Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №320/41681/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/41681/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачці за період за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2019 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 грудня 2019 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішення, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Позивач проходила службу в НОМЕР_2 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

При цьому, за спірний період позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі.

Не погоджуючись з такими діями суб`єктів владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Переглянувши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, а також оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Правовідносини, у зв`язку з якими виник спір, врегульовуються Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-ХІІ). Цей Закон, прийнятий на виконання положень Конституції України, визначає ключові засади державної політики у сфері соціального забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, забезпечує гарантії у економічній, соціальній і політичній сферах, створюючи належні умови для виконання ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також регламентує відповідні правовідносини у зазначеній сфері.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям належний рівень матеріального, грошового та інших видів забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, а також сприяє закріпленню професійних військових кадрів.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що структура грошового забезпечення включає посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові виплати (зокрема підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премії), а також одноразові додаткові виплати. Розмір грошового забезпечення визначається з урахуванням займаної посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження служби, рівня кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. При цьому грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до вимог законодавства. Виплата такого забезпечення здійснюється у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, і має забезпечувати належні матеріальні умови для укомплектування Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів висококваліфікованим особовим складом, враховувати специфіку та умови служби, а також стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з пунктом 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (чинної до липня 2018 року), індексація грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється у порядку та розмірах, визначених законодавством.

Індексація грошових доходів населення проводиться відповідно до Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Абзацом четвертим частини першої статті 2 Закону України № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону України № 1282-ХІІ визначено підстави для проведення індексації. Так, відповідно до статей 4 і 6 цього Закону індексація грошових доходів населення здійснюється у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищує встановлений поріг індексації, який визначено на рівні 103 відсотків.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає після місяця, у якому було офіційно оприлюднено індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі перевищення індексом споживчих цін встановленого порогу індексації, який становить 101 відсоток (у 2016 році - 103 відсотки).

Індекс споживчих цін розраховується Державною службою статистики України та не пізніше десятого числа місяця, що настає за звітним, оприлюднюється в офіційних періодичних виданнях.

Для здійснення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається з місяця, наступного за тим, у якому відповідний індекс перевищив поріг індексації, визначений у зазначеному пункті.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп. У межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб індексуються, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення), аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації безробітних, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках до середньої заробітної плати, а також стипендії.

Розмір індексації грошових доходів громадян визначається як добуток доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, стипендій або виплат у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування значення індексу споживчих цін у місяці такого підвищення приймається за 1 або 100 відсотків. Подальше обчислення індексу споживчих цін для індексації здійснюється з місяця, що настає після місяця підвищення відповідних доходів.

Водночас відсутність спеціально затвердженого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців не перешкоджає її нарахуванню, оскільки така індексація здійснюється відповідно до загального порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме Порядку № 1078.

Отже, індексація грошового забезпечення є його складовою частиною і відповідно до вимог законодавства підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Зазначений підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 243/5366/16-ц та від 3 квітня 2019 року у справі № 638/9607/17.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (зокрема її постійних складових), визначається як базовий при проведенні індексації.

Таким чином, механізм визначення базового місяця закріплений на законодавчому рівні.

При цьому базовим може вважатися виключно той місяць, у якому на законодавчому рівні змінено розмір посадового окладу військовослужбовця.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на величину такого підвищення. Натомість у випадку підвищення тарифної ставки (окладу) у відповідному місяці враховуються всі складові заробітної плати, які мають постійний характер.

У свою чергу, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України була затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1294, яка набула чинності з 1 січня 2008 року.

У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову схему тарифних розрядів за основними типовими посадами офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування індексації військовослужбовцям визначено березень 2018 року.

Інакше кажучи, на нормативному рівні в Україні розміри посадових окладів військовослужбовців були вперше визначені у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а в подальшому зазнали змін (збільшення) у березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З огляду на це, базовим місяцем для здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців слід вважати січень 2008 року, тоді як усі інші місяці в межах зазначеного періоду не можуть визнаватися базовими, оскільки у проміжку часу з січня 2008 року до березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, які є основою для обчислення індексації, залишалися незмінними.

За таких умов саме січень 2008 року підлягає визначенню як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу відповідно до Порядку № 1078, оскільки у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року відсутні зміни розміру посадових окладів військовослужбовців. Відповідно, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року.

Окремо слід зазначити, що підхід щодо визначення базового місяця як січня 2008 року знайшов своє відображення у правових позиціях Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 803/2883/17 та від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21.

Аналогічні правові висновки містяться і в рішеннях Восьмого апеляційного адміністративного суду, зокрема у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 260/743/21, від 22 лютого 2022 року у справі № 260/2292/21, від 06 червня 2022 року у справі № 260/5458/22, від 13 березня 2023 року у справі № 260/3204/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 260/179/23.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції від 24.02.2018 року), яка набрала чинності з 01.03.2018 року (далі - Постанова № 704), було змінено як підхід до визначення грошового забезпечення військовослужбовців, так і розміри тарифних ставок.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 704, посадові оклади, а також оклади за військовими (спеціальними) званнями для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення встановленого законом станом на 01 січня 2018 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.

Отже, Постановою № 704 фактично запроваджено новий механізм визначення розміру посадових окладів для осіб рядового та начальницького складу.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій або інших виплат, передбачених пунктом 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, коли відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, беручи до уваги, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року було зумовлено прийняттям Постанови № 704, якою змінено (збільшено) розміри посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 слід вважати місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), у якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 1078, подальше обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється починаючи з місяця, наступного за місяцем підвищення відповідних грошових доходів.

Разом з тим, за офіційними даними Державної служби статистики України, у період з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував порогового значення у 103 відсотки.

Водночас у межах спірних правовідносин необхідно враховувати, що порядок виплати індексації у місяці підвищення доходу, а також її подальше нарахування до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), врегульовано абзацами 3, 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Як випливає з зазначених норм, індексація у місяці підвищення доходу не нараховується у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці.

У випадку ж, коли розмір підвищення доходу є меншим за суму індексації, що склалася у місяці підвищення, сума індексації визначається з урахуванням такого підвищення і обчислюється як різниця між сумою індексації та величиною підвищення доходу.

До моменту наступного підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій або інших передбачених виплат, до вже визначеної суми індексації додається індексація, що виникає у зв`язку з перевищенням індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, визначеного пунктом 1-1 Порядку № 1078.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що сам по собі факт підвищення посадового окладу у певному місяці не означає автоматичного припинення виплати індексації у наступних періодах.

У такій ситуації суб`єкт владних повноважень зобов`язаний визначити розмір підвищення доходу та встановити різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу конкретної особи.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати два показники: розмір підвищення грошового доходу та суму індексації, що склалася у цьому місяці, а також встановити, чи перевищує підвищення доходу відповідну суму індексації.

У разі, якщо підвищення доходу перевищує суму індексації, індексація не підлягає нарахуванню; якщо ж підвищення є меншим за суму індексації, остання визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. При цьому до наступного підвищення тарифних ставок до визначеної суми індексації додається індексація, що формується внаслідок перевищення індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Водночас слід врахувати, що відповідно до вимог Закону України № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 обов`язок визначення як розміру підвищення грошового доходу працівника, так і суми індексації, що склалася у місяці такого підвищення, а також встановлення факту перевищення підвищення доходу над сумою індексації покладається безпосередньо на роботодавця.

Отже, у межах спірних правовідносин відповідачем фактично було застосовано лише положення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 1078, які передбачають прийняття індексу споживчих цін у місяці підвищення за 1 або 100 відсотків та здійснення подальшого обчислення індексу з наступного місяця.

Натомість відповідачем безпідставно не враховано приписи абзаців 3, 4, 5 та 6 пункту 5 Порядку № 1078 у частині визначення наявності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березні 2018 року), а також не встановлено, чи перевищував розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у відповідному місяці.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко