Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №420/12469/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12469/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ШОНА-ТРЕЙД» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

23 квітня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ШОНА-ТРЕЙД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000072/2 від 10.04.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ШОНА-ТРЕЙД» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей. Прийняте рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними, оскільки ґрунтуються не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та вони не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 03 лютого 2026 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ШОНА-ТРЕЙД» задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доводам відповідача, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.

Судом першої інстанції також не враховано, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

заявлені у 31 графі ЕМД та електронному інвойсі відомості про виробника товару не підтверджуються товаросупровідними документами;

відсутня інформація про витрати на перевезення, що не відповідає умовам поставки, зазначеним в інвойсі і додатку №5 до контракту;

згідно інвойсу і додатку до зовнішньоекономічного контракту термін оплати складає 90 днів з дати коносамента (07.01.2025 року), але, станом на 09.04.2025 року в пакеті поданих документів відсутня інформація щодо оплати;

не надано документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України;

висновок експерта щодо вартості товару наданий без розрахунків, без скрінів з інтернет сайтів, на які він посилається як на джерела, і без дослідницької частини;

у додатку до контракту від 16.12.2024 року №1612 відсутня інформація щодо виробника товару і зазначена ціна, яка відрізняється від вказаної у інвойсі;

копія митної декларації країни відправлення надана з іншим номером коносаменту і з кодом товару, який відмінний від заявленого позивачем.

ТОВ «ШОНА-ТРЕЙД» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить суд залишити без змін оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

01.07.2024 року між компанією Rahmat International CО S.R.L (продавець) та ТОВ «ШОНА-ТРЕЙД» (покупець) укладений контракт №010724, відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов`язання з поставки і передачі в порядку і строки, встановлені даним контрактом товар.

Згідно 1.2, 1.3 контракту номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) та/або додатках до контракту, які є його невід`ємною частиною. Загальний обсяг і умови поставок визначаються згідно з цим контрактом та додатками до даного контракту, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.2.4 контракту у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту «Rahmat International CО S.R.L» поставила ТОВ «ШОНА-ТРЕЙД» товар (паста томатна), що зазначено в інвойсах №DR2024012 вiд 08.01.2025 року.

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію № 25UA500580002678U4 від 09.04.2025 року, в якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA500580002678U4 від 09.04.2025 року відомостей до митної декларації надано: пакувальний лист №б/н від 08.01.2025 року; iнвойс №DR2024012 вiд 08.01.2025 року; коносамент №MEDUYX479650 вiд 07.01.2025 року; автотранспортні накладні від 08.04.2025 року № 1645, №1809, №4829, №8001, №9543; сертифiкат про походження товару №C25MA07AMMF00010 від 08.01.2025 року; контракт № 010724 від 01.07.2024 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 08.01.2025 року.

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

10.04.2025 року декларант додатково надіслав: банківські платіжні документи, що стосуються товару і проформу інвойс, прайс продавця із зазначенням виробника, висновок експерта щодо вартості товару, додаток до контракту від 16.12.2024 року №1612, обігово-сальдову відомість по рахунку 3712 «Контрагенти; Замовлення», копію митної декларації країни відправлення. У поясненнях зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500580/2025/000072/2 від 10.04.2025 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2025/000128.

Так, у рішенні № UA500580/2025/000072/2 від 10.04.2025 року відповідачем вказано, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: заявлені у 31 графі ЕМД та електронному інвойсі відомості про виробника товару TIANJIN SHINHOO FOOD CO., LTD, Китай не підтверджуються товаросупровідними документами, що ставить під сумнів правильність заявлення таких відомостей. Згідно п.2.4. зовнішньоекономічного контракту вартість товару включає: пакування, маркування, вартість тари і палет, навантаження, але серед складових відсутня інформація про витрати на перевезення, що не відповідає умовам поставки CFR ODESA, зазначеним в інвойсі і додатку №5 до контракту. Згідно інвойсу і додатку до зовнішньоекономічного контракту термін оплати складає 90 днів з дати коносамента (07.01.2025), але, станом на 09.04.2025 в пакеті поданих документів відсутня інформація щодо оплати. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості.

Також у рішенні вказано, що:

- у наданій проформі інвойсі від 16.12.2024 №161224 зазначено умови оплати 100%, але фактично попередню оплату підтверджено на 95%, що свідчить про подання декларантом лише частини документів, що підтверджують оплату;

- прайс продавця наданий із зазначенням виробника щодо якого відсутня інформація в товаросупровідних документах;

- висновок експерта щодо вартості товару наданий без розрахунків, без скрінів з інтернет сайтів, на які він посилається як на джерела, і без дослідницької частини;

- у додатку до контракту від 16.12.2024 № 1612 відсутня інформація щодо виробника товару і зазначено ціну на умовах поставки CFR ODESA 1200 дол. США/т на відміну від ціни, зазначеної в інвойсі на умовах поставки CFR ODESA 1005 дол. США/т;

- копія митної декларації країни відправлення на умовах поставки FOB надана з іншим ніж поданий номером коносаменту, і з кодом товару 2002901900 відмінним від заявленого 2002909100.

Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митними деклараціями, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В оскаржуваному рішенні недоліком, який, на думку митного органу, свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є те, що заявлені у 31 графі ЕМД та електронному інвойсі відомості про виробника товару не підтверджуються товаросупровідними документами.

Однак з наданих позивачем документів колегія суддів вбачає, що відповідачу під час митного оформлення надавалась копія митної декларації країни походження, яка містить в собі відомості щодо зазначеного виробника. Також надавався сертифікат походження, який містить відомості про виробника товару, що спростовує тезу митного органу про відсутність підтвердження виробника товару.

Стосовно ненадання інформація про витрати на перевезення, що, на переконання відповідача, суперечить умовам поставки, зазначеним в інвойсі і додатку №5 до контракту, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах CFR, Odessa.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін CFR "Cost and Freight" ("Вартість та фрахт") означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Відповідно до підпункту "а" пункту А3 розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) Продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладання договору перевезення товару від названого пункту поставки, якщо він визначений, від місця поставки до названого порту призначення або, якщо це узгоджено, до будь-якого пункту в такому порту. Договір перевезення повинен бути укладений за рахунок продавця, на звичайних умовах та передбачати перевезення за звичайно прийнятим напрямком на судні такого типу, який звичайно використовується для перевезення проданого товару.

Підпунктом "а" пункту Б3 розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що у покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору перевезення.

Пунктом А6 "Розподіл витрат" пункту А3 розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що Продавець зобов`язаний оплатити: а) всі витрати, які відносяться до товару до моменту його поставки у відповідності з пунктом А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; та b) фрахт та інші вказані в пункті А3 а) витрати, включаючи витрати по навантаженню товару на борт судна та буд-які збори у зв`язку з вивантаженням товару в узгодженому порту розвантаження, які за договором перевезення покладені на продавця; та с) якщо наявна потреба, витрати по виконанню митних формальностей, необхідних для вивозу товару, а також мита, податки та збори, що сплачуються при вивезенні, а також витрати по його перевезенню через будь-яку країну, якщо вони за умовами договору перевезення покладені на продавця.

Пунктом А8 "Документ поставки" розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) визначено, що Продавець повинен за власний рахунок своєчасно надати покупцю звичайний транспортний документ до узгодженого порту призначення. Такий транспортний документ повинен охоплювати товар за договором та бути датованим в межах узгодженого періоду відвантаження, надавати покупцю право вимоги вантажу від перевізника в порту призначення та, якщо не погоджено інше, дозволити покупцю продати товар в період транзиту шляхом передачі документа наступного покупцю або шляхом повідомлення перевізника.

Згідно з пунктом Б.8 "Доказ поставки" розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) покупець зобов`язаний прийняти транспортний документ, виданий у відповідності з підпунктом А8, якщо він відповідає договору.

Отже, умови CFR Одеса, що зазначені в інвойсі та додатку від до контракту, містять в собі вартість товару разом із морським фрахтом до порту Одеса та не потребують додаткових документів для підтвердження перевезень.

За таких умов, позивач не має і не може мати документів, що підтверджують вартість перевезення імпортованих товарів, а відтак, наведені відповідачем твердження є необґрунтованими та спростовують сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

Щодо відсутності страховки, то умови доставки CFR передбачають, що відповідальність продавця за вантаж завершується у той момент, коли товар розміщується на борту зафрахтованого відправником судна. Ризики і видатки переходять до покупця не одночасно, а на різних етапах доставки.

Відправник вантажу зобов`язується організувати й оплатити завантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, завантаження товару на судно і перевезення до порту замовника. Тому, страхування вантажу не є обов`язковим.

Також у оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що згідно інвойсу і додатку до зовнішньоекономічного контракту термін оплати складає 90 днів з дати коносамента (07.01.2025 року), але, станом на 09.04.2025 року в пакеті поданих документів відсутня інформація щодо оплати.

Однак митний орган, вказуючи про відсутність доказів на підтвердження оплати, залишає поза увагою, що відповідні документи надавали позивачем разом з додатковими поясненнями про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості.

Щодо доводів відповідача, що наданий позивачем висновок експерта про вартість товару поданий без розрахунків, без скрінів з інтернет сайтів, на які він посилається як на джерела, і без дослідницької частини, колегія суддів зауважує, що відповідний документ не входить до переліку обов`язкових та наданий для факультативного підтвердження ціни, яка за замовчуванням повинна формуватись за першим методом. Бідь-які посилання митного органу на неповноту інформації у висновку експерта не можуть спростовувати заявлену позивачем митну вартість товару.

Також митний орган вказав, що у додатку до контракту від 16.12.2024 року №1612 відсутня інформація щодо виробника товару і зазначена ціна (1200 доларів США за тону), яка відрізняється від вказаної у інвойсі №DR2024012 вiд 08.01.2025 року (1005 доларів США за тону) .

Колегія суддів зазначає, що формування ціни на товар, відповідно до узгоджених договірних відносин між позивачем та його контрагентом, формується на кожну партію товару.

Матеріали справи містять додаток до контракту №5 від 08.01.2025 року, в якому визначено ціну за товар на рівні 1005 доларів США за тону, що відповідає вказаній у інвойсі №DR2024012 вiд 08.01.2025 року.

Також колегія суддів визначає неспроможнім довід відповідача про те, що копія митної декларації країни відправлення надана з іншим номером коносаменту і з кодом товару, який відмінний від заявленого позивачем, оскільки внесення відомостей до вказаної митної декларації покладається на відправника товару, тому позивач не має впливу на внесені відомості.

Таким чином, надані документи на підтвердження митної вартості не містять будь-яких розбіжностей, які вказують на заниження заявленої митної вартості.

Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи є безпідставною.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.

Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Дослідивши оскаржуване рішення про коригування митної вартості, колегія суддів встановила, що в якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості аналогічних товарів обрано МД 25UA500500003675U9 від 05.02.2025 року, МД 24UA2500580004425U5 від 12.12.2024 року, МД 24UA100190066414U9 від 03.10.2024 року, які досліджено колегіє суддів.

Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (індивідуальна характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 29 квітня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст.308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко