Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №177/2028/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2028/25

Провадження № 2/177/382/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

10 квітня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

секретаря судового засідання Ференц Я.З., Андрійчук А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи МОУ Зінченка С.О.,

представників третьої особи виконкому

Інгулецької районної у місті ради Стеценко Г.А., Бичкової С.Ю.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, виконавчий комітет Інгулецької районної в місті ради, представлений органом опіки та піклування, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася 29.07.2025 до суду з указаним позовом та просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який зник безвісті 29.05.2024 поблизу н.п. Андріївка Бахмутського району Донецької області під час ведення бойових дій, відносно доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису від 02.07.2008 № 571 про народження ОСОБА_6 , а саме відомості про батька та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на кожну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову вказала, що з 2007 року вона перебувала з ОСОБА_3 у близьких стосунках, проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі у м. Кривому Розі. Від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_6 . Відділом РАЦС відомості про батька дитини внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері), оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі не перебували. Відповідач, зважаючи на різницю у віці між сторонами (14 років) і відсутність у нього певного життєвого досвіду для усвідомлення і прийняття відповідальності за виховання дитини, перестав спілкуватися з ОСОБА_1 після народження доньки. Надалі питання про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_7 в частині внесення відомостей про батька з різних причин відкладалося. Однак, ОСОБА_3 завжди визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_7 , згодом почав з нею спілкуватися, брати участь у її вихованні, матеріальному забезпеченні. ОСОБА_3 перебував на військовій службі у зв`язку з мобілізацією та під час ведення бойових дій 29.05.2024 зник безвісти поблизу н.п. Андріївка Бахмутського району Донецької області, про що його матір`ю ОСОБА_4 отримано повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.06.2024. Із метою встановлення юридичного зв`язку між батьком ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_6 , позивач звернулася до суду з цим позовом, оскільки дитина має право на встановлення свого походження від батька, право користуватися соціальними гарантіями, що передбачені для дітей військовослужбовців.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Представником третьої особи, Міністерства оборони України, ОСОБА_8 07.10.2025 подано письмові пояснення, де останній зазначив, що питання про призначення одноразової грошової допомоги не порушено, оскільки ОСОБА_3 зник безвісти і відсутні докази щодо його смерті. Виплата грошового забезпечення здійснюється на підставі наказів командирів військових частин, а тому рішення суду може вплинути на права та обов`язки в/ч НОМЕР_1 та права осіб, які мають право на виплату грошового забезпечення, у зв`язку з чим представник просив залучити в якості заінтересованої особи в/ч НОМЕР_1 (а.с.69-71).

Ухвалою суду від 08.10.2025 залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в/ч НОМЕР_1 , задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, на виконання якої 20.10.2025 отримано від Центрально-Міського відділу РАЦС відповідь (а.с.106-113).

Ухвалою суду від 10.11.2025 за клопотанням позивача призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження в справі зупинено.

Отримавши від експертної установи повідомлення про неможливість проведення експертизи, ухвалою суду від 29.12.2025 поновлено провадження в справі.

Ухвалою суду від 29.01.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні 26.03.2026 позивач та її представник позовні вимоги підтримали, зміст позову підтвердили, просили позов задовольнити в повному обсязі. У подальшому в судове засідання не з`явилися, представником позивача подано заяву про розгляд справи за його та позивача відсутністю.

Представник третьої особи: Міністерства оборони України, при вирішенні спору покладався на розсуд суду, вважає, що позовна заява пред`явлена до неналежної особи.

Представники третьої особи: виконкому Інгулецької районної у місті ради, кожен окремо, щодо прийняття рішення в справі покладалися на розсуду суду.

Інші учасники в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, будь-яких заяв та клопотань до суду від них не надходило.

Із огляду на те, що судом вживалися заходи для забезпечення участі відповідача та третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому засіданні, із метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності, що не суперечить ст. 223 ЦПК України.

Враховуючи відсутності заперечень із боку позивача проти заочного розгляду справи, повідомлення відповідача, неподання останнім відзиву на позов, суд постановив, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалити в справі заочне рішення на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі ст. 52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (стаття 125 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Визнання батьківства за рішенням суду передбачено ст. 128 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 , батьками якої у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 вказано: ОСОБА_9 – батько, ОСОБА_1 – мати (а.с.14).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька записано на підставі ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.15-16).

ІНФОРМАЦІЯ_3 05.06.2024 матері ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , направлено повідомлення, що стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , під час ведення бойових дій безвісті зник 29.05.2024 поблизу н.п. Андріївка Бахмутського району Донецької області.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (стаття 128 СК України).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом відомостях, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7.05.2009 у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 23.10.2019 у справі № 382/2559/15-ц, від 19.09.2018 у справі № 761/10732/16-ц, від 25.08.2020 у справі № 478/690/18, від 05.06.2024 у справі № 458/619/17, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999%). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Із метою встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , позивачем заявлялося клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої поставлено питання наявності кровного споріднення між ОСОБА_10 та її бабусею, матір`ю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (третя особа в справі), яке ухвалою суду від 10.11.2025 задоволено.

Як слідує з листа медико-генетичного центра «МАМА-ПАПА» від 17.12.2005 (а.с.153), із метою виконання ухвали суду від 10.11.2025 про проведення експертизи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повідомлені про необхідність явки для здачі біологічних зразків. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_6 з`явилися в призначений час, а саме, 16.12.2025 о 12 год. 00 хв. до центру та у ОСОБА_6 взято біологічні зразки, остання пройшла ідентифікацію та фотофіксацію. При цьому, ОСОБА_4 , під час її повідомлення про необхідність явки за відповідним номером телефону, відмовилася брати участь у молекулярно-генетичній експертизі і з`являтися для здачі біологічних зразків крові, у зв`язку з чим, експертною установою ухвала суду від 10.11.2025 повернута без виконання.

Суд враховує, що законодавством України не передбачено право чи обов`язок суду змусити будь-якого учасника пройти ДНК тест для вирішення питання встановлення батьківства.

Як передбачено ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зміст ч. 1 ст. 109 ЦПК України свідчить про наявність у суду дискреції щодо можливості визнання факту для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмові у його визнанні, в разі ухилення учасника справи від її проведення, якщо без цього провести експертизу неможливо, а не безумовного обов`язку щодо цього.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представника повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Системний аналіз положень чинного цивільного та цивільно-процесуального законодавства дає підстави для висновку, що процесуальна поведінка відповідача, який не з`явився для проведення експертизи, доводить суду факт для з`ясування якого була призначена експертиза.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц, від 10.11.2022 у справі № 444/526/18, від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21, від 20.09.2024 у справі № 183/2690/21, від 01.04.2025 у справі № 127/13328/22 зазначено, що, окрім висновку експерта генетичної експертизи (ДНК-дослідження), доказами у справі можуть бути будь-які інші фактичні відомості, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Зазначена узгоджується з нормами ст. 128 СК України, згідно з якою, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими, жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, окрім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Так, на підтвердження визнання батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_6 , позивачем надано платіжні інструкції АТ КБ «Приватбанк» про перерахування ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_6 коштів у різних розмірах (а.с.20, 21, 22, 23), фотозображення, датоване червнем 2008 року, на якому зображені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом із новонародженою донькою ОСОБА_7 (а.с.28), скріншот діалогу ОСОБА_3 із ОСОБА_1 у месенджері «Вайбер» (а.с.29-33).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У судовому засіданні, у присутності представників служби в справах дітей та органу опіки виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, допитана в якості свідка неповнолітня ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що знає ОСОБА_3 як батька. Хоча її матір ОСОБА_1 із ОСОБА_3 не перебували в зареєстрованому шлюбі та останній невдовзі після її народження залишив їх із матір`ю (про що повідомила їй ОСОБА_1 ), через деякий час він відновив спілкування з нею. ОСОБА_3 визнавав своє батьківство, ставився до неї як до доньки, а вона до нього як до батька, між ними були добрі відносини. Від батька вона отримувала подарунки (телефон, велосипед), грошові кошти, які вона витрачала на власні потреби. Коли ОСОБА_3 мобілізували, вони продовжували спілкування телефоном, переписувалися. Під час його відпустки у 2023 році, вони зустрічалися, ходили в кафе, батько розповідав про свою службу, цікавився її майбутнім. Родичі ОСОБА_3 , а саме, його мати та сестра, також з нею спілкувалися та не заперечували, що вона є донькою останнього. Водночас, коли постало питання визнання батьківства в судовому порядку, бабуся, ОСОБА_4 , відмовилася її підтримувати та, відповідно, з`являтися для проведення експертизи, не пояснюючи причини такої своєї поведінки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надала показання про те, що ОСОБА_1 доводиться їй матір`ю. ОСОБА_3 знає приблизно з 2006-2007 року, він тривалий час проживав разом з її матір`ю, вона також вважала його вітчимом. Шлюб ОСОБА_1 із ОСОБА_3 офіційно не реєстрували. У 2008 у них народилася донька, ОСОБА_6 , яка доводиться їй рідною сестрою. Після народження доньки ОСОБА_7 , ОСОБА_3 через незначний проміжок часу, зрозумів, що не готовий до сімейного життя та виховання дитини, тому залишив їх з матір`ю. Проте, через який час, вже коли ОСОБА_7 була в більш дорослому віці, точно із якого моменту, не пам`ятає, ОСОБА_3 почав цікавитися донькою ОСОБА_7 , не заперечував свого батьківства, тобто, вони спілкувалися, він купував речі доньці, матеріально її підтримував.

Свідок ОСОБА_13 надала показання про те, що вона є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 . Зазначила, що її сестра перебувала з ОСОБА_3 у цивільному шлюбі, у 2008 році у них народилася донька ОСОБА_7 . Після народження доньки, приблизно до року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, а потім розійшлися, оскільки останній був не готовий до сімейного життя. Разом із тим, через деякий час ОСОБА_3 відновив спілкування з донькою ОСОБА_7 , свого батьківства не заперечував. ОСОБА_7 дуже схожа на батька.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав показання про те, що з 2003 року знає ОСОБА_1 та доводиться чоловіком її сестри ОСОБА_13 . Приблизно в 2007 року ОСОБА_1 познайомила його з ОСОБА_3 та йому відомо, що останній з ОСОБА_1 проживали разом, без реєстрації шлюбу, у орендованій квартирі в м. Кривому Розі. Також повідомив, що в 2008 році у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася донька, ОСОБА_7 , після народження якої вони приїздили до них у с. Розалівку, де проживали нетривалий час. ОСОБА_3 завжди визнавав ОСОБА_7 своєю донькою, ніколи не заперечував цього, вона дуже схожа на батька. ОСОБА_3 спілкувався з донькою, підтримував її матеріально.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06 від 18.12.2008) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24.02.1995).

Як висловився Європейський суд з прав людини в рішенні «М.Т. проти України» (заява №950/17) від 19.03.2019, біологічного батька не можна повністю виключати з життя дитини, якщо не існують відповідні підстави це зробити, які стосуються найкращих інтересів дитини.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 за життя не заперечував факт свого батьківства щодо ОСОБА_6 , поводив себе з нею, як батько, протягом тривалого часу її виховував, піклувався про неї, матеріально підтримував та встановив міцні емоційні зв`язки, що може бути доказом його батьківства, не зважаючи на неможливість проведення генетичної експертизи.

На переконання суду, позовні вимоги позивача є доведеними наявними у матеріалах справи доказами в їх сукупності, які в достатній мірі підтверджують походження дитини від позивача і ніким та нічим не спростовані.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Аналогічні положення містять і Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Згідно з п. 2.16.4 Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Тобто, рішення суду про визнання батьківства, є підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції та ч. 7 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, та інші обставини, які мають істотне значення. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як передбачено ч. ч. 1, 2, 5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Беручи до уваги, що відповідач має виконувати обов`язок щодо матеріального забезпечення своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення аліментів задовольнити та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із моменту звернення до суду з позовом, тобто з 29.07.2025, і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, суд зауважує, що статус батька як особи, яка безвісти зникла за особливих обставин, не звільняє його від обов`язку утримувати неповнолітніх дітей. Із дня зникнення безвісти ОСОБА_3 не втратив своїх цивільних прав і обов`язків, за ним зберігаються основні та додаткові види грошового забезпечення, із яких можуть відраховуватися аліменти, а отже, він зобов`язаний утримувати свою дитину.

У порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 200, 206, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, виконавчий комітет Інгулецької районної в місті ради, представлений органом опіки та піклування, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису про народження та стягнення аліментів, – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, місце народження: Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, який зник безвісти 29.05.2024 поблизу н.п. Андріївка Бахмутського району Донецької області під час ведення бойових дій, батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце народження: Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

Внести зміни до актового запису № 571 складеного Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 02.07.2008, про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, вказавши в графі «батько» – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, місце народження: Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

Прізвище, ім`я та по батькові, дату та місце народження дитини, залишити без змін.

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на кожну дитину, який не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 29.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

У порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 16.04.2026

Суддя: