звернути увагу, що твердження про залишення позивачем позиції ґрунтується на словах інших, невстановлених, осіб. Так, у поясненнях зазначено: «Через хвилин 5-6 ст. солдату ОСОБА_3 доповіли, що ст. с-т ОСОБА_8 покинув позицію…». Хто саме доповів таку інформацію і які підстави були для висновку про залишення позивачем позицій, службовим розслідуванням не встановлено.

За таких обставин, відповідач не надав належних і допустимих доказів залишення позивачем позиції.

Факт повернення позивача і перебування його у розташуванні підрозділу судом першої інстанції не досліджено і не надано цій обставині юридичну оцінку.

При цьому у матеріалах справи відсутні пояснення позивача, відібрані у межах службового розслідування, а отже службовим розслідуванням не з`ясовано його місце перебування протягом години - з 12 год. 30 хв. до 13 год. 30 хв. 31.03.2023.

Відсутність у матеріалах службового розслідування пояснень позивача або акту про відмову від надання позивачем пояснень щодо предмету розслідування свідчать про неналежне виконання особою, яка проводила службове розслідування, передбаченого п. 1 розділу ІV Порядку № 608 обов`язку виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Наслідком порушення посадовою особою, яка проводила службове розслідування, своїх обов`язків, став помилковий висновок про вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення у вигляді самовільного залишення позиції.

Колегія суддів звертає увагу, що формулювання, наведене у наказі від 31.03.2023 № 90 (а.с. 18) («залишається в розташуванні підрозділу»), також підтверджує відсутність порушення, за яке на позивача накладено дисциплінарне стягнення.

Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про передчасність висновку про вчинення позивачем порушення у вигляді самовільного залишення місця несення служби, тому висновок суду першої інстанції про доведеність факту самовільного залишення позиції є помилковим.

Наведені вище обставини також свідчать про протиправність наказу від 31.03.2023 № 90, яким позивача визнано таким, що самовільно залишив позиції, а тому наказ підлягає скасуванню.

Щодо строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Аналізуючи додержання відповідачем строків накладення на позивача дисциплінарного стягнення, колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів справи встановлено, що вчинення порушення і його виявлення відбулися в один день 31.03.2023 (а.с. 18, 21), а отже саме ця дата є днем, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.

У цей же день, 31.03.2023, було призначене службове розслідування (а.с. 20), яке завершилося 20.10.2023 складанням Акту службового розслідування, тобто більш ніж через шість місяців з дня виявлення порушення.

08.09.2023 видано наказ № 3293 «Про результати службового розслідування щодо невиконання наказу старшим солдатом ОСОБА_1 », яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, зобов`язано відповідальну особу передати матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини до суду, позбавлено позивача ряду виплат.

Суд першої інстанції не надав оцінку тому, що наказ за результатами службового розслідування видано раніше, ніж завершено службове розслідування і затверджено Акт службового розслідування 20.10.2023.

Видання наказу від 08.09.2023 № 3293 до завершення службового розслідування означає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося не за результатами службового розслідування, а отже відповідно до ч. 1 ст. 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ дисциплінарне стягнення мало бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.

Колегія суддів дійшла висновку про застосування до позивача дисциплінарного стягнення з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Щодо порушення процедури проведення службового розслідування.

В апеляційній скарзі зазначено, що при проведенні службового розслідування не було у повній мірі дотримано положення ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, а саме - не враховані характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

У цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що наведене порушення, з урахуванням обставин справи, є формальним і не може бути самостійною підставою для визнання протиправним і скасування наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

При цьому колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги, що необізнаність позивача про факт проведення службового розслідування свідчить про порушення права позивача на захист і надання пояснень щодо своїх дій.

Водночас, під час розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій позивач мав можливість надати до матеріалів справи пояснення про причини залишення позиції і відсутності у військовій частині протягом години, проте така інформація у матеріалах справи відсутня.

Отже, допущені при проведенні службового розслідування порушення процедури не вплинули на висновки розслідування, як правильно встановлено судом першої інстанції.

Водночас, відповідачем допущені інші істотні порушення, досліджені судом, які є самостійною підставою для визнання протиправним застосування до позивача дисциплінарного стягнення та інших негативних наслідків, пов`язаних із таким стягненням.

Щодо невиплати премії та інших доплат.

У позовній заяві позивач просив стягнути на його користь грошове забезпечення, премію та додаткову винагороду за березень 2023 і вересень 2023.

Водночас згідно з оскаржуваним наказом від 08.09.2023 № 3293 позивача позбавлено грошового забезпечення - з 31.03.2023 за весь період відсутності, а премії і додаткової винагороди - за березень 2023.

З довідки про доходи від 01.08.2024 № 4007/13/3509 (а.с. 91) вбачається, що протягом періоду з квітня 2023 до жовтня 2023 включно позивач щомісячно отримував виплати у розмірі 121 473,63 грн. У березні 2023 виплата становить 8 187,66 грн., тобто є меншою за виплати в інших періодах. Натомість розмір виплати за вересень 2023 не відрізняється від виплат за попередні періоди і становить 121 473,63.

Отже, довідкою про доходи спростовується твердження позивача про невиплату йому грошового забезпечення за вересень 2023, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Пункт 3 наказу від 08.09.2023 № 3293 стосується виплат позивачу грошового забезпечення, премії і додаткової винагороди.

Зважаючи, що п. 3 наказу № 3293 є похідним від висновків і приписів п. 1 цього наказу, протиправність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності тягне за собою скасування наказу в цілому.

Окремо оцінюючи правомірність позбавлення позивача грошового забезпечення, премій і доплат за березень 2023 аналізуючи наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення таких виплати, колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 3.1 наказу від 08.09.2023 № 3293 наказано не виплачувати позивачу грошове забезпечення з 31.03.2023 за весь період відсутності. Водночас мотивувальна частина містить інформацію про те, що позивач був відсутній протягом однієї години. Отже, саме за цей період позивача позбавлено грошового забезпечення.

Зважаючи, що відповідач у межах справи не спростував факт невиплати грошового забезпечення на підставі п. 3.1 наказу від 08.09.2023 № 3293, порушене право позивача у цій частині має бути поновлене шляхом виплати грошового забезпечення у відповідному розмірі.

Підпунктом 3.2 наказу від 08.09.2023 № 3293, з посиланням на п. 5 розділу XVI Порядку № 260, наказано не виплачувати позивачу премію за березень 2023.

Аналізуючи п. 5 розділу XVI Порядку № 260, колегія суддів дійшла висновку, що позбавлення позивача премії відбулося на підставі абз. 2 вказаної норми, а саме - за невихід на службу без поважних причин.

Враховуючи недоведеність у межах службового розслідування факту відсутності позивача на службі або інших обставин, наведених у п. 5 розділу XVI Порядку № 260, підстави для позбавлення його премії відсутні, тому у цій частині наказ від 08.09.2023 № 3293 є протиправним і підлягає скасуванню, а порушене право позивача має бути відновлене шляхом виплати на його користь премії за відповідний період.

Підпунктом 3.3 наказу від 08.09.2023 № 3293, з посиланням на п. 14 розділу ХХXIV Порядку № 260, наказано не виплачувати Позивачу додаткову винагороду за березень 2023.

Ні у межах службового розслідування, ні у цій справі належними доказами не підтверджено і є не доведено факт самовільного залишення позивачем військової частини, місця служби або відмова позивача виконувати бойові накази (розпорядження), а також існування інших обставин, з якими п. 14 розділу ХХXIV Порядку № 260 пов`язує невключення військовослужбовця до наказів про виплату додаткової винагороди.

Колегія суддів вважає, що у цій частині наказ від 08.09.2023 № 3293 є протиправним і підлягає скасуванню, а порушене право позивача має бути відновлене шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, премію та додаткову винагороду за березень 2023 року у повному обсязі.

При цьому, до моменту нарахування позивачу відповідних виплат за березень 2023 року та встановлення конкретних сум грошового забезпечення і його складових за відповідний місяць, відсутні підстави для їх стягнення за рішенням суду.

Таким чином, у межах цієї справи відповідач не довів правомірність своїх рішень, як це передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ч.4 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм матеріального права, призвели до неправильного вирішення справи, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 90 від 31 березня 2023 року, яким старшого солдата ОСОБА_1 , майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив позиції.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 3293 від 08 вересня 2023 року «Про результати службового розслідування щодо не виконання наказу старшим солдатом ОСОБА_1 ».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення, премію та додаткову винагороду за березень 2023 року.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 15 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

В.В.Файдюк