Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №320/8736/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/8736/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача і керівника Одеської обласної прокуратури, в частині незаконного зменшення позивачу розміру посадового окладу і інших виплат з посиланням на непроходження атестації у жовтні 2020 року;

- зобов?язати керівника Офісу Генерального прокурора і керівника Одеської обласної прокуратури вчинити певні дії щодо проведення відповідного розрахунку посадового окладу позивача та інших проведених йому виплат за весь час перебування на посаді з 15.10.2020 року по час звільнення;

- стягнути вказані грошові кошти на користь позивача шляхом перерахування на його особистий рахунок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач у встановлений судом строк направив до суду виправлену заяву, однак приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не перевірив факти надходження документів.

Одеська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що строк для усунення недоліків позовної заяви сплинув 05.03.2024, а тому направлення позивачем до суду виправленої заяви 15.03.2024 відбулось після спливу встановленого судом десятиденного строку.

Офіс Генерального прокурора також подав відзив, в якому вказав, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав заяву про поновлення строку 15.03.2024, тобто із пропуском встановленого судом строку.

Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, в силу ч.2 ст.312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 адміністративний позов залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

В мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, при цьому заяву про поновлення строку звернення до суду, позивач суду не надав. Суд вказав, що недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду (із зазначенням інших підстав) та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Копія вказаної ухвали доставлена до електронного кабінету представника позивача - адвоката Богомолової І.Г. 23.02.2024 о 19:45 год, шо підтверджується довідкою від 29.02.2024 про доставку електронного листа. Таким чином, в силу ч.6, 7 ст.251 КАС України ухвала Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 вважається врученою позивачу 26.02.2024.

Таким чином, останнім днем для усунення недоліків позовної заяви (з урахуванням встановленого судом десятиденного строку на усунення недоліків позовної заяви) є 07.03.2024.

Постановляючи 14.05.2025 ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 14.05.2025 недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, визначеного ухвалою суду від 22.02.2024, позивачем не подано.

Разом з тим, з доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач 15.03.2024 засобами поштового зв`язку направив до Київського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка була доставлена адресату 21.03.2024, що підтверджується квитанцією УДППЗ «Укрпошта» та відстеженням пересилання поштового відправлення.

Колегія суддів враховує, що заява про усунення недоліків була подана позивачем поза межами встановленого судом строку, однак до постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви, а тому суд першої інстанції в межах вирішення цього питання мав надати оцінку поданим позивачем документам на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, з матеріалів справи, що надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду із суду першої інстанції, вбачається що в них відсутні документи, що подавались позивачем засобами поштового зв`язку 15.03.2024.

Отже, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, судом першої інстанції не була розглянута заява позивача про виконання вимог ухвали суду та не надано оцінку поданим на усунення недоліків позовної заяви доказам.

Крім того, предметом позову є належне нарахування заробітної плати за період з 15.10.2020.

Станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом положення ч.1, 2 ст.233 КЗпП України передбачали, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, положення ч.1, 2 ст.233 КЗпП України встановлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В частині спірного періоду, а саме з 15.10.2020 по 30.06.2022, законодавство не визначало строки позовної давності для звернення до суду в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

Верховний Суд неодноразово досліджував питання щодо строків позовної давності, які підлягають застосуванню у спорах про порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, сформувавши загальний висновок, що період взаємовідносин з роботодавцем до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст.233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

Вказаний висновок викладено, зокрема, в постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, який підлягає врахуванню судом.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини..

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, без розгляду його заяви, поданої на усунення недоліків позовної заяви, яка хоч і відсутня в матеріалах справи, однак була надіслана до суду першої інстанції та отримана ним до постановлення оскаржуваної ухвали, враховуючи, що копія відповідної заяви з доказами її надіслання додані до апеляційної скарги.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»), відтак, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і стає завадою розгляду їхніх позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування зазначеної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року про повернення заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 15 квітня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

В.В.Файдюк