Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №183/6000/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/6000/25

Провадження № 2/183/2151/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання – Федорової Є. П.,

представника позивача – адвоката Сороки М. В.,

представника третьої особи – Антонової М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що вона є рідною бабусею малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками малолітньої дитини є її рідний син – ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які не виконують своїх батьківських обов?язків відносно своєї дитини. Батько дитини – ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за невиконання своїх батьківських обов?язків, а також за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства, а мати дитини – ОСОБА_3 давно залишила свого сина на опікунство бабусі, до дитини ставилась агресивно. Крім того, відповідачі не займаються освітою дитини, зловживають алкоголем, вихованням та навчанням дитини не займаються, на прохання приділяти належну увагу дитині останні не реагують, фактично вона самотужки займається вихованням та утриманням онука. Позивач пояснила, що вона фізично та психічно здорова, а тому вважає за можливе позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10 липня 2025 року, посилаючись на положення ст.ст. 166, 182, 183 СК України, позивач просила стягнути з відповідачів на користь органу опіки та піклування чи особи, з якою буде перебувати дитина, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1/4 частці від заробітку (доходу) з кожного з відповідачів окремо.

26 червня 2025 року та 07 липня 2025 року на адресу суду надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичних осіб – відповідачів (а.с. 28, 29).

Ухвалою судді від 08 липня 2025 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання (а.с. 30-31).

10 липня 2025 року на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом (а.с. 36-38).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року постановлено про закриття підготовчого провадження у справі, останню призначено до судового розгляду по суті (а.с. 77).

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року відмовлено представникові позивача у поверненні до стадії підготовчого провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавала, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за її відсутності.

У судовому представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Сорока М. В. заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, а також заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавали.

Представник третьої особи – Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Самарівської міської ради у судовому засіданні підтримала висновок Органу опіки та піклування, наявний у матеріалах справи.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, дійшов до такого.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого записані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про його народження, наданим суду в засвідченій позивачем копії (а.с. 13).

Починаючи з 14 травня 1987 року позивач ОСОБА_1 є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , за цією ж адресою, починаючи з 29 червня 2005 року, зареєстрований і відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідною інформацією, яка міститься в паспортах громадян України, виданих на імена позивача та відповідача і наданих суду в засвідчених позивачем копіях (а.с. 10, 11).

Батько малолітнього ОСОБА_4 – ОСОБА_2 , неодноразово на підставі постанов суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справах № 183/6341/21, 183/9298/23, 183/7935/24, 183/296/25, притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується відповідною інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) клініко-діагностичної лабораторії Комунального підприємства "Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району", отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати, за місце проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується відповідними довідками, характеристиками, наданими суду в засвідчених позивачем копіях (а.с. 20, 21, 22, 23, 24).

Відповідно до акту від 22 січня 2025 року, складеного головою квартального комітету № 12 м. Самар Козаченко Г. С. в присутності сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і наданого суду в засвідченій позивачем копії, ОСОБА_2 і його дружина ОСОБА_3 вихованням сина ОСОБА_4 , 2017 року народження, з жовтня 2024 року по теперішній час не займаються і не проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19).

З характеристики з навчального закладу, наданої суду в засвідченій позивачем копії, убачається, що малолітній ОСОБА_4 навчається в Гімназії № 7 Самарівської міської ради, вихованням та навчанням учня займається бабуся. Батьки мало приділяють уваги дитині, з боку останніх було помічено зловживання алкогольними напоями (а.с. 18).

У Висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради за № 2625/0/2-25 від 17 жовтня 2025 року, зазначено, що в інформації директора КНП "Міський центр первинної медико-санітарної допомоги", ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під наглядом сімейного лікаря АЗПСМ № 8 ОСОБА_8 . Протягом перших років життя ОСОБА_9 мати, ОСОБА_3 , піклувалася про дитину, приводила на огляди, щеплення. Батько хлопчика, ОСОБА_2 , ніколи не звертався до сімейного лікаря. З початку 2024 року з приводу здоров?я та профілактичних щеплень дитини до сімейного лікаря зверталася бабуся дитини ОСОБА_1 . Дитина знаходиться на обліку у дитячого офтальмолога, щеплена за віком.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , від 24.07.2025 складеного спеціалістом служби у справах дітей спільно із фахівцем із соціальної роботи К3 "Центр надання соціальних послуг" СМР, встановлено, що малолітній ОСОБА_10 проживає разом із бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_11 у 3-кімнатному приватному будинку, житловою площею приблизно 60 м2. Будинок є спадковим майном дідуся. У будинку сучасний ремонт, є усі комунальні зручності, достатня кількість меблів та побутової техніки. ОСОБА_9 забезпечений усім необхідним для повноцінного життя, позивач та її чоловік створили для хлопчика гідні умови для комфортного проживання та повноцінного розвитку. Хлопчик має місце для відпочинку, ігор та занять, забезпечений одягом, постільною білизною, продуктами харчування. Подружжя ОСОБА_12 піклуються про духовний та фізичний розвиток онука, забезпечують його усім необхідним відповідно до віку та потреб, але з питання стягнення аліментів на утримання дитини до суду не зверталися. Батько ОСОБА_9 - ОСОБА_2 має власний будинок за цією ж адресою, але постійно в ньому не проживає. У хлопчика в батьківській хаті є окрема кімната з меблями та усім необхідним для його повноцінного життя та розвитку, в якій він періодично проводить своє дозвілля.

Під час спілкування спеціаліста служби та фахівця із соціальної роботи з ОСОБА_13 хлопчик поводився розкуто, розповідав про свої вподобання та захоплення, але постійно поглядав на бабусю, шукаючи її підтримки у відповідях на запитання.

За результатами відвідування родини ОСОБА_12 фахівцем із соціальної роботи КЗ "Центр надання соціальних послуг" СМР складено акт оцінки потреб сім?ї. Ця родина не перебуває на обліку центру, не отримувала та не отримує послуг соціального супроводу. Також, провідним психологом центру проведено роботу щодо психологічного емоційного стану ОСОБА_14 та визначення його особистої прихильності до кожного з батьків.

У висновку психолога від 14 серпня 2025 року зазначається, що батьки дитини проживають окремо один від одного. Малолітня дитина на сьогодні проживає разом із бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою проживає і батько дитини, але в іншій частині будинку. Місце проживання матері невідоме.

У ході бесіди з ОСОБА_1 було з?ясовано, що її син, ОСОБА_2 , та невістка, ОСОБА_3 , мали дуже складні стосунки, які негативно впливали на стан її онука. Основною причиною таких відносин було зловживання алкоголем обох батьків. Постійні скандали та розпивання спиртних напоїв спричинили у дитини стійкий страх. На теперішній час подружжя не розлучене, але проживає окремо один від одного з січня 2025 року. Зі слів бабусі, здоров?ям, вихованням та фінансовим забезпеченням дитини займається тільки вона, контакт із батьками хлопчика є непостійним, носить епізодичний характер. Бабуся є ініціатором всебічного розвитку дитини. ОСОБА_9 проявляє інтерес до навчання, додатково відвідує заняття з іноземної мови та підготовчі заняття з основних шкільних дисциплін.

3 батьками хлопчика була проведена телефонна розмова, оскільки прийти особисто на бесіду до КЗ "ЦНСП" СМР як батько, так і матір хлопчика відмовилися. Батько аргументував це постійною зайнятістю на роботі (працює на будівництві), а матір - не готовністю спілкуватися найближчим часом. Зі слів батька, він матеріально допомагає своїй матері забезпечувати дитину і заради цього постійно працює. Сказав, що любить сина і у вільний час грає з ним у футбол. ОСОБА_3 (мати хлопчика) повідомила, що хотіла б спілкуватися з сином, але їй перешкоджає її чоловік, ОСОБА_2 , та свекруха, ОСОБА_1 . У ході розмови мати хлопчика підтвердила, що з січня не проживає разом із чоловіком та дитиною, що вихованням сина займається бабуся, матеріально дитину мати не забезпечує, оскільки не працює.

Згідно з результатами психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_14 , 2017 року народження, виявлено наступне: зовні дитина виглядає доглянутою та вихованою. Діагностування дитини відбувалося в присутності бабусі. ОСОБА_9 легко йшов на контакт, залюбки брав участь у виконанні завдань, жваво підтримував бесіду. Під час спостереження між бабусею та хлопчиком відчувалися тісний зв?язок, емоційна близькість і теплі стосунки. У ході діагностичної бесіди хлопчик розповів, що дуже боїться людей, які зловживають спиртними напоями, особливо він боявся батька та матір, коли ті знаходилися у стані сп?яніння. Боязнь переліченого також підтвердилася у методиці «Намалюй свій страх», де чітко були промальовані пляшки з напоями та хлопчик, який цього боїться. ОСОБА_9 акцентував на тому, що тільки поряд з бабусею, дідусем та тіткою він відчуває себе у безпеці. У процесі спілкування дитина, як невербально (поглядом), так і вербально зверталася до бабусі з питаннями, чи можна поділитися певними відомостями, що підтвердило вплив бабусі на онука. Результати методики «Дерево» вказують на емоційні проблеми, дитина відчуває себе втомленою та слабкою від того, що відбувається навколо.

За аналізом методики «Доповни речення» можна зробити висновки, що хлопчик дуже переймається, коли хтось з рідних перебуває у стані алкогольного сп?яніння. Усі речення у методиці, в яких мова йдеться про батька або матір, асоціюються в нього з алкоголіками та викликають у дитини страх. Своєю сім?єю хлопчик називає лише бабусю, діда та тітку (куму).

Під час виконання завдання намалювати малюнок «Моя сім?я» дитина зобразила батька та матір із пляшками алкоголю в руках. Це вказує на те, що в житті сім?ї ця тема значуща і дитина її помічає. Дідусь та тітка (кума) намальовані зовсім без рук. Відсутність рук у членів сім?ї може символізувати їхню безпорадність або відсутність активної участі в житті дитини. Наявність бабусі з руками вказує на сприйняття її активної, здатної до допомоги фігури.

Розташування тварин наприкінці малюнка відображає пошук емоційної безпеки та тепла у спілкуванні з ними.

Психологом надані рекомендації:

- уникати обговорювання теми вживання алкоголю батьками в присутності дитини, щоб не поглиблювати її тривожні переживання;

- звернутися до дитячого психолога для опрацювання виявлених страхів.

У позовній заяві адреса відповідача ОСОБА_3 зазначена як АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Перещепинської міської об?єднаної територіальної громади. За інформацією служби у справах дітей від 25 вересня 2025 року за № 245 ОСОБА_3 дійсно зареєстрована за вказаною адресою, але фактично не проживає з 2006 року. ОСОБА_10 навчається у 2 класі гімназії № 7 м. Самар. З характеристики навчального закладу від 30 вересня 2025 року вбачається, що хлопчик добре навчається,на уроках завжди уважний, активний, швидко запам?ятовує навчальний матеріал. З вчителями з приводу навчання дитини спілкується бабуся ОСОБА_1 , вона же й відвідує батьківськи збори, сплачує необхідні кошти, цікавиться досягненнями онука. З початку 2025 року спілкування з батьками було відсутнє. Батько інколи забирав ОСОБА_9 після уроків, але інтересу до успіхів сина не проявляв. Також з боку батьків було помічено зловживання алкогольними напоями.

Відповідно до повідомлення Самарівського РВП ГУНП Дніпропетровській області від 06 серпня 2025 року за № 184412-2025 згідно з базою ІПНП ОСОБА_3 не притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства або невиконання батьківських обов?язків, а ОСОБА_2 притягувався за вчинення домашнього насильства та на нього було складено 2 адміністративних протоколи за ст. 173-2 КУпАП, а також 2 адміністративних протоколи за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Члени комісії прийшли до думки, що на теперішній час постановка питання про позбавлення батьків дитини батьківських прав є передчасною, у зв?язку з відсутністю вагомих підстав для встановлення факту ухиляння ними від виконання своїх батьківських обов?язків. Позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконають своїх батьківських обов?язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення особою від виконання своїх батьківських обов?язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини. У зв?язку із чим, з метою реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, виконавчий комітет Самарівської міської ради вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоцільним (а.с. 70-72).

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підтвердження обставин позову позивачем подані суду такі докази у засвідчених ним копіях: паспорт та довідка РНОКПП на ім`я ОСОБА_1 , паспорт та довідка РНОКПП на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про народження відповідача ОСОБА_15 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 , протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 216908 від 08 січня 2025 року, складений відносно ОСОБА_2 , протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 216909 від 08 січня 2025 року , складений відносно ОСОБА_2 , довідка Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» з додатками у вигляді малюнків ОСОБА_4 , характеристика Гімназії № 7 щодо ОСОБА_4 акт з місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , характеристики відносно позивача ОСОБА_1 з місця проживання та місця роботи; довідки з місця роботи відносно позивача ОСОБА_1 , медичні довідки відносно позивача ОСОБА_1 .

Аналізуючи установлені судом обставини, суд приходить до висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Надані позивачем докази тільки підтверджують характер та спосіб участі відповідачів у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина, тобто що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачів такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять підтвердження фактів свідомого ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, а протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 можуть свідчити лише про неналежне виконання ним батьківських обов`язків, однак не є достатніми для позбавлення його батьківських прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Беручи до уваги зазначені вище обставини, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Самарівської міської ради та приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні із достовірністю встановлено відсутність підстав для позбавлення батьківських прав.

Разом з тим, статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Вказаний обов`язок щодо утримання дитини покладений на обох батьків та є однаковим для них.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

У зв?язку із тим, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачів аліментів на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому в цій частині вимог належить відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_5 ;

- третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження заадресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, 14.

Рішення суду складено і підписано 16 квітня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна