Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №183/2749/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2749/26

№ 1-кп/183/860/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Дніпропетровська обл.,

м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю - секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026047350000020 від 03.02.2026 р. за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільне, Новомосковського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянина України, неодруженого, малолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, з неповною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2026 року приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_6 знаходився поблизу адреси: АДРЕСА_1 , де у нього виник конфлікт зі своїм сусідом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час словесного конфлікту у ОСОБА_6 раптово виник прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_6 , 09 січня 2026 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, знаходячись, за вищевказаною адресою, підійшов до ОСОБА_4 та повалився останньому на спину, почавши наносити удари по лівій та правій частині обличчя, завдавши останньому не менше ніж дві травматичні дії.

Внаслідок умисних противоправних дій ОСОБА_6 , спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді перелому виличної дуги праворуч, забія м`яких тканин обличчя, синця на передній поверхні шиї у верхній третині справа, які у своїй сукупності та кожне окремо, відносяться до легкого ступеню тяжкості.

На цих підставах ОСОБА_6 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яке кваліфікується як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованому йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_6 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив кримінальний проступок.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття.

Обставина, яка згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому є вчинення кримінального проступку щодо особи похилого віку.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра, лікаря фтизіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно, раніше судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількість епізодів вчинених кримінальних правопорушень, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, необхідно призначити покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та спів мірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вироком від 24 березня 2025 р. у справі № 183/3260/24 Новомосковського (нова назва – Самарівський) міськрайонного суду Дніпропетровської області визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком п`ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку три роки.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду (ч. 1 ст. 165 КВК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті (ч. 5 ст. 71 КК України).

Отже, іспитовий строк за вироком від 24 березня 2025 року у справі № 183/3260/24 Новомосковського (нова назва – Самарівський) міськрайонного суду Дніпропетровської області обчислюється з 24 березня 2025 року.

Як встановлено судом кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим 09 січня 2026 року, тобто в період іспитового строку.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що на підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 24 березня 2025 року у справі № 183/3260/24 Новомосковського (нова назва – Самарівський) міськрайонного суду Дніпропетровської області та остаточно визначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

Запобіжний захід обвинуваченому не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком від 24 березня 2025 р. у справі № 183/3260/24 Новомосковського (нова назва – Самарівський) міськрайонного суду Дніпропетровської області та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1