Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №202/2272/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/2272/26

Провадження № 2/202/3365/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання – Карасьової Г.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2026 року до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , що належить померлій на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 18.01.1996 року державним нотаріусом Некрасовою Е.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-85. Право власності на дане нерухоме майно, зареєстровано в Донецькому БТІ за реєстровим № 4819 від 21.03.1996 року.

Єдиними спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є позивач, яка прийняла спадщину за законом у встановленому чином законодавством поряду. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29 січня 2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру в зв`язку з відсутністю інформації про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а інформацію з БТІ про зареєстровані права до 01 січня 2013 року, отримати неможливо.

Враховуючи наведене, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх законних прав та інтересів.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справу в порядку загального позовного провадження.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Позивач ОСОБА_1 та представник – адвокат Михайленко М.А. в судове засідання не з`явились, натомість 15.04.2026 року представник позивача за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в позовні обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е. в судове засідання не з`явилась, натомість за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі та зазначила, що Авдіївська МВА Покровського району Донецької області не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами підготовчого засідання, згідно ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав, якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями наступних документів: свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 12 березня 1985 року Авдіївською міськрадою м. Ясинувата Донецької області; паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_2 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, виданої на ім`я ОСОБА_1 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 14 лютого 2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві).

Як зазначає позивач, після смерті ОСОБА_2 , залишилось спадкове майно – квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 31,0 кв.м, житловою площею 17,4 кв.м., що належить померлій на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 18.01.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Некрасовою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-85.

Зворотна сторона даного Договору купівлі-продажу квартири містить реєстраційний надпис про те, що квартира зареєстрована Донецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_2 , й 21.03.1996 року записана в реєстрову книгу за реєстровим номером 4819. Даний запис закріплений підписом начальника та печаткою БТІ м. Донецька.

У технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1 , складеного 11.01.1996 року БТІ м. Донецька, зазначено, що власником даної квартири є ОСОБА_2 , що зареєстровано БТІ в за реєстровим номером 4819. Даний запис закріплений підписом начальника та печаткою БТІ м. Донецька.

02 травня 2024 року до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 490/2024, номер у спадковому реєстрі 72388693.

Судом досліджено надану нотаріусом належним чином завірену копію спадкової справи № 490/2024 та встановлено, що за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповітів не складала. Чоловік померлої – ОСОБА_3 28.01.2026 року подав нотаріусу заяву в якій зазначив, що не прийняв спадщину й не претендує на спадкове майно. В свою чергу, донька померлої – позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою № 1467 від 02.05.2024 року про прийняття спадкового майна, що залишилось після смерті її матері.

Згідно з Довідкою про коло спадкоємців від 28 січня 2026 року № 252/02-14, виданої державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Храпійчук Т.В., єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її дочка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою державного нотаріуса П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Храпійчук Т.В., від вих. № 281/02-31-4 від 29.01.2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 її матері – ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю інформації, що підтверджує право власності померлої на вказану квартиру. В обґрунтування свого рішення державний нотаріус зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про спадкове майно, а отримати інформацію від компетентного бюро технічної інвентаризації щодо підтвердження реєстрації права власності на спадкову квартиру неможливо, оскільки архіви залишено у місті Ясинувата Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією України.

Згідно з листом Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 22.01.2026 року № 01-13/0152, до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька та Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Отже, на теперішній час неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка, в тому числі на зазначений у запиті державного нотаріуса об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 1.4. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.98 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» (далі – Наказ),чинний на момент реєстрації права власності, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

Пунктами 1.5., 1.6. Наказу передбачено, що державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Розділом 2 Наказу передбачено, що реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів за заявою; відповідальний працівник БТІ на підставі цих документів робить запис у реєстровій книзі; на оригіналі та копії правовстановлюваного документа робиться реєстраційний напис з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна з підписом особи, відповідальної за реєстрацію.

Проаналізувавши надані суду документи, можливо дійти висновку, що померлій ОСОБА_2 дійсно на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , право власності якої на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 18.01.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Некрасовою В.А., внесеного до реєстру за № 2-85, зареєстровано 21.03.1996 року Донецьким БТІ і записано у реєстрову книгу за реєстровим номером 4819.

При цьому, реєстрацію права власності на спірну квартиру здійснено у відповідності до Інструкції № 121.

Згідно з п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як встановлено в ході судового розгляду, архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна та проведену до 01.01.2013 року державну реєстрацію на нерухоме майно, розташоване в м. Авдіївка, до 2014 року зберігалися в БТІ м. Ясинувата Донецької області.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, зі змінами, вся територію Донецького району, у тому числі м.Ясинувата з 07.04.2014 року відноситься до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Відомості про перевезення реєстраційних справ та інших архівних документів вищезазначених БТІ відсутні.

Наведене вказує на неможливість отримання документів щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна м. Авдіївка Донецької області, проведені БТІ до 01.01.2013 року, зокрема, й на спірну квартиру.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як встановлено судом, єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є її донька – позивач у справі ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину на усе спадкове майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 .

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України).

Спадщина, що залишилась після смерті ОСОБА_2 (спірна квартира) не перейшла до держави, не визнана відумерлою, право власності спадкодавця не припинено. При цьому, єдиний її спадкоємець за законом - донька ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після смерті матері.

Водночас, у позивача відсутні умови для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця через відсутність реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та неможливість отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, що фактично є визнанням відповідачем позову. Як встановлено судом таке визнання позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На даний час продовжує існувати, зазначена державним нотаріусом, причина відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину нерухомого майна, а саме відсутність реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також неможливість витребування реєстраційних документів у відповідного бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності, що пов`язано з перебуванням на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи наведене, ефективним способом захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 є визнання за нею, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , права власності на належну останній квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 200, 206, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 31,0 кв.м.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський