Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №420/16554/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16554/25

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, ГУ ПФУ у Київській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.05.2025р. №156050027870;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1992р. по 7.08.1995р. на Одеському заводі «Легмаш» (реорганізовано у ТОВ «Завод Легмаш»), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та призначити пенсію за віком, починаючи з дня звернення, а саме - 8.05.2025р..

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що досягнувши 57-річного віку, 8.05.2025р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуло ГУ ПФУ у Київській області та прийняло рішення від 14.05.2025р., яким відмовило у призначенні пенсії, з посиланням на відсутність необхідного пільгового страхового стажу.

Позивач не погоджується із вказаною відмовою, вважає її протиправною та незаконною, у зв`язку із чим він звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.05.2025р. №156050027870.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1992р. по 7.08.1995р. на Одеському заводі «Легмаш» (реорганізовано у ТОВ «Завод Легмаш»), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та призначити пенсію за віком з дати звернення - 8.05.2025р..

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,2грн..

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Київській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги, зміни рішення суду шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками цієї постанови, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 4 ст.317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що позивач надав відповідачу трудову книжку, яка містить записи про роботу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, що у сукупності з іншими поданими позивачем документами свідчить про те, що спірний період роботи позивача належить зарахувати до стажу роботи позивача на роботах із важкими та шкідливими умовами праці за Списком №2.

Таким чином, враховуючи, що позивач документально підтвердив стаж його роботи пресувальником виробів з пластмаси більше 7 років, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не врахувавши підтверджені належними документами періоди його роботи до пільгового стажу.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, дійшов правильного висновку щодо результату вирішення спору, разом з тим, суд першої інстанції не зазначив щодо помилкового застосування ГУ ПФУ у Київській області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах положень статті 114 Закону №1058, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками апеляційного суду щодо вказаного вище питання.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 8.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком №2.

За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута ГУ ПФУ у Київській області.

За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ у Київській області прийняло рішення від 14.05.2025р. за №156050027870, яким відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Також відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу позивача зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди за довідкою від 10.04.2025р., оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочого місця та перелік посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Не погодившись із вказаним рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист передбачені в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «б» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 2.03.2015р. №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Статтею 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 2.03.2015р. №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» до внесення змін Законом України від 2.03.2015р. №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

Законом України від 2.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, у ЗУ «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Закон України від 2.03.2015р. №213-VIII набув чинності з 1.04.2015р..

З 1.01.2004р. набув чинності ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV.

Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 3.10.2017р. №2148-VIII) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 3.10.2017р. №2148-VIII (до 11.10.2017р.), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України від 3.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції також викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 3.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У силу положень Закону України від 3.10.2017р. №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 1.10.2017р..

Відтак, з 1.10.2017р. правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 2.03.2015р. №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 3.10.2017р. №2148-VIII.

Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015р. №213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015р. №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015р. №213-VIII для осіб, які працювали до 1.04.2015р. на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».

Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б» -«г» статті 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність (пункт 4.4 рішення).

З 23.01.2020р. чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 2.03.2015р. №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 3.10.2017р. №2148-VIII.

Положення зазначених нормативно-правових актів суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У рішенні у зразковій справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-XII та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в межах цієї зразкової справи дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, судова колегія зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015р. №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.991р. №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015р. №213-VIII), саме до 1.04.2015р. і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015р. №213-VIII).

Таким чином, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком №2 до 1.04.2015р., то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213.

Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком №2 після 1.04.2015р., то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058 в редакції Закону №2148.

З обставин даної справи вбачається, що позивач працював на посадах, передбачених Списком №2 до 1.04.2015р..

Таким чином, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах ГУ ПФУ у Київській області мало керуватись положеннями статті 13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213.

Разом з тим, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач під час розгляду питання щодо призначення пенсії позивачу застосував ст.114 Закону №1058, що на думку судової колегії, є окремою підставою для визнання рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.05.2025р за №156050027870 протиправним.

Що ж до твердження відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у період з 11.01.1988р. по 7.08.1995р. працював на Одеському заводі «Легмаш» на посаді пресувальником виробів із пластами 3-го розряду (а.с.13).

З оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.05.2025р за №156050027870 вбачається, що відповідачем частково зараховано періоди роботи позивача на Одеському заводі «Легмаш» до пільгового стажу, а саме з 11.01.1088р. по 31.12.1991р. та 1.01.1992р. по 21.08.1992р., що становить 4 роки 7 місяців 12 днів.

При цьому, пенсійний орган вказав, що до пільгового стажу не зараховано періоди за довідкою від 10.04.2025р., оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочого місця та перелік посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005р. затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Згідно з п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993р. №637.

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою КМУ від 12 серпня 1993р. №637 (Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав до органу ПФУ довідку за №10 від 14.04.2025р., видану ТДВ «ЗАВОД ЛЕГМАШ», з якої вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в Одеському заводі «Легмаш» у період з 11.01.1988р. по 7.08.1995р. на посаді пресувальником виробів із пластами 3-го розряду. Посада пресувальник виробів із пластами передбачена Списком №2 розділ ХХХІІІ підрозділ 23200000-17008, код КП 8232, підстава Постанова КМУ №162 від 11.03.1994р..

Підстава видачі довідки: наказ №7-ок від 11.01.1988р., наказ №41-4 від 29.05.1995р., особова картка форми Т-2 відомості про заробітну плату (а.с.34).

Розглянувши вищевказану довідку, колегія суддів зазначає, що вона видана відповідно до Додатку №5 Порядку №637, містять підписи головного бухгалтера, начальника відділу кадрів та директора ТДВ «ЗАВОД ЛЕГМАШ» та завірені печаткою підприємства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що надана довідка підтверджує право позивача на врахування вищевказаного періоду роботи до пільгового стажу.

Посилання відповідача на відсутність інформацію про атестацію робочих місць суд вважає безпідставними, оскільки 19.02.2020р. Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №520/15025/16-а, в якій зазначила, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013р. у справі №21-183а13, від 25.11.2014р. у справі №21-519а14, від 10.03.2015р., від 17.03.2015р. у справах №21-51а15 та №21-585а14, від 14.04.2015р. у справі №21-383а14, від 2.12.2015р. у справі №21-1329а15, від 10.02.2016р. у справі №21-5432а15 та від 12.04.2016р. у справі №21-6501а15 щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

У справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 22.08.1992р. по 7.08.1995р..

Окрім того, як зазначалось вище, згідно із п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

Статтею 12 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що стаж роботи позивача складає більше 39 років 2 місяці, пільговий стаж – 7 років 6 місяців.

Таким чином, оскільки позивач має не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII, то він має право на пенсію на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, тобто на зменшення віку на 3 роки.

Зі спірного рішення вбачається, що вік заявника, тобто позивача, 57 років.

Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.05.2025р. №156050027870 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, належним та ефективним засобом захисту порушеного відповідачем права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1992р. по 7.08.1995р. на Одеському заводі «Легмаш» (реорганізовано у ТОВ «Завод Легмаш»), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та призначити пенсію за віком з дати звернення - 8.05.2025р..

Разом з тим, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Водночас, оскільки судом першої інстанції не була надана оцінка щодо застосування ГУ ПФУ у Київській області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах положень статті 114 Закону №1058, а не норм статті 13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213, то судова колегія вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками в редакції даної постанови.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками в редакції даної постанови, в іншій частині судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,317,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025р. змінити, доповнивши його мотивувальну частину висновками апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII в редакції до внесення змін ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко