Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №400/77/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/77/25

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участі третьої особи ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду документів ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення 3 групи інвалідності, пов`язаної з захистом Батьківщини, в місячний термін з дати надходження документів, відповідно до вимог “Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” (затверджено Постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року);

- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про повернення документів до ВЧ НОМЕР_1 на доопрацювання по причині смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю такої підстави в ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та в “Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” (затверджено Постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року);

- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов`язаної з захистом Батьківщини та надати рішення ОСОБА_1 як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є батьком ОСОБА_2 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби ОСОБА_2 було встановлено 3 групу інвалідності, у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

8.08.2023р. ОСОБА_2 подав про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загином під час виконання заходів пов`язаних із захистом Батьківщини.

Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 17.06.2024р. за №220/13/1624 документи щодо призначення одноразової допомоги ОСОБА_2 повернуто без реалізації, оскільки законодавство не передбачає призначення одноразової грошової допомоги померлій особі.

Не погодившись із вказаними діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення та зміни рішення суду, шляхом доповнення його мотивувальної частини, з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право на одержання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ОСОБА_2 не входить до складу спадщини померлої особи, одноразова грошова допомога не може бути призначена та виплачена позивачу на підставі ст.1227 ЦК України, як спадкоємцю після смерті ОСОБА_2 ..

Суд зазначив, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Крім того, суд виходив з того, що обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно дослідив обставини по справі, надані докази, у зв`язку із чим надав правильну оцінку позовним вимогам позивача.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає за необхідне на підставі ст.315 КАС України рішення суду змінити, шляхом доповнення його мотивувальної частини, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 проходив військову службу в списках ВЧ НОМЕР_1 та в ході виконання обов`язків військової служби, що пов`язані з захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , отримав поранення.

Відповідно до Довідки ВЛК, виданої ВЧ НОМЕР_3 від 15.06.2023р. №1515 та Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою ВЧ НОМЕР_1 від 14.06.2023р. №642/1971 було визначено, що травми пов`язані з захистом Батьківщини, в результаті чого ОСОБА_2 було встановлено 3 групу інвалідності.

8.08.2023р. ОСОБА_2 подав заяву до ВЧ НОМЕР_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності, відповідно до ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

ІНФОРМАЦІЯ_1 син Позивача ОСОБА_2 загинув під час виконання заходів пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 30.10.2023р..

Станом на дату смерті ОСОБА_2 , рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не приймалося.

Листом Департаменту соціального забезпечення МО України від 17.06.2024р. за №220/13/1624 на адресу ВЧ НОМЕР_1 було повернуто без реалізації документи щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 оскільки законодавство не передбачає призначення одноразової грошової допомоги померлій особі (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 30.10.2023р.).

Не погодившись із рішенням Міністерства оборони України, щодо повернення документів про призначення одноразової грошової у зв`язку з встановленням групи інвалідності ОСОБА_2 до ВЧ НОМЕР_1 та бездіяльністю щодо неоформлення рішення про призначення або неоформлення відмови у призначенні такої виплати допомоги у передбачені законодавством строки протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з п.5 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

За правилами ч.2 ст.16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 п.2 ст.16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Частинами 6,8,9 ст.16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Вказаними нормами законодавства чітко визначено, що військовослужбовець, якому встановлено інвалідність, протягом трьох років з моменту її встановлення має право звернутись із заявою про виплату відповідної грошової допомоги.

При цьому, фактична виплата такої допомоги здійснюється безпосередньо самому військовослужбовцю.

Під час розгляду даної справи, апеляційним судом встановлено, що 13.07.2023р. ОСОБА_2 було визнано інвалідом 3 групи.

19.07.2023р. ОСОБА_2 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини, до якої додано перелік підтверджуючих документів.

Листом від 8.08.2023р. за №642/4970 ВЧ НОМЕР_1 направила заяву ОСОБА_2 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

З метою з`ясування обставин щодо моменту надходження документів ОСОБА_2 до міжвідомчої комісії, яка приймає рішення про призначення спірної одноразової грошової допомоги ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026р. було витребувано, зокрема, від Міністерства оборони України пояснення та відповідні докази, які підтверджують фактичне надходження заяви ОСОБА_2 від 8.08.2023р. про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності, а саме вхідний реєстраційний номер та дату надходження вказаної заяви, а також поясненні та відповідні докази стосовно дій міжвідомчої комісії направлених на розгляд поданої заяви та вирішення питання про виплату спірної одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 24.03.2026р. Міністерство оборони України подало клопотання про долучення доказів, до якого було додано лист Головного управління соціальної підтримки від 23.03.2026р. за №220/13/3680.

У вказаному листі зазначено, що 25.09.2023р. до Департаменту надійшов комплект документів про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності ОСОБА_2 ..

Також у листі зазначено, що у зв`язку з тим, що військовослужбовець на момент смерті перебував на службі у ВЧ НОМЕР_1 , виконавцем було повідомлення в телефонному режимі, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

26.12.2023р. було повідомлено Департамент листом про зупинення розгляду документів про призначення одноразової допомоги на підставі копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ..

В подальшому, листом від 17.06.2024р. за №220/13/1624 було повернуто без реалізації документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та документи у форматі PDF, які надійшли від ВЧ НОМЕР_1 й подавалися на розгляд Комісії для прийняття відповідного рішення.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

За правилами абзацу 1 п.10 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого Постановою КМУ від 29.04.2016р. №336, Міжвідомча комісія розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону, стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні.

Судова колегія звертає увагу, що Міністерством оборони України доказів на підтвердження моменту отримання пакету документів, направлених листом ВЧ НОМЕР_1 від 8.08.2023р. за №642/4970, саме 25.09.2023р. не надано.

При цьому, судова колегія вважає, що з моменту отримання пакету документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 протягом місяця Комісією не було вчинено жодних дій направлених на вирішення питання про її виплату або про відмову у такій виплаті, у зв`язку із чим, апеляційний суд вбачає в діях Міністерства оборони України протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення 3 групи інвалідності, пов`язаної з захистом Батьківщини.

Згідно із вимогами ст.ст.1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Так, ОСОБА_2 звернувшись 19.07.2023р. із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення 3 групи інвалідності, пов`язаної з захистом Батьківщини ініціював адміністративну процедуру щодо реалізації свого права на отримання спірної допомоги.

Однак, така процедура не була доведена до кінця, а відтак відповідне право особи не реалізоване у зв`язку із неприйняттям відповідним органом рішення про виплату спірної допомоги.

Відтак, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права ОСОБА_1 , батька загиблого ОСОБА_2 , який мав право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, оскільки одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням інвалідності не була нараховано ОСОБА_2 та відповідно не входить до складу спадщини, на які ОСОБА_1 має право у відповідності до чинних норм цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

З огляду на вимоги ст.ст.2,5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі №522/3665/17 виснував, що обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Отже, позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Для визначення інтересу, як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушеного права ОСОБА_1 та про наявність підстав для відмови у задоволенні його позовних вимог.

Враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, однак вважає за необхідне змінити рішення суду, шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками, викладеними у цій постанові, в іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325,328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025р. змінити, шляхом доповнення мотивувальної частини висновками наведеними у цій постанові.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко