Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №420/5772/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5772/25

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Дата і місце ухвалення: 31 грудня 2025 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №420/5772/25 за адміністративним позовом приватного підприємства «МАРІТАЙМ ЛОГІСТІК» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року Приватне підприємство «МАРІТАЙМ ЛОГІСТІК» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області від 30.01.2025 №12440858/40939354 та рішення комісії Державної податкової служби України від 12.02.2025 №8056/40939354/2 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 27.12.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати складену приватним підприємством «МАРІТАЙМ ЛОГІСТІК» податкову накладну №6 від 27.12.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року адміністративний позов приватного підприємства «МАРІТАЙМ ЛОГІСТІК» задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області від 30.01.2025 №12440858/40939354 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 27.12.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати складену приватним підприємством «МАРІТАЙМ ЛОГІСТІК» податкову накладну №6 від 27.12.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Додатковим рішенням від 11 лютого 2026 року стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «МАРІТАЙМ ЛОГІСТІК» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційні скарги, в яких посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки податкова накладна позивача була зупинена та у подальшому відмовлена у реєстрації відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку №1165 у зв`язку з ненаданням належних та достатніх документів.

Апелянт вказує, що позивачем надано документи, складені з порушенням вимог законодавства, зокрема первинні документи не містять усіх обов`язкових реквізитів, частина документів не була належним чином засвідчена, а окремі документи неможливо було відкрити та перевірити.

Зокрема, апелянт зазначає, що надана товарно-транспортна накладна не відповідає вимогам законодавства, не містить усіх необхідних відомостей, а також відсутні окремі документи, які підтверджують транспортування товару та повноваження осіб, що його отримували.

Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував правові позиції Верховного Суду щодо необхідності підтвердження реальності господарських операцій належними первинними документами.

Щодо додаткового рішення апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не доведено фактичне понесення таких витрат та їх співмірність із складністю справи.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивач не скористався правом на подання відзиву.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.10.2024 року між приватним підприємством «МАРІТАЙМ ЛОГІСТІК» (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Текстрейд ЛЛС» (Покупець) укладено договір поставки №15/10/2024-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар за цінами, зазначеними у рахунках та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до умов зазначеного договору постачальник за видатковою накладною №78 від 27.12.2024 відвантажив, а покупець прийняв товар на загальну суму 450320,00 грн, у тому числі ПДВ - 75053,33 грн.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно-транспортну накладну №78 від 27.12.2024 року.

27.12.2024 року позивачем виставлено рахунок на оплату №64 на загальну суму 450320,00 грн, у тому числі ПДВ - 75053,33 грн.

За правилом першої події позивачем сформовано податкову накладну №6 від 27.12.2024 року на вказану суму та 16.01.2025 року направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанції від 16.01.2025 року реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено у зв`язку з тим, що обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, що ним було виконано шляхом подання відповідного повідомлення разом із документами.

Однак рішенням комісії Головного управління ДПС в Одеській області від 30.01.2025 №12440858/40939354 відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 27.12.2024 року у зв`язку з наданням документів, складених із порушенням законодавства.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки не містить конкретних підстав для відмови та чіткого переліку документів, необхідних для прийняття рішення, при цьому позивачем надано належні та допустимі первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, а формальні недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для відмови, оскільки не свідчать про відсутність реальності операції, водночас моніторинг відповідності податкових накладних критеріям ризиковості є превентивним заходом та не підміняє податкову перевірку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення та необхідність його скасування із зобов`язанням відповідача зареєструвати податкову накладну, а також, враховуючи часткове задоволення позову та надані докази понесення витрат, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної, який визначає механізм такого зупинення, а також права та обов`язки контролюючих органів і платників податків.

Відповідно до пунктів 10, 11 зазначеного Порядку у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної обов`язково зазначаються критерій ризиковості та пропозиція щодо надання платником податку пояснень і копій документів, необхідних для прийняття рішення. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у квитанції контролюючого органу не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, що фактично позбавило позивача можливості належним чином реалізувати своє право на подання відповідних пояснень та документів.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на виконання договору поставки сформовано податкову накладну №6 від 27.12.2024 року, яку направлено для реєстрації, після чого подано повідомлення з поясненнями та значний обсяг первинних документів, які у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Водночас рішенням комісії контролюючого органу відмовлено у реєстрації податкової накладної з формальних підстав щодо неналежності документів без конкретизації таких недоліків.

Колегія суддів звертає увагу, що вимоги контролюючого органу повинні бути чіткими, зрозумілими та конкретними, оскільки саме від їх змісту залежить можливість виконання платником податків покладеного на нього обов`язку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18, у яких зазначено, що неконкретність вимог контролюючого органу виключає можливість відмови у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання документів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 наголосив, що процедура моніторингу податкових накладних є превентивною та не повинна підміняти собою податкові перевірки. Отже, оцінка реальності господарських операцій не може здійснюватися у межах процедури зупинення та відмови у реєстрації податкової накладної.

Доводи апелянта про неналежність поданих документів колегія суддів оцінює критично, оскільки такі доводи є загальними, не містять конкретизації виявлених порушень та не підтверджені належними доказами, при цьому надані позивачем документи у своїй сукупності містять достатні відомості для ідентифікації господарської операції та підтверджують факт її здійснення.

Таким чином, контролюючий орган, не навівши конкретних та обґрунтованих підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, діяв із порушенням принципів обґрунтованості та вмотивованості рішень суб`єкта владних повноважень, що узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»), відповідно до якої рішення органів державної влади мають бути належним чином мотивовані.

Щодо доводів апеляційної скарги у частині скасування додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується відповідними доказами, наданими до суду першої інстанції, а їх розмір у сумі 5000,00 грн є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки обставин справи та не містять підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №420/5772/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук