Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №216/3828/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3828/24

провадження 2/216/239/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шакулі Є.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Вязанкіної Н.П.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що у червні 2021 року уклав шлюб з відповідачем. До шлюбу перебував з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах від яких народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення суду від 21.07.2009 шлюб з відповідачем розірвано. У травні 2024 року відповідач дізнався, що у Покровському ВДВС перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з нього аліментів на підставі рішення суду від 2011 року. Про існування даного рішення суду відповідач дізнався від державного виконавця. Відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість по аліментам за період з 2014 по грудень 2023 року складає 401307,38 грн. Із заборгованістю позивач не погоджується, вказує, що до червня 2021 року проживав з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, матеріально забезпечував її та дітей. З моменту припинення шлюбних відносин, тобто з лютого 2022 року, та до теперішнього часу продовжує надавати матеріальну допомогу відповідачеві на утримання дітей, що підтверджується тим, що відповідач не пред`являла виконавчий лист від 29.09.2011 до виконання до моменту припинення шлюбних відносин, а пред`явила до виконання лише через два роки після їх припинення. Враховуючи викладене, позивач просить суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за період з січня 2014 року по квітень 2024 року.

Позивач та його представник під час розгляду справи позов підтримали та наполягали на його задоволенні.

Відповідач до суду не з`явилась, надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що позовні вимоги не визнає, вказує, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів зі сплати аліментів з 29.09.2011, борг станом на 01.01.2024 становить 401307, 38 грн. Позовні вимоги не ґрунтуються на нормах матеріального права. Просить відмовити в задоволені позовних вимог, справу розглянути без участі відповідача.

Представник третьої особи надав до суду матеріали виконавчого провадження, також надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відділу ДВС, просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на підставі рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.04.2024 (справа №216/1640/24) шлюб між сторонами по справі було розірвано.

Зі змісту рішення суду слідує, що 11.06.2021 сторони по справі зареєстрували шлюб. До шлюбу в них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З лютого 2022 року кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своєї існування.

З матеріалів виконавчого провадження №74483006 встановлено:

Згідно з виконавчим листом №2-2368 від 29.09.2011, виданим Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття на користь матері дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожитого мінімуму, починаючи стягнення з 23.08.2011.

Постановою державного виконавця Покровського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.03.2024 відкрито виконавче провадження.

Згідно з розрахунком державного виконавця станом на 01.01.2024 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 401307,38 грн.

Під час виконавчого провадження були здійснені заходи, направлені на примусове виконання рішення суду, зокрема, винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника, про арешт коштів та майна боржника. Також були винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Також згідно зі ст. 8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виходячи з приписів ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право пред`явити позов з вимогою зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У позові позивач стверджує, що він до моменту припинення шлюбних відносин мешкав з відповідачем однією сім`єю, разом виховували дітей. Крім цього, з моменту припинення шлюбних відносин (лютий 2022 року) і до теперішнього часу позивач продовжує надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Проте, такі доводи позивача не заслуговують на увагу суду, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження виконавчий лист від 29.09.2011 про стягнення з позивача аліментів було пред`явлено до виконання 18.03.2024. До цього часу, а також на час розгляду цієї справи позивач будь-якої допомоги на утримання дітей не надає, в матеріалах справи докази надання матеріальної допомоги на дітей з боку позивача, відсутні.

Згідно із ч. 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до частини восьмої цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір (чинний на час розгляду справи).

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року в справі №756/13754/14-ц.

Разом з тим, сам по собі розмір заборгованості за аліментами за період з січня 2014 року по квітень 2024 року в сумі 401307,38 грн сторонами не оспорений, і позивач питання про зміну розміру заборгованості за вказаний період не ставив та таких вимог не заявляв, у зв`язку з чим суд не перевіряє правильність обчисленої державним виконавцем заборгованості з урахуванням положень ст.194 СК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав, передбачених ч. 2 ст. 197 СК України для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах у даній справі не вбачається. Позивач працездатний, отримує доходи у період утворення заборгованості, ним не спростовано розмір нарахованої заборгованості по аліментах і не доведено наявності обставин, які є суттєвими та могли б бути підставою для звільнення його від сплати існуючої заборгованості по аліментах.

Отже, зазначені позивачем у позовній заяві доводи не можуть розцінюватись судом як обставини, що мають істотне значення, тому підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263,265, 268, 354-355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати заборгованості по аліментах - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ: 34545918, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, буд. 37В.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ