Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №320/42512/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/42512/25 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Секретаріат Кабінету Міністрів України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо непроведення перевірки виконання боржником рішення суду у виконавчому провадженні НОМЕР_2 за виконавчим листом № 320/12871/23 по суті порушеного питання згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження";

- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 14 серпня 2025 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 за виконавчим листом №320/12871/23 від 21 січня 2025 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт наголосив, що фактично постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 за виконавчим листом №320/12871/23 винесена за обставин невиконання рішення суду боржником. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець здійснив всі необхідні дії з метою виконання виконавчого листа №320/12871/23, водночас повідомлення боржника про відсутність повноважень не може свідчити про правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки боржник листом від 11 серпня 2025 року №19865/0/2-25 повідомив державного виконавця про виконання вимог виконавчого документа, а саме розглянув в межах компетенції звернення ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року та надав відповідь листом від 11 серпня 2025 року №Я-3742/2622/3.

Додатково зазначив про те, що фактично між стягувачем та боржником існує спір про правомірність виконання рішення суду, який не може бути вирішений державним виконавцем у межах виконавчого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/12871/23, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 :

- визнано протиправними дії Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо несвоєчасного розгляду звернення (запиту) ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року у встановлений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" строк та передачі розгляду заяви іншому органу всупереч вимог ст. 19 Закону України "Про звернення громадян";

- зобов`язано Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянути звернення (запит) ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року та письмово повідомити про результати розгляду по суті порушеного питання.

З метою примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/12871/23, видано виконавчий лист від 21 січня 2025 року.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року №320/12871/23 постановою від 12 лютого 2025 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Секретаріат Кабінету Міністрів України листом від 11 березня 2025 року повідомив державного виконавця про подання до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/12871/23.

Також Секретаріат Кабінету Міністрів України листом повідомив державного виконавця про те, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №320/12871/23 відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, у зв`язку з чим виникла необхідність у зупиненні виконавчого провадження на підставі ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 квітня 2025 року зупинено виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року №320/12871/23.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №320/12871/23 апеляційну скаргу Секретаріату Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.

Позивачем подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 16 липня 2025 року, якою останній повідомив про те, що умови, які були підставою для зупинення виконавчого провадження НОМЕР_2 відпали.

25 липня 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження НОМЕР_2.

Секретаріатом Кабінету Міністрів України листом від 11 серпня 2025 року №11088-4-25 повідомлено державного виконавця про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/12871/23, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року розглянуто в межах компетенції звернення ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року та надано відповідь листом від 11 серпня 2025 року №Я-3742/26-22/3, до якого долучив відповідний лист.

14 серпня 2025 року Головним державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Вважаючи протиправними дії та бездіяльність державного виконавця щодо непроведення перевірки виконання боржником рішення суду у виконавчому провадженні НОМЕР_2 та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії державного виконавця з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд зазначив про те, що державний виконавець не може вказувати яку саме за змістом відповідь боржник повинен надати, позаяк не втручається у здійснення повноважень Секретаріату Кабінету Міністрів України під час розгляду звернення та забезпечення виконання судового рішення, що містить вимогу зобов`язального характеру вчинити дію - надати відповідь на питання, тому винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за наявних доказів про надану відповідь є обов`язком державного виконавця, який визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом першої інстанції, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, за результатами розгляду листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2025 року №11088-4-25 та листа від 11 серпня 2025 року №Я-3742/26-22/3 прийнято постанову від 14 серпня 2025 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 за виконавчим листом №320/12871/23 винесена за обставин невиконання рішення суду боржником, водночас надання божником відповіді про відсутність повноважень не свідчить про виконання рішення суду.

Так з аналізу наведених норм права слідує, що виконавче провадження з підстав, визначених у п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/12871/23, на виконання якого видано виконавчий лист, що є предметом спірного виконавчого провадження, зобов`язано Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянути звернення (запит) ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року та письмово повідомити про результати розгляду по суті порушеного питання.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 11 жовтня 2024 року у справі №320/12871/23 констатував, що надання роз`яснення щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України належить в першу чергу до того органу, який цю постанову видав, тобто Кабінет Міністрів України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України листом від 11 серпня 2025 року №11088-4-25 повідомив державного виконавця про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/12871/23, що залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року розглянуто в межах компетенції звернення ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року та надано відповідь листом від 11 серпня 2025 року №Я-3742/26-22/3.

Як вбачається зі змісту листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2025 року №Я-3742/26-22/3, за результатами розгляду по суті порушеного питання ОСОБА_1 повідомлено про те, що до повноважень Секретаріату не належить надання роз`яснень (тлумачення) щодо застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями".

Наведене свідчить, що рішення суду фактично не виконано, оскільки, як зазначено вище, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/12871/23, що набрало законної сили суд констатував, що надання роз`яснення щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України належить в першу чергу до того органу, який цю постанову видав, тобто на Кабінет Міністрів України, а також зобов`язав Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянути звернення (запит) ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року та письмово повідомити про результати розгляду по суті порушеного питання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця з винесення постанови про закриття виконавчого провадження є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки боржником не розглянуто по суті заяву ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року з урахуванням висновків суду у справі №320/12871/23.

Одночасно суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо непроведення перевірки виконання боржником рішення суду у виконавчому провадженні НОМЕР_2 за виконавчим листом № 320/12871/23 по суті порушеного питання згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки прийняття за наслідками наданих боржником документів оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, не свідчить про бездіяльність останнього.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 24 липня 2020 року.

Отже судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року -скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 14 серпня 2025 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 за виконавчим листом №320/12871/23 від 21 січня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

Є.В. Чаку