Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №420/23815/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23815/24

Головуючий в суді першої інстанції: Завальнюк І.В.

Дата і місце ухвалення: 13.01.2025 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №420/23815/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, у розмірі 9817 грн. 36 коп. та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, у розмірі 566 213 грн. 78 коп.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 №№ 2064101-2407-1553-UA51020170000041393, 2064102-2407-1553-UA51020170000041393, 2064103-2407-1553-UA51020170000041393, 2064104-2407-1553-UA51020170000041393, 2064105-2407-1553-UA51020170000041393, 2064106-2407-1553-UA51020310000020019, 2064107-2407-1553-UA48060090000097375, 2064108-2407-1553-UA51020170000041393, 2064109-2407-1553-UA51020170000041393, 2064110-2407-1553-UA51020170000041393, 2064111-2407-1553-UA51020170000041393, 2064112-2407-1553-UA51020310000020019, 2064113-2407-1553-UA48060090000097375, 2064116-2407-1553-UA51020170000041393, 2064117-2407-1553-UA51020170000041393, 2064118-2407-1553-UA51020170000041393, 2064119-2407-1553-UA51020170000041393, 2064120-2407-1553-UA51020170000041393, 2064121-2407-1553-UA51020170000041393, 2064122-2407-1553-UA51020310000020019, 2064123-2407-1553-UA48060090000097375.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, у розмірі 9817 грн. 36 коп. та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, у розмірі 566 213 грн. 78 коп.

У задоволенні зустрічного адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного адміністративного позову та часткового задоволення адміністративного позову, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 26.05.2023 року не відповідають вимогам ПК України, оскільки визначені в них суми податкових зобов`язань не підтверджені належними та допустимими доказами, а також не містять детального та зрозумілого розрахунку.

Апелянт наголошує, що надані контролюючим органом розрахунки податку на нерухоме майно фактично містять багаторазове дублювання однакових показників площі об`єктів нерухомого майна, їх частки та ставок податку без будь-якого пояснення підстав такого множення, що призвело до арифметичного збільшення суми податкового зобов`язання та виключає можливість перевірки правильності його визначення.

Крім того, апелянт зазначає, що контролюючим органом не розкрито алгоритму формування спірних сум, не зазначено періоди, за які здійснено нарахування, а також не надано розрахунку, який би відповідав вимогам підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо обов`язкового зазначення порядку обчислення податку.

Також апелянт звертає увагу на те, що розрахунок податку здійснено без належного врахування частки позивача у праві власності на відповідні об`єкти нерухомого майна, що, на її думку, призвело до неправильного визначення бази оподаткування та, як наслідок, до безпідставного збільшення суми податкових зобов`язань.

Окремо апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення були сформовані контролюючим органом в автоматичному режимі, що саме по собі не може свідчити про їх законність, оскільки такий спосіб формування не звільняє відповідача від обов`язку довести правильність здійсненого розрахунку.

Крім того, апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо належного вручення податкових повідомлень-рішень, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме спірні податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу позивача у спосіб, визначений статтею 42 ПК України.

З урахуванням викладеного апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №420/23815/24 та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з податку на нерухоме майно у розмірі 9817,36 грн, у решті позовних вимог - відмовити, а зустрічний адміністративний позов задовольнити частково, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення від 26.05.2023 року №2064101-2407-1553-UA51020170000041393, №2064102-2407-1553-UA51020170000041393, №2064103-2407-1553-UA51020170000041393, №2064104-2407-1553-UA51020170000041393, №2064105-2407-1553-UA51020170000041393, №2064108-2407-1553-UA51020170000041393, №2064109-2407-1553-UA51020170000041393, №2064110-2407-1553-UA51020170000041393, №2064111-2407-1553-UA51020170000041393, №2064116-2407-1553-UA51020170000041393, №2064117-2407-1553-UA51020170000041393, №2064118-2407-1553-UA51020170000041393, №2064119-2407-1553-UA51020170000041393, №2064120-2407-1553-UA51020170000041393, №2064121-2407-1553-UA51020170000041393.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами.

Згідно з частиною третьою статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції у разі, якщо особа обґрунтувала неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від неї.

Як убачається з матеріалів справи, апелянтом до суду апеляційної інстанції подано додаткові докази, які не надавались до суду першої інстанції, а саме: правовстановлюючі документи на об`єкти нерухомого майна; технічна документація на об`єкти нерухомого майна; паспорти сільськогосподарських тварин; документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності; фотоматеріали щодо фактичного використання об`єктів нерухомого майна; відомості інтегрованої картки платника податків щодо сплати грошових зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що наведені докази у своїй сукупності є належними та допустимими, оскільки безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі та підтверджують обставини, на які посилається апелянт.

При цьому докази, що підтверджують фактичне використання об`єктів нерухомого майна та здійснення господарської діяльності, не були подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта, зокрема у зв`язку з необхідністю їх отримання та формування, а також з урахуванням того, що частина з них виникла після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Водночас відомості щодо сплати грошових зобов`язань сформовані після звернення контролюючого органу до суду та після ухвалення рішення судом першої інстанції, що об`єктивно виключало можливість їх подання раніше.

Колегія суддів також враховує, що відмова у прийнятті зазначених доказів призвела б до формального підходу при вирішенні спору, порушення принципу змагальності сторін та рівності їх процесуальних прав, а також до ухвалення рішення без урахування фактичних обставин справи, що суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України.

Крім того, зазначені докази мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки підтверджують як фактичне використання спірних об`єктів нерухомого майна за їх функціональним призначенням, так і обставини часткового погашення податкового боргу, що безпосередньо впливає на наявність або відсутність предмета спору.

При цьому колегія суддів зазначає, що частина доказів, на які посилається апелянт, зокрема відомості щодо об`єктів нерухомого майна, їх функціонального призначення, а також дані, необхідні для правильного визначення бази оподаткування, перебувають у розпорядженні контролюючого органу.

Водночас відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність визначення спірних сум податкових зобов`язань, не розкрив алгоритму їх обчислення та не спростував доводів апелянта.

Невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку щодо належного доказування правомірності прийнятого рішення не може покладатися на особу та не може тлумачитися на користь такого суб`єкта.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття зазначених доказів та надання їм оцінки при вирішенні справи по суті.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості.

Позивач є засновником приватного сільськогосподарського підприємства «Іскра 2005».

Вказане підприємство здійснює діяльність у сфері виробництва сільськогосподарської продукції та використовує спірні об`єкти нерухомого майна у своїй господарській діяльності.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, фізичній особі ОСОБА_1 на праві власності належать наступні об`єкти нерухомого майна:

- цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1072,0 кв.м (частка 1/2), форма власності – приватна, власник з 06.12.2019 р., призначення: об`єкт рекреаційного призначення (база відпочинку);

- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 877,80 кв.м (частка 1/1), форма власності – приватна, власник з 17.04.2007 р., призначення: сільськогосподарська будівля (корівник, утримання великої рогатої худоби);

- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 568,8 кв.м (частка 1/1), форма власності – приватна, власник з 17.04.2007 р., призначення: допоміжна сільськогосподарська будівля (адміністративно-господарська, забезпечує функціонування тваринницького комплексу);

- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2425,20 кв.м (частка 1/1), форма власності – приватна, власник з 17.04.2007 р., призначення: сільськогосподарська виробнича будівля (тваринницький корпус, телятник №2);

- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2580,30 кв.м (частка 1/1), форма власності – приватна, власник з 17.04.2007 р., призначення: сільськогосподарська будівля (телятник №3, утримання молодняка ВРХ);

- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1492,20 кв.м (частка 1/1), форма власності – приватна, власник з 17.04.2007 р., призначення: сільськогосподарська будівля (корівник №1);

- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 234,70 кв.м (частка 1/1), форма власності – приватна, власник з 01.09.2006 р., призначення: господарська будівля, що використовується для забезпечення діяльності сільськогосподарського виробництва (їдальня для персоналу).

Зазначені обставини учасниками справи визнаються та не заперечуються.

Головним управлінням ДПС в Одеській області в автоматичному режимі було сформовано податкові повідомлення-рішення (ППР) щодо вищевказаних нежитлових об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності ОСОБА_1 , за останні три податкові періоди: 2020 – 2022 роки, а саме :

1. Податкове повідомлення-рішення №2064101-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 47291,40 грн, 2022 рік (об`єкт: телятник №2, адреса: АДРЕСА_2 ).

2. Податкове повідомлення-рішення №2064102-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 50315,85 грн, 2022 рік (об`єкт: телятник №3, адреса: АДРЕСА_2 ).

3. Податкове повідомлення-рішення №2064103-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 11091,60 грн, 2022 рік (об`єкт: контора, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Леніна, буд. 21).

4. Податкове повідомлення-рішення №2064104-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 29097,90 грн, 2022 рік (об`єкт: корівник №1, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-з).

5. Податкове повідомлення-рішення №2064105-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 17117,10 грн, 2022 рік (об`єкт: корівник, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-и).

6. Податкове повідомлення-рішення №2064106-2407-1553-UA51020310000020019 від 26.05.2023 року, 4576,65 грн, 2022 рік (об`єкт: їдальня, адреса: Україна, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Степова, буд. 89-б).

7. Податкове повідомлення-рішення №2064107-2407-1553-UA48060090000097375 від 26.05.2023 року, 26130,00 грн, 2022 рік (об`єкт: база відпочинку, адреса: Україна, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр-т Курортний, буд. 52).

8. Податкове повідомлення-рішення №2064108-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 72756,00 грн, 2021 рік (об`єкт: телятник №2, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-в).

9. Податкове повідомлення-рішення №2064109-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 77409,00 грн, 2021 рік (об`єкт: телятник №3, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-б).

10. Податкове повідомлення-рішення №2064110-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 44766,00 грн, 2021 рік (об`єкт: корівник №1, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-з).

11. Податкове повідомлення-рішення №2064111-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 26334,00 грн, 2021 рік (об`єкт: корівник, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-и).

12. Податкове повідомлення-рішення №2064112-2407-1553-UA51020310000020019 від 26.05.2023 року, 4224,60 грн, 2021 рік (об`єкт: їдальня, адреса: Україна, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Степова, буд. 89-б).

13. Податкове повідомлення-рішення №2064113-2407-1553-UA48060090000097375 від 26.05.2023 року, 32160,00 грн, 2021 рік (об`єкт: база відпочинку, адреса: Україна, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр-т Курортний, буд. 52).

14. Податкове повідомлення-рішення №2064116-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 17064,00 грн, 2021 рік (об`єкт: контора, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Леніна, буд. 21).

15. Податкове повідомлення-рішення №2064117-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 55855,97 грн, 2020 рік (об`єкт: телятник №3, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-б).

16. Податкове повідомлення-рішення №2064118-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 52498,51 грн, 2020 рік (об`єкт: телятник №2, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-в).

17. Податкове повідомлення-рішення №2064119-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 32301,78 грн, 2020 рік (об`єкт: корівник №1, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-з).

18. Податкове повідомлення-рішення №2064120-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 12312,86 грн, 2020 рік (об`єкт: контора, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Леніна, буд. 21).

19. Податкове повідомлення-рішення №2064121-2407-1553-UA51020170000041393 від 26.05.2023 року, 19001,81 грн, 2020 рік (об`єкт: корівник, адреса: Україна, Одеська область, Березівський район, с. Ряснопіль, вул. Радянська, буд. 20-и).

20. Податкове повідомлення-рішення №2064122-2407-1553-UA51020310000020019 від 26.05.2023 року, 1016,11 грн, 2020 рік (об`єкт: їдальня, адреса: Україна, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Степова, буд. 89-б).

21. Податкове повідомлення-рішення №2064123-2407-1553-UA48060090000097375 від 26.05.2023 року, 23205,67 грн, 2020 рік (об`єкт: база відпочинку, адреса: Україна, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр-т Курортний, буд. 52).

Вказані податкові повідомлення-рішення було направлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника: АДРЕСА_5 , який згодом повернувся до відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Порядком надсилання контролюючими органами ППР платникам податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.01.2016 № 124/28254, визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто, чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 ПКУ.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 податкового зобов`язання, було сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0007348-1308-1532 від 17.04.2023 року, яку було надіслано боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , проте поштове відправлення 6630403021305 повернулося 12.08.2023 відправнику ГУ ДПС в Одеській області за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку із цим податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 26.05.2023 року сформовані контролюючим органом у межах наданих повноважень та відповідно до вимог податкового законодавства, а направлення їх на податкову адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення є достатнім для визнання їх належним чином врученими незалежно від фактичного отримання адресатом, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність у позивача податкового боргу та часткове задоволення позовних вимог, а також про відсутність підстав для задоволення зустрічного адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачу податкових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями в частині тих, що стосуються об`єктів нерухомого майна сільськогосподарського призначення (тваринництва), з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений конституційний принцип передбачає, що будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень має бути законним, обґрунтованим та прийнятим із дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а суд при вирішенні справи перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення, дії чи бездіяльність, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а також чи є вони обґрунтованими.

Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, які віднесені до відповідного класу Класифікатора будівель та споруд та не передаються їх власниками в оренду, лізинг чи позичку.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що для її застосування необхідною є сукупність таких умов: належність об`єкта нерухомого майна до будівель сільськогосподарського призначення, використання такого об`єкта у сільськогосподарській діяльності та відсутність його передачі у користування іншим особам.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що визначальним критерієм застосування зазначеної норми є саме функціональне призначення об`єкта нерухомості та його фактичне використання у сільськогосподарській діяльності, а не лише формальне віднесення такого об`єкта до певної категорії.

Так, у постанові Верховного Суду у справі №500/2782/18 суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо оподаткування об`єкта нерухомості необхідно враховувати його фактичне використання за цільовим призначенням.

Разом з тим Верховний Суд наголошує, що у разі невикористання об`єкта за його функціональним призначенням або використання його не у сільськогосподарській діяльності підстави для застосування вказаної норми відсутні.

Таким чином, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України залежить від встановлення фактичних обставин використання об`єкта нерухомого майна, що підлягає оцінці судом на підставі належних і допустимих доказів.

З наданих апелянтом до суду апеляційної інстанції матеріалів вбачається, що частина спірних об`єктів нерухомого майна, розташованих у с. Ряснопіль Березівського району Одеської області, за своїм функціональним призначенням є будівлями сільськогосподарського призначення, зокрема корівниками, телятниками та іншими виробничими приміщеннями тваринницького комплексу.

Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи технічною документацією, правовстановлюючими документами, а також характеристиками об`єктів, які за своїми конструктивними та функціональними ознаками призначені для утримання великої рогатої худоби та забезпечення процесу виробництва сільськогосподарської продукції.

Сукупність досліджених доказів, зокрема фотоматеріалів, документів щодо діяльності приватного сільськогосподарського підприємства «Іскра 2005», паспортів сільськогосподарських тварин, а також відомостей про здійснення господарської діяльності, свідчить про фактичне використання спірних об`єктів нерухомого майна у діяльності, пов`язаній із виробництвом сільськогосподарської продукції.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про зміну функціонального призначення зазначених об`єктів або їх використання не за цільовим призначенням.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої при застосуванні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначальним є фактичне використання об`єкта нерухомого майна за його функціональним призначенням, а не формальні ознаки чи спосіб організації господарської діяльності.

При цьому використання об`єктів нерухомого майна через створене власником підприємство не виключає можливості застосування передбаченої податковим законодавством пільги.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема у справах «Щокін проти України» та «Сєрков проти України», наголошував, що втручання держави у майнові права особи має бути законним, передбачуваним та пропорційним, а неоднозначності у податковому законодавстві підлягають тлумаченню на користь платника податків.

Застосування надмірного формалізму у податкових правовідносинах є неприпустимим, якщо це призводить до безпідставного покладення податкового тягаря на особу.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що спірні об`єкти нерухомого майна у с. Ряснопіль є будівлями сільськогосподарського призначення (тваринництва), які використовуються за функціональним призначенням, а відтак відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування.

Водночас інші об`єкти нерухомого майна, зокрема об`єкт у с. Коблеве, а також об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 , за своїм функціональним призначенням не належать до будівель сільськогосподарського призначення, а матеріали справи не містять належних доказів їх використання у відповідній діяльності.

Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №№2064101-2407-1553-UA51020170000041393, 2064102-2407-1553-UA51020170000041393, 2064103-2407-1553-UA51020170000041393, 2064104-2407-1553-UA51020170000041393, 2064105-2407-1553-UA51020170000041393, 2064108-2407-1553-UA51020170000041393, 2064109-2407-1553-UA51020170000041393, 2064110-2407-1553-UA51020170000041393, 2064111-2407-1553-UA51020170000041393, 2064116-2407-1553-UA51020170000041393, 2064117-2407-1553-UA51020170000041393, 2064118-2407-1553-UA51020170000041393, 2064119-2407-1553-UA51020170000041393, 2064120-2407-1553-UA51020170000041393, 2064121-2407-1553-UA51020170000041393 є протиправними та підлягають скасуванню, тоді як у решті підстав для задоволення зустрічного адміністративного позову не встановлено.

Колегія суддів також враховує, що предметом позову Головного управління ДПС в Одеській області є стягнення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплачена у встановлений законом строк.

Як убачається з матеріалів справи, після звернення контролюючого органу до суду відповідачем було частково сплачено грошові зобов`язання (за податкові періоди 2020-2022), зокрема 9817,36 грн щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , а також 85 480,97 грн щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: Миколаївська область, с. Коблеве.

За таких обставин у відповідній частині податковий борг є погашеним, що виключає можливість його судового стягнення.

За своєю правовою природою позов про стягнення податкового боргу є способом примусового виконання податкового обов`язку. Водночас у разі добровільного виконання такого обов`язку відпадає необхідність у застосуванні заходів примусового стягнення, а отже - і підстави для задоволення відповідних позовних вимог.

Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що судове рішення має бути спрямоване на вирішення реального спору, а за відсутності предмета спору підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, з урахуванням висновків суду щодо часткового скасування податкових повідомлень-рішень, відсутні правові підстави для існування узгодженого грошового зобов`язання у відповідній частині.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення податкового боргу задоволенню не підлягає.

З урахуванням встановлених обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову та часткове задоволення зустрічного адміністративного позову.

Як убачається з матеріалів справи, при поданні зустрічного адміністративного позову ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 6565,27 грн, а при поданні апеляційної скарги - 9847,91 грн.

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №420/23815/24 – скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – відмовити.

Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064101-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064102-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064103-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064104-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064105-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064108-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064109-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064110-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064111-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064116-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064117-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064118-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064119-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064120-2407-1553-UA51020170000041393.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2023 року №2064121-2407-1553-UA51020170000041393.

У задоволенні іншої частини зустрічного адміністративного позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у загальному розмірі 16 413 (шістнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн 18 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог статей 328, 329 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук