Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №826/17523/15 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/17523/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кошкош О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,

за участі представника позивача - Шевчука Д.І., Антонова О.В.,

представника відповідача - Чучваги К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вибір» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головне управління ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС України), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 №34326552207, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 468 954 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 117 239 грн, №34426552207, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 525177 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 131294 грн, №34526552207, яким позивачу зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток в розмірі 184035 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за наслідками проведеної податкової перевірки контролюючий орган дійшов безпідставних і таких, що не відповідають дійсності, висновків про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Газукраїна-2020».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вибір» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Газукраїна-2020» у змісті вироку Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі №646/3810/15-к відсутні. Зазначає, що суд першої інстанції досліджував доказ, який відсутній в матеріалах справи, оскільки ідентифікувати осіб з вироку від 09.04.2015 неможливо.

В своїх доводах зазначає, що судом першої інстанції не досліджено первинні документи по ланцюгу постачання, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 та від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року здійснено перехід із письмового провадження у відкрите судове засідання.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду додаткового рішення суду першої інстанції.

Від представника апелянта про до суду 31.10.2025 подано клопотання про визнання доказу недопустимим, в якому просить суд визнати вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова у справі №646/3810/15-к недопустимим доказом, оскільки матеріалами справи не містять ухвали суду про долучення до матеріалів справи вироку суду від 09.04.2015.

Від представника Головного управління ДПС у м.Києві до суду 24.03.2026 надійшли додаткові пояснення, які просить врахувати під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання з`явилися сторони, їхні представники.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вибір» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Газукраїна - 2020» за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 липня 2015 року №354/26-55-22-07/30635410.

Під час перевірки встановлено, що Товариство мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Газукраїна-2020», з яким укладено договори поставки нафтопродуктів № 2208/12-И від 22.08.2012, №0301/13-ДТ-3 від 03.01.2013.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій в межах укладених договорів позивачем долучено до матеріалів справи копії заявок на відвантаження дизельного пального зі вказанням станції призначення від 08.01.2013 № 003, № 001, від 16.01.2013 № 006, від 18.03.2013 № 25, від 23.08.2012 № 216, від 24.01.2013 № 008, рахунки на оплату, а також видаткові накладні від 03.01.2013 № РН-0000086, від 10.01.2013 № РН-0000232, від 17.01.2013 № 452, від 29.01.2013 № РН-0001128, від 19.03.2013 № 3768, від 27.08.2012 № РН-0004519.

В свою чергу, ТОВ «Газукраїна-2020» виписало позивачу податкові накладні від 27.01.2012 № 1145, від 29.01.2013 № 1213, від 03.01.2013 № 24, від 10.01.2013 № 259, від 17.01.2013 № 556, від 19.03.2013 № 727, від 21.01.2013 № 890, від 22.01.2013 № 891.

Суми податку на додану вартість по таким податковим накладним включені до складу податкового кредиту.

Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, що виписані від підприємства ТОВ «Газукраїна-2020» засвідчені підписом особи «ОСОБА_1».

Оплата за придбані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Товариством вимог законодавства, а саме:

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 184035 грн, у тому числі по періодах: ІІІ квартал 2012 року - на суму 602565 грн, за 2013 рік на суму 123770 грн;

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в сумі 468954 грн, в тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2012 року на суму 52528 грн; за 2013 рік на суму 416426 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 525177 грн, у тому числі по періодах: за серпень 2012 року на суму 40273 грн, вересень 2012 року - 37 грн, січень 2013 року - 408500 грн, лютий 2013 року - 11372 грн, березень 2013 року - 18154 грн, квітень 2013 року - 18231 грн, травень 2013 року - 424 грн, червень 2013 року - 9445 грн, липень 2013 року - 12710 грн, серпень 2013 року - 6031 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку. Зазначено, що з урахуванням вироку Червонозавадського суду м. Харкова від 09.04.2015 по справі №646/3810/15-к ТОВ «Газукраїна-2020» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Вибір» та ТОВ «Газукраїна-2020» відсутня, отже у ТОВ «Вибір» не було підстав для податкового обліку операцій, що пов`язані з таким контрагентом.

04 серпня 2015 року на підставі акту виїзної документальної позапланової перевірки від 17.07.2015 №354/26-55-22-07/30635410 ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №34426552202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 656471 грн, у тому числі за основним платежем - «+» 525177 грн, та за штрафними санкціями - 131294 грн;

- №34326552207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 586193 грн, у тому числі за основним платежем - «+» 468954 грн та за штрафними санкціями - 117239 грн;

- №34526552207, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184035 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про фіктивність правовідносин позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газукраїна-2020» та їх не спрямованість на настання реальних правових наслідків, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичну участь вказаної юридичної особи у постачанні нафтопродуктів.

Суд зазначив, що в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції саме із задекларованим контрагентом - ТОВ «Газукраїна-2020».

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під господарською діяльністю мається на увазі діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Тому й аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків у розрізі відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Підставою виникнення спірних правовідносин слугував висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Газукраїна-2020», документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій.

Підставою для висновку акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував вирок Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Спірним питання у цій справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Газукраїна-2020».

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у спірного контрагента товарів, колегія суддів приймає до уваги наявність вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к (т.3, а.с.196-198), яким директора даної юридичної особи ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та встановлено, що останній, будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ «Газукраїна-2020», не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку. Крім того, зазначено, що дане фіктивне підприємство використовувалося групою осіб, для здійснення незаконної діяльності, а саме привласнення незаконно отриманих грошових коштів.

Як встановлено у вироку, ОСОБА_1 , будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ «Газукраїна-2020», не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку. Придбання (перереєстрація) на ім`я ОСОБА_1 ТОВ «Газукраїна-2020» в органах державної влади, надання ксерокопій паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номеру, зразків його особистого підпису та вчинення інших дій пов`язаних із фіктивним підприємництвом надали можливість ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим членам злочинної групи використовувати зареєстроване на ОСОБА_1 товариство для здійснення незаконної діяльності.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.08.2020р. (набрала законної сили) вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/3810/15-к від 09.04.2015 щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено із мотивувальної частини вироку посилання на причетність до злочину ОСОБА_2 та слід уважати, що злочин ОСОБА_1 вчинено у групі невстановлених слідством осіб, під загальним керівництвом особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У контексті вищезазначених обставин суд апеляційної інстанції зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В той же час, документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності вважаються первинним лише за підстави доведення реальності здійснення господарських операцій.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що первинні документи, видані ТОВ «Газукраїна-2020» та підписані від імені ОСОБА_1 , які стали підставою для формування ТОВ «Вибір» податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, а тому не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрат є безпідставними.

Дослідженням світлокопій договору, а також видаткових та податкових накладних, які були підставою для здійснення податкового обліку та віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту, встановлено, що вони складені та підписані від імені ОСОБА_1 , який зареєстрований як керівник ТОВ «Газукраїна-2020» (т.1, а.с.159-166, 173-180).

Вважати документи контрагента позивача належними для формування податкового кредиту не вбачається можливим, з огляду на обов`язковість вироку суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Газукраїна-2020», оскільки зазначені правовідносини мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Апелянтом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

На переконання колегії суддів, у разі нехтування платником податків своїм обов`язком щодо ретельної перевірки наданих йому від продавця первинних документів останній не може претендувати на формування податкового кредиту за таких обставин.

З урахуванням викладеного, зважаючи на правове регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. У апеляційній скарзі висновки суду апеляційної інстанції позивачем не спростовані.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» в апеляційній скарзі, а також озвучені представником у судовому засіданні 12 березня 2026 року ґрунтуються на тій позиційї, що як у ході перевірки, так і під час розгляду справи Товариством подана необхідна первинна та інша документація на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом.

Водночас суд зазначає, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.

Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Суд визнає, що сукупність встановлених у справі обставин унеможливлює прийняття позиції Товариства щодо реальності здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції досліджено вирок суду, відповідно до якого неможливо ідентифікувати осіб, так як у вироку вказані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а тому висновки суду не підтверджуються наявними доказами, колегія суддів зазначає таке.

В матеріалах справи міститься вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к, який долучено до матеріалів справи в судовому засіданні 21.10.2019 з ідентифікацією осіб (т.3, а.с.196-198).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України «Про державну таємницю».

Виходячи із зазначеного, вищевказані доводи апелянта оцінюються колегією суддів критично.

Доводи апелянта про те, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Газукраїна-2020» у змісті вироку Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі №646/3810/15-к відсутні, суд вважає їх недоречними, оскільки це не має юридичного значення і не обмежує юридичних наслідків винесення судом вироку.

Колегія суддів зазначає, що в даному спірному випадку платником податків не спростовано правомірність висновків контролюючого органу.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на встановлені фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі №826/17523/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова